Рішення

від 20.08.2013 по справі 908/2272/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/48/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 Справа № 908/2272/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Кірова,107-Г)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄМАфарм" (69104, м. Запоріжжя, вул.Чумаченка/Комарова, буд. 40/8, кв. 136)

про стягнення суми 11 331,34 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився

(Шипіло Д.О. (дов. №б/н від 01.05.2013 р.) у засіданні 08.08.2013р.) ;

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 17264,10 грн., із яких сума 9349,74 грн. основного боргу по договору поставки №3176/З від 20.06.2012р., сума 6554,17 грн. пені, 1360,19 грн. - 30% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №908/2272/13, справі присвоєно номер провадження 20/48/13, судове засідання призначено на 22.07.2013 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.08.2013 р., потім на 20.08.2013 р.

20.08.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Однак, 08.08.2013р. надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою уточнив період нарахування 30% річних з 25.11.2012р. по 20.05.2013р. та зменшив суму пені. Просить стягнути з відповідача 9349,74грн. основного боргу, 1360,19грн.-30% річних та 621,41грн. пені, всього 11 331,34 грн. Заява позивача по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, не суперечить ст.22 ГПК України, згідно з описом вкладення від 08.08.2013р. направлена відповідачу, тому прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 3176/З від 20.06.2012р. щодо своєчасної оплати отриманої продукції, у зв'язку з чим позивач нарахував за період з 25.11.2012р. по 20.05.2013р. (177днів) передбачені п.5.3 договору 30% річних у сумі 1360,19грн., а також на підставі п.5.4 договору пеню в сумі 621,41грн. згідно з розрахунком по кожній видатковій накладній. На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 655, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265,232 ГК України, умов договору поставки просить позов задовольнити.

У судове засідання 20.08.2013р. представник позивача не з'явився, 13.08.2013р. через канцелярію судом отримано письмове клопотання позивача про розгляд справи без присутності представника позивача на підставі поданих документів. Зазначено, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань, заяв від відповідача не надходило.

Згідно з п.п.3.9.1, 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЄМАфарм" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №3176/3, за умовами якого постачальник у порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується поставляти відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар, визначений у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 1.1,1.2 договору). Кількість товару у кожній партії товару визначається, виходячи з усної чи письмової заявки покупця (п.2.2). Ціна вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти-прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору. (п.4.1).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків. Згідно з п.п.4.3,4.4 договору покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 40 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами. При заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаному у платіжному дорученні.

Відповідно до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У п.6.7 сторони домовились, що в разі відсутності посилання у будь-яких документах, які підписані сторонами та підтверджують факт передачі товару або його частини (накладних, актах тощо), на цей договір, товар буде вважатися поставленим саме за цим договором, оскільки між сторонами більше не існує жодного укладеного договору поставки, купівлі-продажу або іншого договору, який передбачає передачу/відчуження майна у власність.

Згідно з п.6.8 сторони зобов'язалися негайно письмово повідомляти одна одну у випадку зміни відомостей, вказаних у розділі 7 цього договору.

У розділі 7, зокрема, вказана адреса, яка співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві, на яку судом направлялися ухвали: м.Запоріжжя, вул.Чумаченка/Комарова, 40/8 кв.136.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору за період з 25.07.2012р. по 03.01.2013р. позивачем було поставлено відповідачеві товар медичного призначення, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.13- 75), всього на загальну суму 14644,98 грн.

До матеріалів справи долучено копії накладних на повернення частини товару (а.с.76-77), та копії банківських виписок, згідно з якими відповідачем здійснювалася часткова оплата за поставлену продукцію на суму 5295,24грн. (а.с.78-91). Оригінали зазначених документів оглядалися в судових засіданнях.

Як слідує з розрахунку основного боргу за договором поставки (а.с.112-115), відповідачем здійснювалася часткова оплата за поставлену продукцію, яка, відповідно до п. 4.3 договору, зараховувалась в рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення.

19.02.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.140-143) із вимогою сплатити заборгованість. Претензія отримана відповідачем 20.02.2013 р.

Таким чином, мається заборгованість у сумі 9349,74 грн. за продукцію, поставлену за умовами договору поставки № 3176/3 від 20.06.2012р.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9349,74 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, не надав суду доказів перерахування на користь позивача заборгованості за договором, отримання продукції не заперечив, будь-яких пояснень, письмового відзиву на позов не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 9349,74 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 621,41 грн., відповідно до п. 5.4 договору, за період з 04.11.2012р. по 20.05.2013 р., згідно з розрахунком по кожній видатковій накладній.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.4 договору поставки №3176/3 від 20.06.2012 р. сторони встановили, що якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Факт порушення відповідачем строків розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено помилки при розрахунку суми пені в заявлені періоди, оскільки не враховано, що кількість днів у 2012 році становить 366 днів, а не 365. Однак, у зв'язку з тим, що за іншими накладними, період прострочення за якими починається в 2013р., позивач нарахував менше, чим мав право і суд, враховуючи приписи ст.ст.22, 83 ГПК України, не виходить за межі позовних вимог, стягується заявлена сума 621,41грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1360,19 грн. 30% річних згідно з розрахунком за період з 25.11.2012 р. по 20.05.2013 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.5.3 договору сторони передбачили інший відсоток річних (30%).

Перевіривши розрахунок 30% річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилки при визначенні кількості днів у 2012 році (366 днів, а не 365), до стягнення належить сума 1359,42 грн. 30% річних за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄМАфарм" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка/Комарова, б.40/8 кв.136, код ЄДРПОУ 36912059, р/р 26004274475400 в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Кірова, буд.107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) суму 9349 (дев'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 74 коп. основного боргу, суму 621 (шістсот двадцять одна) грн. 41 коп. пені, суму 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 42 коп. - 30% річних, суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено (підписано) у повному обсязі 23.08.2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.