Рішення

від 23.08.2013 по справі 910/13533/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13533/13 23.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвін Оіл"

про стягнення 209 634,99 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Чобітько С.М. за дов. № 14 від 14.03.2013 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвін Оіл" про стягнення 209 634,99 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13533/13, розгляд справи призначено на 02.08.2013 року.

01.08.2013 року представником позивача подано до відділу діловодства суду письмові пояснення по справі.

02.08.2013 року від ТОВ «Олвін Ойл» до відділу діловодства суду надійшов Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2010 року по 22.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 23.08.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі,

Представник відповідача в судове засідання 23.08.2013 року не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.08.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін Оіл» (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 216/ПН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару, в рамках договору проводиться в порядку та строки, передбачені в договорі та специфікаціях до договору.

Згідно п. 3.3 Договору покупець надає постачальнику заявку з зазначенням умов поставки.

У п. 3.4 Договору сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється постачальником протягом 10 календарних днів з моменту оплати.

Відповідно до п. 4.4 Договору за результатами поставки товару, що поставляється по відповідній специфікації, сторонами підписується Акт прийому-передачі товару та видаткова накладна, на підставі даних по кількості товару, що містяться в залізничних квитанціях та товаророзпорядчих накладних та по якості товару - в сертифікатах якості.

У відповідності до п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару до моменту його поставки, на умовах 100% передоплати, на підставі рахунку-фактури постачальника, що виставляється на підставі заявки покупця. Рахунок-фактура постачальника повинен бути оплачений покупцем протягом 2 банківських днів від дати її виставлення постачальником. Датою виставлення рахунку вважається першим днем.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявок покупця між сторонами підписано Специфікації № 4 від 14.11.2012 року, № 5 від 19.11.2012 року, № 6 від 28.11.2012 року до Договору.

Відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) та Актів прийому - передачі № 00000003299 від 14.11.2012 року, № 00000003540 від 28.11.2012 року, № 00000003368 від 19.11.2012 року, № 00000003402 від 20.11.2012 року, підписаних та скріплених сторонами без зауважень, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродуктів загальною кількістю 154,100 тон на загальну суму 1 703 415,00 грн..

Позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. № 556/2 від 04.06.2013 року, відповідно до якої просив сплатити суму заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідачем оплата проведена частково в розмірі 1 517 691,00 грн., решта суми в розмірі 185 724,00 грн. не сплачена. Факт оплати відповідачем підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 року по 22.07.2013 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 185 724,00 грн.. Факт підписання відповідачем зазначеного Акту свідчить про визнання наявності заборгованості за договором.

Таким чином, на день розгляду спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 185 724,00 грн..

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції: пеня в розмірі 19 896,15 грн., 3% річних у сумі 4 014,85 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов п. 3.4 Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови п. 5.2 Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу, який виник за період з 14.11.2012 року по 28.11.2012 року в розмірі 185 724,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми по кожній поставці нафтопродуктів в розмірі 4 014,85 грн..

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 Договору, у разі порушення однією із сторін строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором та відповідними специфікаціями до нього, сторона, яка порушила зобов'язана повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 19 896,15 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІН ОІЛ» (юридична адреса: 03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 33098638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромпетрол Україна» (65009, Одеська область, м. Одеса, вул.. Сонячна, 5, код ЄДРПОУ 34553505), основний борг за Договором поставки нафтопродуктів № 216/ПН від 04.02.2011 року в сумі 185 724 (сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн.. 00 коп., пеню в сумі 19 896 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн.. 15 коп., 3% річних у розмірі - 4 014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн.. 85 коп., судовий збір у розмірі 4 192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн.. 70 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.08.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала