Рішення

від 22.08.2013 по справі 905/5784/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2013 Справа № 905/5784/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-С»

до Донецької технічної школи Товариства сприяння обороні України

про розірвання договору про спільну діяльність від 07 жовтня 2006 року, визнання права власності,

за участю представників:

від позивача: Медюк М.С., за довір. від 22.08.2013р.,

відповідача: Фомічева О.С., директор,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» звернулось до суду з позовом до Донецької технічної школи Товариства сприяння обороні України про розірвання договору про спільну діяльність від 07 жовтня 2006 року, визнання права власності.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 316, 319, 328, 375, 376, 651, 652 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 жовтня 2006 року між сторонами укладений договір про сумісну діяльність. Відповідно до п. 3.1 договору відповідач взяв на себе обов'язок щодо оформлення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Лермонтова, 1а, та надати її для здійснення будівництва запланованих об'єктів. В підтвердження виконання умов договору відповідачем надано договір на право тимчасового користування землею від 08 грудня 1993 року та рішення Донецької міської ради від 20 листопада 2009 року № 39/113 про передачу Донецької технічної школи ТСОУ в оренду для розміщення будівель та споруд існуючого автодрому по вул. Лермонтова, 1а в Куйбишевському районі. Вказав, що відповідачем у порушення умов пункту 3.1 договору жодних дій не проведено. У зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору просив розірвати договір про спільну діяльність.

Зазначив, що позивач є фактично користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно та використовує її за призначенням. Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України просив визнати право власності на вказане нерухоме майно.

На підставі вищезазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, про що через канцелярію суду 22 серпня 2013 року надав письмовий відзив.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

07 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» та Донецькою технічною школою Товариства сприяння обороні України укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого учасники за договором приймають на себе зобов'язання обєднати свої вклади та спільно діяти для досягнення спільної мети. Метою цього договору є сумісне будівництво та експлуатація п'яти складів та двох авто гаражів для зміцнення матеріально-технічної бази Донецької технічної школи ОСОУ (надалі по тексту - договір).

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно із статтею 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено обов'язки відповідача: оформити земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Лермонтова, 1А в Куйбишевському районі міста Донецька; надати земельну ділянку для здійснення будівництва об'єктів, що плануються; надати можливість підключення до існуючих мереж водопостачання, електропостачання, газопостачання; по закінченню будівельно-монтажних робіт та здачі об'єктів в експлуатацію оформити право власності на дані будівлі у відповідності з долею учасника 2 (позивача) в спільній діяльності.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили обов'язки позивача: здійснювати грошові та майнові внески в спільну діяльність в порядку та розмірах, встановлених пунктом 6.2 договору; на підставі довіреностей здійснювати комплекс заходів (в тому числі з залученням третіх осіб на договірних засадах), направлених на розробку та отримання технічної документації, проведення будівельних робіт та отримання технічної документації, проведення будівельних робіт та здачу об'єктів, що плануються в експлуатацію необхідної для переоформлення земельної дылянки. Кокретний перелік заходів та порядок їх виконання (в тому числі порядок використання трудової ділянки відповідача) встановлюється в додатку № 2 до договору; протягом місяця після підписання договору здійснити пошук персоналу для виконання програми робіт та укласти з ними трудові договори; не пізніше ніж через 7 днів після підписання договору приступити до виконання робіт згідно додатку№ 1; за запитом відповідача надавати протягом 7 днів інформацію про хід виконання спільної діяльнотсі за попередній місяць; в строк до 10 числа кожного місяця надавати відповідачу фінансові звітності про результати спільної діяльнотсі.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідачем був наданий позивачу договір на право тимчасового користування землею від 08 грудня 1993 року, укладеного між Донецькою міською радою народних депутатів Донецької області та Донецькою технічною школою Товариства сприяння обороні України на умовах довгострокового користування строком на 15 років та рішення Донецької міської ради від 20 листопада 2009 року № 39/113 про передачу відповідачу для розміщення будівель та споруд існуючого автодрому по вулиці Лермонтова, 1А в Куйбишевському районі міста Донецька.

Пунктом 3.1 зазначеного рішення передбачено укладання з міскою радою договору оренди земельної ділянки та здійснення його державної реєстрації в місячний строк після прийняття йього рішення.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем жодних дій, передбачених пунктом 3.1 договору про спільну діяльність не проведено.

31 травня 2013 року Донецькою технічною школою ТСОУ та ТОВ «Вітал-С» від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт складського корпусу автодрому з побутовими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Лермонтова, 1а.

Позивачем, на виконання пункту 4 договору за рахунок власних коштів побудовано будівлю складського корпусу автодрому з побутовими приміщеннями, про що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 21 червня 2006 року № ДЦ 143131720.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги надані позивачем до матеріалів справи документи, відповідачем відповідних доказів, які б підтверджували виконання ним своїх зобов'язань за спірним договором в частині здійснення оформлення земельної ділянки, розташованої за адресою:вул.. Лермонтова,1а у Куйбишевському районі міста Донецька та надання земельної ділянки для забудови об'єктів, що заплановано до матеріалів справи не надано.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, за рішенням суду договір може бути змінено або розірвано.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За висновками суду, невиконання відповідачем вимог пункту 3.1 договору є істотним порушенням з боку відповідача договору про спільну діляьність.

Зокрема, замість спільної участі у будівництві будівлі складського корпусу автодрому з побутовими приміщеннями, позивач здійснював це будівництво самостійно власними коштами.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем не надсилалася пропозиція відповідачу щодо розірвання договору.

Згідно частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна думка викладена і у постанові Верховного суду України від 19 вересня 2011 року (справа №22/110).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно необхідно зазначити наступне.

За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього (п.2 ст. 376 ЦК України)

На вимогу власника ( користувача земельної ділянки) суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. (п.5 ст. 376 ЦК України)

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та пункт 1 части 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Лермонтова, 1А, підлягають задоволенню.

Розподіл відповідних сум судового збору здійснено між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» до Донецької технічної школи Товариства сприяння обороні України про розірвання договору про спільну діяльність від 07 жовтня 2006 року, визнання права власності - задовольнити.

Розірвати договір про спільну діяльність від 07 жовтня 2006 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» та Донецькою технічною школою Товариства сприяння обороні України.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» (83008, м. Донецьк, вул. Коробчанського,22, ЄДРПОУ 34533860) право власності на наступне майно: будівлю складського корпусу автодрому з побутовими приміщеннями, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Донецьк, вул. Лермонтова, 1А.

Стягнути з Донецької технічної школи Товариства сприяння обороні України (83012, м. Донецьк, вул. Попова, 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-С» (83008, м. Донецьк, вул. Коробчанського,22, ЄДРПОУ 34533860) витрати зі сплати судового збору в сумі 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн., 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22 серпня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 23 серпня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява