Ухвала

від 22.08.2013 по справі 6/5014/2369/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22 серпня 2013 року Справа № 6/5014/2369/2012

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Угольная ярмарка" , м.Луганськ

про стягнення 25 045 грн. 00 коп.

орган виконання судових рішень - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

Суддя Василенко Т.А. , розглянувши матеріали скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" №ДНЮ 03183 від 06.08.2013 (вхідний № 1361/13 від 09.08.2013) на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - Алєксєєв С.С., дов. № 758 від 11.04.2013;

від відповідача - не прибув;

від органу виконання рішення суду - Черепень Д.М., дов. № 11507 від 25.07.2013.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розгляд скарги ДП "Придніпровська залізниця" від 06.08.2013 на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з вимогами:

1. Визнати неправомірними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо виконання наказу № 6/5014/2369/2012 від 05.11.2012 господарського суду Луганської області.

2. Зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції здійснити заходи, передбачені чинним законодавством України, щодо виконання наказу № 6/5014/2369/2012 від 05.11.2012 господарського суду Луганської області.

3. Розглянути питання щодо винесення окремої ухвали стосовно притягнення до відповідальності начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та державного виконавця, відповідального за виконання наказу № 6/5014/2369/2012 від 05.11.2012 господарського суду Луганської області за порушення чинного законодавства України.

Жовтневим ВДВС Луганського МУЮ подані заперечення на скаргу з відповідними додатками, за якими відділ проти скарги заперечує та зазначає, що на виконання знаходиться наказ № 6/5014/2369 від 05.11.2012 про стягнення з ТОВ «Угольная ярмарка».

Так, 08.02.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яке направлено сторонам.

Боржник в добровільному порядку рішення суду не виконав і 15.02.2013 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

Для перевірки майнового стану державним виконавцем зроблені необхідні запити та встановлено, що у боржника відсутнє зареєстроване право власності на нерухоме майно.

Виходом на місце встановлено, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт державного виконавця.

16.07.2013 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до відповідної банківської установи.

Щодо твердження скаржника про те, що було порушено його право на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження відділом зазначено, що таке право стягувача не порушувалося та було запропоновано ознайомитися в інший день, а саме 02.08.2013. Так, було роз'яснено, що відповідну заяву слід зареєструвати, отримати резолюція начальника відділу, на що потрібний певний час. Але представник позивача з цим не погодився і з матеріалами виконавчого провадження не ознайомився.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Виходячи з наведеного, суд розглядає скаргу за умови відсутності представника відповідача.

В обґрунтування вимог за скаргою відповідач зазначає, що 29.07.2013 представник стягувача здійснив виїзд до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ з метою ознайомлення з виконавчим провадження за наказом суду № 6/5014/2369/2012. Але всуперерчать п. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали виконавчого провадження представнику позивача надані не були, про що останнім складено односторонній акт. При цьому начальник відділу не вплинув на державного виконавця та не забезпечив негайне ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Виконавче провадження за вказаним наказом було відкрито лише 08.02.1013 незважаючи на те, заява про відкриття виконавчого провадження була отримана 31.01.2012.

На момент звернення зі скаргою стягувач не отримав від державної виконавчої служби жодної відповіді на свої звернення щодо стану виконавчого провадження, що є порушення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Порушення, припущені відділом, призвели до того, що рішення суду не виконано у встановлений шестимісячний строк, що є порушення прав стягувача.

Позивач вважає, що державною виконавчою службою порушені норми ст. ст. 11, 12, 25, 30 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим звернувся до суду із даною скаргою.

Відповідач пояснень з приводу поданої скарги не надав.

Жовтневий ВДВС Луганського МУЮ проти скарги заперечив з підстав, наведених вище.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача та органу виконання судових рішень у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна з засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службою підлягають рішення, ухвали і постави судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.10.2012 по справі №6/5014/2369/2012 позов задоволено в повному обсязі і стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 25 045 грн. 00 коп. і витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ від 05.11.2012 № 6/5014/2369/2012.

08.02.2013 державним виконавцем Жовтневого ВДВС луганського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу та встановлено боржнику строк для добровільного виконання.

15.02.2013 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як вбачається з пояснень Жовтневого ВДВС з метою встановлення майна та наявності коштів у боржника були направлені відповідні запити. В результаті встановлено, що право власності на нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано, коштів на рахунках не має, а за юридичною адресою товариство відсутнє.

16.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Як було наведено вище, в обґрунтування вимог за скаргою позивач зазначає, що були порушені його права на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

При цьому, п. 2.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що сторона виконавчого провадження (її представник) може знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі ДВС у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вона бажає, за усним клопотанням до державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 представником стягувача до ВДВС була подана заява про надання можливості ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження і згідно резолюції державного виконавця на цій заяві вказано про можливість ознайомлення 02.08.2013 о 10 годині. Але представник стягувача відразу склав односторонній акт про те, що йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

Але такі твердження скаржника не ґрунтуються на доказах та суперечать матеріалами справи.

В той же час, жодним нормативним документом не встановлений обов'язок негайного за бажанням стягувача ознайомлення із відповідними матеріалами.

В даному випадку, скаржник сам не забажав ознайомитися із матеріалами відповідного виконавчого провадження у визначений для цього час.

Позивач за скаргою просить визнати неправомірними дії щодо виконання наказу, але при цьому не вказує які саме дії. Виходячи з тексту скарги та поданих скаржником доказів суд розглядає питання про визнання неправомірними дій Жовтневого ВДВС саме в частині вимог, зазначених у скарзі, а саме - ненадання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи з наведених вище обставин, норм чинного законодавства та доказів у справі, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга в цій частині відхиляється.

Щодо зобов'язання ВДВС здійснити необхідні заходи щодо виконання наказу суду слід зазначити наступне.

Згідно частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядок. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

В даному випадку, наказ суду у встановлений законом строк виконаний не був, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З урахуванням вказаних вище норм чинного законодавства, матеріалів справи та правової позиції ВГСУ скаргу в частині зобов'язання Жовтневого ВДВС здійснити заходи, передбачені чинним законодавством, на виконання наказу суду слід задовольнити.

Також, позивач просить вирішити питання щодо винесення окремої ухвали стосовно притягнення до відповідальності начальника Жовтневого ВДВС та державного виконавця, відповідального за виконання наказу суду у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 90 ГПК України встановлено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Тобто, винесення окремої ухвали є правом суду, яке може використати суд у випадках виявлення будь-яких порушень чинного законодавства, але не обов'язком суду. При цьому, заявником не надано будь-яких допустимих доказів щодо правомірності заявлених вимог.

За таких обставин суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

2. Зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції здійснити заходи, передбачені чинним законодавством України, щодо виконання наказу №6/5014/2369/2012 від 05.11.2012 господарського суду Луганської області.

3. В решті вимог скаргу відхилити.

Суддя Т.А. Василенко