Постанова

від 07.08.2013 по справі 805/4834/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 р. Справа № 805/4834/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Юг" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень: № 0000501601 від 01.04.2013, № 0000491601 від 01.04.2013, № 0000521601 від 01.04.2013, № 0000071720 від 01.04.2013,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-Юг" (надалі - позивач, ТОВ «"Граніт-Юг"») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень: № 0000501601 від 01.04.2013, № 0000491601 від 01.04.2013, № 0000521601 від 01.04.2013, № 0000071720 від 01.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення податку з податку на додану вартість з мотивів вчинення правочинів, що вчинені без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарським операціям позивача з контрагентами та порушення норм Податкового кодексу України в частині отримання доходу (додаткового блага) без утримання та перерахування податку.

А тому, позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, та такими, що спростовуються первинними документами.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Перевіривши матеріали справи суд, дійшов наступних висновків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-Юг" є юридичною особою, ідентифікаційний номер 32717327, місцезнаходження : 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 14/31, про що зазначено у відповідному свідоцтві серія А00 № 285989, перебуває на обліку у відповідача як платник податків.

14 березня 2013 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Граніт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 14.03.2013 № 743/22-2/32717327.

Заперечення позивача на акт перевірки відповідача залишені без задоволення.

Актом перевірки зафіксовані порушення, які є спірними у межах цієї адміністративної справи, а саме:

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.2 п.п.4.1 статті 4, п.п.11.3.1, п.11.3.6 п.11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями: п.135.1, пп.135.4.1, п.135.4, п.п.135.5 статті 135, п.137.4, ст..137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, ст..138, пп.139.1.9, п.139.1 розділу ІІІ Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 676 805 грн., у т.ч. 4 квартал 2009 р. у сумі 55663 грн., за І квартал 2010 року у сумі 175 грн.,за півріччя 2010 року у сумі 176 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 179 грн., за 2010 рік у сумі 35491 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 10 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 7067 грн., за 2-3 квартали 2011 року уу сумі 56987 грн., за 2-4 квартали 2011 року у у сумі 71 477 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 13650 грн., за півріччя 2012 року у сумі 104722 грн., за 3 квартали 2012 роки у сумі 514 164грн.

- п.п. 7.2.3, 7.2 пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями ( в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій),п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.10 ст.201 розділу V п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 480 000 грн., в тому числі за жовтень 2009 року у сумі 25013 грн., за листопад 2009 року у сумі 2921 грн., за грудень 2009 року у сумі 14164 грн., за травень 2010 року у сумі 6 579 грн., за червень 2010 р. у сумі 15515 грн., за травень 2012 року у сумі 67034 грн., за червень 2012 року у сумі 5544 грн., за липень 2012 року у сумі 341743 грн., за вересень 2012 року 1 487 грн. Завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 1994 грн., в тому числі за вересень 2012 року у сумі 1994грн.;

- п.п.163.1.1 п.163.1 статті 163, п.п. 164.2.17 «г» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України в частині отримання доходу (додаткового блага) без утримання та перерахування податку. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб складає 427,25 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки відповідачем зроблені внаслідок того, що при проведенні перевірки не встановлені факти реальності виконання послуг та постачання позивачеві товарно-матеріальних цінностей його контрагентами.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 1 квітня 2013 року :

№ 0000501601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 547077,50 грн. з яких за основним платежем у розмірі 437902,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 109475,50 грн.;

№ 0000491601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 759 758,00 грн. з яких за основним платежем у розмірі 622 103,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 137 655,00 грн.;

№ 0000521601, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1994 грн.;

№ 0000071720, збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 590,31 грн. з яких за основним платежем у розмірі 472,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 118,06 грн.

Пунктом 3.1 акту перевірки за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено, що при перевірці відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів, робіт» показників за вказаний період у загальній сумі 548609 грн. встановлено що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання послуг по очищенню каналізаційних систем та їх ремонту. Податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів ( робіт та послуг)» всього у сумі 363 642 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 р. у сумі 222 420 грн. за 2010 р. у сумі 141 222 грн.

У ході проведення документальної перевірки встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме встановлено розбіжність між даними рахунків бухгалтерського обліку та податковим обліком.

Правовідносини, які виникли до 1 січня 2011 року визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», починаючи з 01 січня 2011 року визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України.

За приписами п.4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В акті перевірки зазначено, що позивачем за 4 квартал 2009 року доходи від реалізації склали 234161 грн., а відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року підприємством задекларовано 11 741 грн., за 2010 рік доходи від реалізації склали 665907 грн., а відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 рік підприємством задекларовано суму 524 685 грн.

Суд зазначає, що в порушення вищезазначених норм, підприємством до складу валових доходів за 4 квартал 2009 року не включено суму доходів, згідно рахунків бухгалтерського облік та первинних документів, всього у сумі 222 420 грн., за 2010 рік у сумі 141 222 грн., що призвело до заниження валових доходів всього у сумі 363 642 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 222 420 грн., за 2010 рік у сумі 141 222 грн.

Відповідно до п.135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В акті перевірки зазначено, що позивачем півріччя 2012 року доходи від реалізації склали 8 087 772 грн., а відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року підприємством задекларовано 8 087 168 грн., за 3 квартал 2012 року доходи від реалізації склали 15 979 480 грн., а відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 рік підприємством задекларовано суму 15023343грн.

Суд зазначає, що в порушення вищезазначених норм податкового законодавства, підприємством до складу доходів від операційні діяльності за 3 квартал 2012 року не включено суму доходів, згідно рахунків бухгалтерського обліку, первинних документів, всього у сумі 956137 грн., що призвело до заниження доходів від операційної діяльності всього у сумі 956 127 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 80604 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 956 137 грн.

Також суд зазначає, що Позивачем в порушення норм чинного законодавства не відображено у податковому обліку відсотки в банку, які нараховані на залишок грошових коштів, що призвело до заниження валових доходів всього у сумі 1266 грн.

Суд зазначає, що ТОВ «Граніт-юг» були придбані послуги субпідряду по виконання робіт по очищенню каналізаційних колекторів у ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» згідно договору від 03.08.2009 року № 42.

Судом встановлено, що кредиторська заборгованість перед ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» не сплачена в повному обсязі. Підприємством був виписаний простий вексель на погашення кредиторської заборгованості на адресу ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ».

В акті перевірки зазначено, що кредиторська заборгованість, яка не відображена в податковому обліку у бухгалтерському обліку по ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» станом на 31.12.2010 року складає 18 474,00 грн. Крім того, скасовано державну реєстрацію 21.06.2011 - ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ».

Таким чином, сума кредиторської заборгованості є безнадійною заборгованістю, яка підлягає включенню до складу доходів у 2 кварталі 2011 року

Суд зазначає, що у перевіряємому періоді позивач здійснював виплати по емітованим підприємством простим векселям від 30.12.2008, № № АА 1130356, АА 1130357, АА 1130358, АА 1130359 в рахунок сплати за договором № 667 від 08.01.2008 ТОВ «Унібупром» всього на суму 744,180 тис. грн.

Встановлено не відображення по бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості по векселю АА 1130357 від 30.12.2008 у розмірі 99 000 грн. Зазначений вексель пред'явлений до сплати ТОВ «ТЦБ «Регіум» згідно акту вексельного платежу від 07.05.2009 всього на суму 186 045 грн., сплачено по векселю всього у сумі 87045 грн., ТОВ «ТЦБ «Регіум» припинено у серпні 2011 року.

Встановлено не відображення по бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості по векселю АА 1130359 від 30.12.2008 року у сумі 186 045грн. Станом на 30.09.2012 за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Граніт-Юг» рахується кредиторська заборгованість за вищевказаним векселем у сумі 6045,00 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем сума кредиторської заборгованості за вищевказаним векселем списана без наявності первинних документів, без наявності акту вексельного платежу.

Таким, чином кредиторська заборгованість в сумі 180 000 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до складу валового доходу у періодах її списання підприємством.

Отже, у ТОВ «Граніт-Юг» виникає інший доход із суми несплаченої заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату ліквідації підприємства-кредитора).

Суд зазначає, що позивачем до суду не надані жодного векселю та супровідної документації до векселів.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначалися Законом України «Про податок на додану вартість», а починаючи з 01 січня 2011 року визначені розділом V Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість до 01 січня 2011 року визначалися статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01 січня 2011 року - статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначався статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно підпункту 7.4.1 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічні підстави для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначені нормами Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статтею 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

16 лютого 2012 року між ТОВ «Граніт-Юг» (далі - Генпідрядник) та Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» (далі - Замовник) укладений договір Генпідряду № 27-7/12/120 на виконання робіт другого етапу будівництва об'єкту: «Реконструкція їдальні та благоустрій верхньої зсувної зони над їдальнею ДОЦ «Юний моряк».

Згідно умов цього договору генпідрядник зобов'язується за завданням Замовника в межах Договірної ціни виконати на свій ризик власними і залученими силами всі передбачені даним Договором будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, здійснити придбання, постачання та монтаж устаткування і здати в експлуатацію Об'єкт (комплекс робіт під ключ) ДП «»ММТП.

Згідно пункту 4.1 договірна ціна Договору згідно з угодою про договірну ціну (Додаток № 1) , що є не від'ємною частиною даного Договору складає 18 620 000,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3 103 333,33 грн. у тому числі вартість робіт згідно з розрахунком Договірної ціни (Додаток № 2) складає 15668 957,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2 611 492,93 грн., вартість устаткування згідно із специфікацією устаткування складає 2 951 042,40 грн. у тому числі ПДВ 491840,40 грн. Договірна ціна розрахована згідно ДБН Д.1.1-1-2000 та є твердою.

Відповідно до п.8.2 Розділу п. 8 Договору «Забезпечення робіт устаткуванням та матеріально-технічними ресурсами» придбання устаткування здійснюється Генпідрядником виключно у виробників або у їх офіційних представників на території України.

З приводу наданих позивачем копій документів до справи на виконання умов договору Генпідряду № 27-7/12/120 від 16.02.2012 року, суд зазначає наступне, що предметом розгляду даної справи є правомірність здійснення господарських операцій між ТОВ «Граніт-Юг» та ТОВ «Білдінг Констракт», ТОВ «Будторг-Імпекс», ТОВ «СЛ-12».

На виконання договору Генпідряду № 27-7/12/120 від 16.02.2012 року позивачем укладено договір субпідряду № 01-06/12 від 02.07.2012 р. з ТОВ «Білдінг Констракт» на поставку обладнання та устаткування. Згідно якого субпідрядник зобов'язується виконати монтажно-будівельні роботи в с Урзуф Першотравневого району, реконструкцію їдальні з благоустроєм верхньої зсувної зони на їдальнею ДОЦ «Юний моряк», кошторисною вартістю 539 029,63 грн.

На підтвердження факту реального здійснення договору позивачем надано копії рахунок-фактуру, податкові накладні, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 року та акт на поставлення обладнання за липень 2012 року.

Суд зазначає, що суду не надано : видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журналу обліку виданих довіреностей.

6 липня 2012 року між ТОВ «Білдінг Констракт» (далі - Продавець) та ТОВ «Граніт-Юг» укладений договір купівлі продажу № 01/0607-12 блочно-модульного комплексу БМК ЕКМА SOR-2-К у кількості 1 шт., крім того, вказаний договір включає доставку на об'єкт, оформлення необхідної документації на вищевказаний блочно-модульний комплекс.

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складає 750000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 125000 грн.

До договору суду надані наступні документи копії : специфікація № 1, рахунок-фактура, накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, податкові накладні.

Суд зазначає, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження та якості товару, технічні паспорти, журнал обліку виданих довіреностей, документів підтверджуючих, що ТОВ «Білдінг Констракт» є виробником блочно-модульного комплексу (БМК) ЕКМА SOR-2-К або його офіційним представником на території України суду не надані.

Відсутнє документальне підтвердження перевезення цього обладнання.

В матеріалах справи містяться накладні на відпуск товару, а саме блочно-модульного комплексу, які позивач називає «видаткова накладна». З цього приводу суд зазначає, що накладні не містять номеру накладної та не можливо ідентифікувати осіб, які видавали та отримували товар.

Відповідно до довідки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька по працівникам, які отримували доходи на ТОВ «Білдінг-Констракт» згідно наданої звітності за формою 1-ДФ за 3 квартали 2012 року працювали дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що унеможливлює виконання вищевказаних робіт за двома договорами, крім того, інформації про найманих працівників суду не надано.

28 квітня 2012 року між ТОВ «Будторг-Імпекс» (далі - Продавець) та ТОВ «Граніт-Юг» укладений договір купівлі продажу товару № 10/2804/2012. Згідно якого продавець зобов'язується передати у власність і поставити стаціонарну припливну установку (2шт.), шафу автоматики та управління (2шт.), частотний перетворювач SINUS M 4 КвТ (2шт.) в асортименті та в кількості, встановлених Договором, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити товар за визначену Договором ціною, крім того, вказаний договір включає доставку на об'єкт, оформлення необхідної документації на вищевказане обладнання.

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складає 309308,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 51551,40 грн.

До складу податкового кредиту травня 2012 року позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 51551,40 грн. за декларацією від 20.06.2012 №9035046974 на підставі податкової накладної.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем до суду надані копії : накладна на відпуск товару специфікація № 1 до договору, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Суд зазначає, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження та якості товару, технічні паспорти, журнал обліку виданих довіреностей на отримання товару, документів підтверджуючих, що ТОВ «Будторг-Імпекс» є виробником товару або його офіційним представником на території України суду не надані, крім того, не встановлено факту перевезення зазначеного обладнання.

28 квітня 2012 року між ТОВ «Будторг-Імпекс» (далі - Продавець) та ТОВ «Граніт-Юг» укладений договір купівлі продажу товару № 12/2804/2012. Згідно якого продавець зобов'язується передати у власність вентилятори в асортименті та кількості, встановлених Договором, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити товар за визначену Договором ціною, крім того, вказаний договір включає доставку на об'єкт, оформлення необхідної документації та установку вентиляторів.

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складає 92900,64 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15483,44 грн.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем до суду надані копії : накладна на відпуск товару специфікація № 1 до договору, податкові накладні.

Суд зазначає, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження та якості товару, технічні паспорти, журнал обліку виданих довіреностей на отримання товару, документів підтверджуючих, що ТОВ «Будторг-Імпекс» є виробником товару або його офіційним представником на території України суду не надані, також не встановлено факт перевезення зазначеного обладнання.

Відповідно до довідки ДПІ у Київському районі м.Донецька по працівникам, які отримували доходи на ТОВ «Будторг-Імпекс» згідно наданої звітності за формою 1-ДФ за 2 та 3 квартали 2012 року працювала одна особа - ОСОБА_3, що унеможливлює виконання вищевказаних робіт за двома договорами, крім того, інформації про найманих працівників суду не надано.

8 червня 2012 року між ТОВ «СЛ-12» та ТОВ «Граніт-Юг» укладений договір купівлі продажу товару № 12/0806-12. Згідно якого продавець зобов'язується передати у власність товар, а саме : розстроєчна камера, шафа холодильна (18шт.), сковорода, плита електрична, жаростійка поверхня, шафа холодильна (2шт.), тістоміс в асортименті та кількості, встановлених Договором, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити товар за визначену Договором ціною, крім того, вказаний договір включає доставку на об'єкт, оформлення необхідної документації та установку вищевказаного обладнання.

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складає 803 913,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 133985,60 грн.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем до суду надані копії : рахунок, специфікація № 1 до договору від 08.06.2012 року, накладна на відпуск товару, податкова накладна.

Суд зазначає, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження та якості товару, технічні паспорти, журнал обліку виданих довіреностей на отримання товару, документів підтверджуючих, що ТОВ «СЛ-12» є виробником товару або його офіційним представником на території України суду не надані.

Відповідно до довідки ДПІ у Київському районі м.Донецька по працівникам, які отримували доходи на ТОВ «СЛ-12» згідно наданої звітності за формою 1-ДФ за 2 та 3 квартали 2012 року працювали дві особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що унеможливлює виконання вищевказаних робіт за договором, крім того, інформації про найманих працівників суду не надано.

Таким чином, фактично на підприємствах контрагентів працювали по одній, дві особи, які виконували весь спектр робіт визначений предметом договорів, що ставить під сумнів реальність виконання робіт саме контрагентами - ТОВ «Граніт-Юг».

Суд зазначає, що до суду не надані первинні документи, які підтверджують факт реального постачання товарів контрагентами, підтвердження здійснення фактичних витрат по придбанню обладнання, відповідних документів на реалізацію обладнання у господарській діяльності, не надані документи, які підтверджують факт перевезення товарів,обладнання.

Також суд звертає увагу, на те що первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, то безпосередньо після її закінчення.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні". Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальниками товару/послуг податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальше використання товарів в господарській діяльності.

Стосовно порушення позивачем п.п.163.1.1 п.163.1 статті 163, п.п. 164.2.17 «г» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України в частині отримання доходу (додаткового блага) без утримання та перерахування податку, суд зазначає наступне.

Позивачем згідно авансових звітів та талонів придбано паливно мастильних матеріалів без надання документів, підтверджуючих використання пального в господарській діяльності підприємства на суму 3148,36 грн. сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб складає 427,25 грн.

У зв'язку з тим, що суду не надані документи, які підтверджують використання пального в господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0000071720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 590,31 грн. з яких за основним платежем у розмірі 472,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 118,06 грн.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, суд приходить до висновку, що дані документи не можуть підтвердити реальність відбуття таких господарських операцій.

Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що договори на проведення субпідрядних робіт укладалися за відсутності виконання таких послуг.

З огляду на зазначене, суд також приходить до висновку про безтоварність договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, що укладалися між позивачем та його контрагентами.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються

На підставі зазначеного, суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки про безтоварність досліджених господарських операцій є обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Юг" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень: № 0000501601 від 01.04.2013, № 0000491601 від 01.04.2013, № 0000521601 від 01.04.2013, № 0000071720 від 01.04.2013 - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Аканов О.О.