Рішення

від 15.08.2013 по справі 919/724/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року справа № 919/724/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Качинської селищної ради

(вул. Нестерова, 5, м. Севастополь, 99804)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в місті

Севастополі

(вул. Д. Ульянова, 16,Севастополь,99045)

до Обслуговуючого кооперативу "Утес"

(99804, м.Севастополь, смт.Кача,вул. Авіаторів,6, кв.13

Ідентифікаційний код: 24867991)

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури (Прокуратура Нахімовського району міста Севастополя) - Шульга Антон Миколайович - старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 005749 від 25.09.2012;

позивач (Качинська селищна рада) - явку уповноваженого представника не забезпечив;

від відповідача (Обслуговуючий кооператив "Утес") - Беліченко Марина Віталіївна - представник, довіреність б/н від 02.08.2013;

третя особа (Державна інспекція сільського господарства в місті Севастополі) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

Прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Качинської селищної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Утес" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки..

Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в місті Севастополі.. Розгляд справи призначено на 16.07.2013.

Ухвалою суду від 16.07.2013 розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 15.08.2013.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та надав суду відзив на позовну заяву, в якій позов не визнав, зазначив, що прокурором та позивачем не надано доказів використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням всупереч генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою тощо. Також вважає необґрунтованим посилання прокурора на нездійснення відповідачем берегоукріплювальних робіт, оскільки умовами договору не визначені строки початку таких робіт (арк. с . 81-83).

У судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві

Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив відмовити у його задоволенні.

Позивач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, до початку судового засідання від третьої особи надано суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (вх.№8510/13 від 02.08.2013). Прични неявки представника позивача суду невідомі.

Третя особа у поясненнх, доданих до матеріалів справи позов підтримала та просила його задовольнити (арк. с 65-67).

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора та третьої особи,

ВСТАНОВИВ :

22.06.2007 між Позивачем (Орендодавець) та ГБК «Утес», правонаступником якого є Відповідач (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Позивач передав Відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаражів зі здійсненням берегоукріплювальних робіт з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, площею 2,3031 га, розташовану у м.Севастополі пмт. Кача, вул. Набережна Калова,7 (далі - Договір) (арк. с 10-19).

Перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеною Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі встановлено, що на спірній земельній ділянці відповідачем здійснено будівництво гаражів та житлових будинків без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт до Інспекції у м.Севастополі, про що складено відповідний Акт №565/ю від 17.05.2013 (арк. с 19).

Державною інспекцією сільського господарства в м.Севастополі за результатами перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства встановлено, що на спірній земельній ділянці, що надана Відповідачу у користування, розташовані двоповерхові житлові будинки, фактів побудови берегоукріплювальних споруд не виявлено, тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Зазначене стало підставою звернення Прокурора в інтересах позивача до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення прокурору, представників сторін та третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України Підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Порядок припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням земельного законодавства, визначається статтею 144 Земельного Кодексу України.

Відповідно до вказаної норми, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. При цьому, якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Цією статтею визначена процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням норм земельного законодавства, визначених у статті 211 Земельного Кодексу України, у тому числі й невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (пункт "г" частини 1 статті 211 Земельного Кодексу України).

Згідно статті 188 Земельного Кодексу України, також визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

В аспекті пункту "а" частини 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства проводяться державними інспекторами у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312.

Як встановлено під час розгляду спору у даній справі, протоколи про адміністративне порушення, приписи щодо усунення виявлених порушень та постанови про притягнення до відповідальності у зв'язку з виявленими порушеннями під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства не складались.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №50від 24.05.2013 є суперечливим.

Умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Поділ земель за цільовим призначенням встановлений статті 19 Земельного Кодексу України, яка визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на визначені такою нормою категорії. Однією з таких категорій земель за їх поділом на цільове призначення є, згідно пункту "б" частини 1 такої норми, - землі громадської та житлової забудови.

Пунктом 1.1. Договору земельну ділянку, надану у користування Відповідачу віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначений главою 6 Земельного Кодексу України.

Статтею 38 Земельного Кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

Отже, нецільовим використанням земельною ділянки житлової та громадської забудови є іі використання в супереч генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факту використання земельної ділянки за іншим призначенням, всупереч генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою тощо ані прокурором, ані позивачем суду не надано.

Суд вважає, що посилання прокурора на результати перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеною Інспекцією ДАБК у м.Севастополі, якою встановлено, що на спірній земельній ділянці відповідачем здійснено будівництво гаражів та житлових будинків без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт до Інспекції у м.Севастополі, може бути підставою для звернення до суду з вимогою визнати зазначені житлові будинки об'єктами самочинного будівництва та вимогою про їх знесення, але не є доказом нецільового використання спірної земельної ділянки та підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки .

Суд відхиляє посилання прокурора на нездійснення відповідачем берегоукріплювальних робіт, що є основною умовою Договору, як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Статтею 1 цього Закону надано визначення терміну "невикористання земельної ділянки, переданої під забудову", яке вживається у цьому законі як "порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови".

Умовами Договору сторони не визначили конкретного строку, коли орендар земельної ділянки повинен був приступити та завершити берегоукріплювальні роботи.

Крім того, суд звертає увагу на положення пункту 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» де зазначено, що невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

На підставі викладеного суд вважає недоведеним факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключна компетенція сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Проте, відповідне рішення про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки позивачем не приймалось.

Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зауважив, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенцій цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначити, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Керуючись статтями 33, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 20.08.2013

Суддя І.А. Харченко

Розсилка рекомендованою кореспонденцією із повідомленням:

Прокуратура міста Севастополя

(99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко,1)

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99011)

Качинська селищна ради

(вул. Нестерова, 5, м. Севастополь, 99804)

Державна інспекція сільського господарства в місті Севастополі

(вул. Д. Ульянова, 16,Севастополь,99045)

ОК «Утес»

(99804, м.Севастополь, смт.Кача,вул. Авіаторів,6, кв.13