Постанова

від 20.08.2013 по справі 5013/1749/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 року Справа № 5013/1749/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А.,Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

представники сторін та учасників судового процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 року у справі № 5013/1749/12

за заявою Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, Кіровоградська область, м. Долинська, вул.. Леніна, 60

до боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет", Кіровоградська область, Долинський район, с. Федоро-Шуліченко, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ 30848418

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 року у справі № 5013/1749/12 (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в задоволенні клопотання Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28.05.13р. про визнання поточних грошових вимог в сумі 1020 грн. до банкрута - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет".

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю підстав для визнання поточних грошових вимог скаржника до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Не погодившись із вказаною ухвалою Долинська міжрайонна державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 року у справі № 5013/1749/12та визнати поточні кредиторські вимоги до боржника у сумі 1020,00грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 67, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 7, 14, 16, 49 Податкового кодексу України, які передбачають обов'язковість сплати податків та зборів, а також подання до контролюючих органів декларацій та звітності, пов'язаних з обчисленням податків та зборів. Боржником не було виконано своїх зобов'язань з подання річної декларації на прибуток за 2012р. в результаті чого до нього обґрунтовано застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00грн. Оскільки штрафні санкції були застосовані за не подання боржником податкової звітності, а не за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, то на думку скаржника до цих зобов'язань не застосовується норма ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.08.2013 року.

Сторони наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що апеляційна інстанція обмежена п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, неявка учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, надані копії матеріалів справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи по суті у відсутності представників сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши копії матеріалів справи, судова колегія дійшла до висновку, щоапеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2012р. за заявою Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службипорушено провадження у справі № 5013/1749/12 про банкрутство відсутнього боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет"за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (далі - Закон),та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою від 20.02.13р. господарський суд визнав відсутнього боржника - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута на строк до 20.08.2013р.,призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Белашова К.В. та зобов'язав ліквідатора не пізніше 20.08.2013 року подати господарському суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута, що відповідають вимогам ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ініціюючим кредитором - Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби подано до суду клопотання від 28.05.13р. про визнання поточних грошових вимог в сумі 1020 грн. до банкрута, не визнаних ліквідатором.

Пред'явлення кредитором зазначених грошових вимог пов'язано з тим, що всупереч вимогам п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України боржником не було подано річної декларації з податку на прибуток за 2012 рік, що встановлено актом камеральної перевірки скаржника від 20.02.2013р. № 128/1510/30848418, внаслідок чого Долинською МДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000391500 від 07.03.2013р. про застосування до боржника штрафу на суму 1020,00 грн.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали від 26.06.2013 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання поточних грошових вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених ЗакономУкраїни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюютьсясудові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже,ЗаконУкраїни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом, який регулює судові процедури банкрутства, а Податковим кодексом України врегульовані саме відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (далі - Закон),норми якого слід застосовувати під час розгляду даної справи, виходячи з дати порушення провадження у справі та відсутність у новій редакції Закону норм, що регулюють банкрутство відсутнього боржника, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

В силу ч. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, суд враховує, що зобов'язання платника податків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), включає в себе, також і зобов'язання платника подавати відповідну податкову звітність на підставі, якої здійснюється обчислення податкового зобов'язання, а суми штрафів (фінансових санкцій) включаються до грошового зобов'язання платника податків, охоплюються поняттям податкового боргу та застосовуються до платника саме у зв'язку з порушенням податкового законодавства (п.п. 14.1.39., п.п. 14.1.175., п.п. 14.1.265. п. 14.1. ст. 14, ст. 16 Податкового кодексу України).

Тобто підстави виникнення грошових вимог податкового органу до банкрута та їх правова природа є тотожними, як при застосуванні фінансових санкцій за не сплату податкового зобов'язання, так і при застосуванні таких санкцій за не подання податкової звітності.

Відтак, нарахування кредитором боржнику штрафу у розмірі 1020,00грн. в період дії мораторію суперечить ч. 4 ст. 12 Закону.

Згідно з абз. 1-4 ч. 1 ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується завершенням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі неможливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",в редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI, яка набула чинності з 19.01.2013 року.

Системний аналіз вищенаведених норм Законута Податкового кодексу України дозволяє прийти до висновку, що вимога про припинення нарахування штрафних санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури розповсюджується на нарахування усіх штрафних санкцій внаслідок порушення боржником своїх зобов'язань, в тому числі і на нарахування штрафних санкцій за не подання боржником податкової звітності, оскільки головною метою процедур встановлених Законом є відновлення платоспроможності боржника, або повне чи часткове задоволення вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури, що обумовлює неможливість виникнення у банкрута жодних додаткових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування до боржника фінансових санкцій прийнято 07.03.2013р., тобто після прийняття господарським судом постанови від 20.02.13р. про визнання відсутнього боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" банкрутомта після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За наведених обставин, нарахований кредитором штраф у розмірі 1020,00 грн.не може бутивключений до грошових вимог кредитора, оскільки зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" по сплаті нарахованого податковою інспекцією штрафу виникло вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013р.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 року у справі № 5013/1749/12 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.08.2013 року.