Рішення

від 13.08.2013 по справі 911/2851/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2013 р. Справа № 911/2851/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст» , с. Зазим'я

Броварського району,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» ,

с. Здорівка Васильківського району,

про стягнення 16 270,51 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Ходакевич Л.І. , уповноважена, довіреність від 21.06.2013р. №31;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст», с. Зазим'я Броварського району, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від б/н, б/д до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична», с. Здорівка Васильківського району, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно товарно-транспортної накладної від 04.07.2012р. №ЯрТ-0021817 та угоди про реструктуризацію заборгованості в сумі 16 270,51 грн., з яких: 14 500,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 369,77 грн., 28% річних в сумі 923,23 грн., 477,51 грн. пені, та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання своїх господарських зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно товарно-транспортної накладної на загальну суму 16 062,98 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково та сплатив за товар лише 1562,98 грн., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 14 500,00 грн. З метою погашення вказаної заборгованості сторонами підписано угоду про реструктуризацію заборгованості від 18.02.2013р., згідно якої відповідач визнав вказану суму боргу, зобов'язався її погасити згідно затвердженого графіку, та взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання зобов'язань за цією угодою сплатити позивачу пеню та 28% річних від простроченої суми, однак не виконав своїх зобов'язань і за цією угодою. За таких обставин позивач твердить, що у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання з нього належить до стягнення 3% річних в сумі 369,77 грн., 28% річних в сумі 923,23 грн., та 477,51 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2851/13 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 13.08.2013р. представник позивача подав витребувані судом документи та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання 13.08.2013р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 24.07.2013р. не виконав, витребувані судом документи та додаткові докази не подав та про причини нез'явлення в судове засідання суд належним чином не повідомив. Залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення свідчить проте, що відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 10.08.2013р., відповідно про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином..

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст», с. Зазим'я Броварського району (далі по тексту - ТОВ «Ярош Траст»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична», с. Здорівка Васильківського району (далі по тексту - ТОВ «Агрофірма Столична»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Так, позивач 04.07.2012р. здійснив поставку товару на загальну суму 16 062,98 грн., а відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями податкової накладної від 04.07.2012р. №10407 та підписаної обома сторонами та засвідченої печатками обох сторін товарно-транспортної накладної від 04.7.2012р. №ЯрТ-0021817 , оригінали яких були надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своїм правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих накладних, то сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 ЦК України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи підписаної обома сторонами та засвідченої печатками обох підприємств товарно-транспортної накладної, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 062,98 грн., відповідач прийняв зазначений товар, відповідно у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №5002-8/481-2001, пункт 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Як твердить позивач та вбачається з наявної у матеріалах справи копії виписки з рахунку за період з 28.09.2012р. по 29.09.2012р., сформованої 17.07.2013р., відповідач (покупець) після прийняття товару його вартість оплатив частково в сумі 1 562,98 грн. (платіжне доручення від 28.09.2012р. №487), відповідно основна сума заборгованості за поставлений товар згідно вищевказаної спірної товарно-транспортної накладної становить 16 062,98 грн. -1 562,98 грн. = 14 500,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

підставаСтрок оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період прострочення 3% річних, грн. ТТН № ЯрТ-0021817 04.07.2012р. 16062,98з 05.07.12 по 27.09.12 112,22 Платіжне доручення № 487 28.09.2012 1562,98 14500,00з 28.09.12 по 17.02.13 170,42 всього 14500,00 282,64 судом встановлено, що за період прострочення з 05.07.2012р. по 17.02.2013р. з відповідача належить до стягнення 3% річних в сумі 282,64 грн.

В подальшому 18.02.2013р. між ТОВ «Ярош Траст» (кредитор) та ТОВ «Агрофірма Столична» (боржник) укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості по Договору поставки від 1.07.2012р. №01/07/12 (далі - Угода), в якій сторони погодили, що на момент підписання цієї Угоди зобов'язання боржника з оплати товару по Договору поставки від 01.07.2012р. згідно актів звірки взаєморозрахунків, підписаних сторонами станом на 30.10.2012р., прострочена заборгованість боржника становить 14 500,00 грн. Відповідно до умов Угоди:

- боржник стверджує та гарантує погашення простроченої заборгованості в наступному порядку: до 01.04.2013р. боржник сплачує кредитору 7 250,00 грн.;

до 01.05.2013р. боржник сплачує кредитору 7 250,00 грн. (п. 2 Угоди);

- за взаємною згодою сторони домовились і боржники дає свою безвідкличну згоду на те, що за порушення строків оплати, встановлених графіком погашення простроченої заборгованості, застосовуються штрафні санкції в розмірі 28% річних та подвійна облікова ставка НБУ за прострочення суми за кожний день прострочення, які нараховуються з дати виникнення заборгованості (п. 3 Угоди).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як твердить позивач, в порушення умов Угоди, відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та кошти згідно графіку погашення простроченої заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 14 500,00 грн.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не подав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ТОВ «Агрофірма Столична» своїх зобов'язань перед ТОВ «Ярош Траст» в частині оплати поставленого товару в сумі 14 500,00грн. в строк, визначений пунктом 2 Угоди (Графік погашення простроченої заборгованості боржника), відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 14 500,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач посилаючись на положення п. 3 Угоди, просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення суми за кожний день прострочення, які нараховуються з дати виникнення заборгованості яка за його розрахунком за період прострочення складає 477,51 грн. та 28% річних в сумі 923,23 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%. Постановою правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,0%.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних встановлений пунктом 3 Угоди, згідно якого за порушення строків оплати, встановлених графіком погашення простроченої заборгованості до боржника застосовуються штрафні санкції в розмірі 28% річних, які нараховуються з дати виникнення заборгованості.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 2 Угоди;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 3 Угоди та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5% та встановлений постановою правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,0%, враховуючи положення частини 6 ст. 232 ГК України та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Угодою:

підставаСтрок оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простроченняПеня, грн. 28% річних, грн. Угода про реструктуриза-цію заборгованості 01.04.2013 7250,00з 02.04.13 по 01.05.13 89,38 166,85 01.05.2013 14500,00з 02.05.13 по 22.07.13 471,55 912,11 всього 14500,00 560,93 1078,96 судом встановлено, що за період прострочення з 02.04.2013р. по 22.07.2013р. з відповідача належать до стягнення пеня в сумі 560,93 грн. та 28% річних в сумі 1078,96 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 477,51 грн. та 28% річних в сумі 923,23 грн. і заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 477,51 грн. та 28% річних в сумі 923,23 грн. підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач заявляє до стягнення 3% річних, розрахованих за період до 01.05.2013р., а не до дати підписання угоди про реструктуризацію заборгованості. Зазначене не ґрунтується на чинному законодавстві з огляду на наступне.

Підписання сторонами угоди про реструктуризацію заборгованості від 18.02.2013р. є новацією боргу в розумінні частини 2 ст. 604 ЦК України і по суті припиняє первісне зобов'язання сторін у зв'язку із заміною первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Угодою про реструктуризацію заборгованості сторони передбачили розмір процентів річних 28%, що не суперечить частині 2 ст. 625 ЦК України. Однак в силу визначення та правового змісту процентів річних, вони мають нараховуватися у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання.

За новим зобов'язанням, встановленим угодою про реструктуризацію заборгованості, встановлено новий строк його виконання, а саме згідно графіку - 7250,00 грн. до 01.04.2013р. та ще 7250,00 грн. до 01.05.2013р.

За таких обставин згідно частини 1 ст. 612 ЦК України прострочення боржника - ТОВ «Агрофірма «Столична» настало 02.04.2013р. відносно суми 7250,00 грн. і 02.05.2013р. відносно повної суми 14500,00 грн. За таких обставин саме виходячи з таких строків виконання грошового зобов'язання і саме з таких сум основного боргу має бути розраховано проценти річних, що було наведено судом у відповідному розрахунку.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Транс» заборгованості в розмірі 16183,38 грн., з яких: 14 500,00 грн. основного боргу, 282,64 грн. 3% річних, 923,23 грн. 28% річних та 477,51 грн. пені. Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 508, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, частиною 2 ст. 604, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625 ст. ст. 627, 629, 638, ч. 1 ст. 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Транс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» (08626, Київська обл., Васильківський р-н, с. Здорівка, вул. Ватутіна, буд. 203, код ЄДРПОУ 30276266)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст» (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'я, вул. Київська, буд. 20, код ЄДРПОУ 36940861)

14 500,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень нуль копійок) основної заборгованості,

477,51 грн. (чотириста сімдесят сім гривень п'ятдесят одну копійку) пені,

282,64 грн. (двісті вісімдесят дві гривні шістдесят чотири копійки) 3% річних;

923,23 грн. (дев'ятсот двадцять три гривні двадцять три копійки) 28% річних,

1711,29 грн. (одну тисячу сімсот одинадцять гривень двадцять дев'ять копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 23.08.2013р.