Рішення

від 20.08.2013 по справі 915/1199/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 915/1199/13

за позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Копані»» інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України, вул. Херсонська, 20-б, с. Петрівське, Білозерський район, Херсонська область, 75011

до відповідача фермерського господарства «Простор», с. Червоний Промінь, Снігурівський район, Миколаївська область, 57373

про стягнення грошових коштів у сумі 64106,61 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Єлисєєва М.І. за довіреністю №39 від 31.07.2013р.

від відповідача представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 64106,61 грн., з яких: 59490 грн. - основний борг; 356,94 грн. - 3% річних; 4140,50 грн. - пеня; 119,17 грн. - втрати від інфляції, а також 1720,50 грн. - судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу №14 від 12.04.2013р. відповідач не розрахувався за поставлений йому товар на суму 59490 грн. Станом на день подання позову (12.07.2013р.) відповідачем зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не здійснено.

Ухвалою від 16.07.2013р. було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі (а.с. 1), а розгляд справи призначено на 01.08.2013р. Однак, у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою від 01.08.2013р. розгляд справи відкладався для надання відповідачем своїх заперечень на позовну заяву та визнано явку представника відповідача обов'язковою. Проте, відповідач правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву та заперечень по суті позовної заяви не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами, які були надіслані на його адресу та отримані особисто представником відповідача, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59,60).

Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, факт поставки товару, суму основного боргу не заперечив.

У судовому засіданні 20.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 14 (далі - договір, а.с. 6), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати належний йому товар у власність відповідачу, а відповідач - прийняти товар, а саме: 1 тону насіння ячменя «Сталкер» та 17 тон насіння ячменя «Всесвіт» (далі-товар, п.2.3 договору) та сплатити за нього на умовах цього договору.

Сторони дійшли згоди, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання - з 12.04.2013р. (п. 7.1. договору).

У відповідності до вимог п. 3.2 договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару (оплати), що оформлюється видатковою накладною.

Розділом 4 договору визначена ціна та порядок розрахунку за товар. Так, форма оплати в розмірі 100% здійснюється покупцем готівкою до 28.04.2013р. по ціні 3000 грн. за 1 тону на загальну суму 54000 грн.

Так, позивач в позовній заяві зазначає, що він, в повному обсязі виконав вимоги договору, а саме відпустив відповідачеві товар у кількості 19830 кг, з яких: 18570 кг насіння ячменя «Всесвіт» та 1260 кг насіння ячменя «Сталкер» на загальну суму 59490 грн., що підтверджується видатковою накладною №б/н від 12.04.2013р. на суму 59490 грн. (а.с. 7).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати за отриманий товар, 28.05.2013р. за вих. № 1 відповідачу була надіслана претензія (а.с. 37) з вимогою погасити заборгованість у сумі 59490 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 01.06.2013р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Відповідач вимоги договору в частині оплати вартості товару не виконав, вартість отриманого від позивача товару не сплатив, що зумовило позивача звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі вартості отриманого відповідачем товару в сумі 59490 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав.

Отже, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача становить 59490 грн., що відповідачем не спростовано.

За невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, на підставі п. 6.2 договору, позивач просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді пені.

Так, п. 6.2. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. (з подальшими змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки п.6.2 договору сторонами не встановлено розмір пені за прострочення грошового зобов'язання, позивачем застосовані положення ст. 3 вищезазначеного Закону, згідно з якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі наведених норм Законів України за період прострочення з 28.04.2013р. по 10.07.2013р. на думку позивача: сума пені складає 4140,50 грн.; 3% річних - 356,94 грн., втрат від інфляції - 119,17 грн. (а.с. 38-40).

Положеннями ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити на рахунок продавця 100% оплату вартість товару до 28.04.2013р., тобто останнім днем оплати товару відповідачем є 29.04.2013р., а прострочення настає вже з 30.04.2013р.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк (28.04.2013р.) оплату за поставлений товар не здійснив, то починаючі з 30.04.2013р. боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Розрахунок пені та 3% річних здійснений позивачем без урахування того, що початком прострочення виконання зобов'язання вважається 30.04.2013р., а облікова ставка, яка встановлена НБУ:

- з 21.03.2012 року по 09.06.2013 року становила - 7,5% (постанова правління НБУ №102 від 21.03.2012 року);

- з 10.06.2013 року становить - 7% (постанова правління НБУ №209 від 06.06.2013 року).

Відтак за розрахунком суду розмір пені за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, складає:

- за період з 30.04.2013р. по 09.06.2013р. - 1002,36 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 10.07.2013р. - 707,36 грн.

Розрахунок 3% річних за період:

- з 30.04.2013р. по 10.07.2013р. сума 3% річних дорівнює 352,05 грн. (59490 грн.*3% :365 (кількість днів у році)*72 дні).

Таким чином, сума пені за період прострочки дорівнює 1709,72 грн., а не 4140,50, як обрахував позивач; сума 3% річних дорівнює 352,05 грн., а не 356,94 грн., як обрахував позивач.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції, які нараховані за травень, червень 2013 року - в сумі 119,17 грн.

В травні та червні 2013 року розмір інфляції становив 100,1% та 100% відповідно.

Так, за підрахунком суду сукупний індекс інфляції за травень, червень 2013 року становить 100,1% грн., тобто за вказаний період позивачем було понесено втрат від інфляції на суму 59,49 грн., а саме:

- за травень 2013 року індекс інфляції становив 100,1% (59549,49грн. - 59490 грн. = 59,49 грн.);

- за червень 2013 року індекс інфляції становив 100% (59490 грн. - 59490 грн. = 0,00 грн.).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню - на суму 59,49 грн.

Відтак за розрахунком суду:

- сума пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань дорівнює 1709,72 грн., що на 2430,78 грн. менше, ніж просить стягнути позивач;

- сума 3% річних - 352,05 грн., що на 4,89 грн. менше;

- сума інфляційних втрат - 59,49 грн., що на 59,68 грн. менше.

Будь - яких доказів того, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо оплати товару за Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог щодо основної заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Дослідне господарство «Копані»» інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України - задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства «Простор», с. Червоний Промінь, Снігурівський район, Миколаївська область, 57373, ідентифікаційний код 20906079) на користь державного підприємства «Дослідне господарство «Копані»» інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України, вул. Херсонська, 20-б, с. Петрівське, Білозерський район, Херсонська область, 75011, ідентифікаційний код 05460344) грошові кошти в розмірі 61611,26 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот одинадцять грн. 26 коп.), з яких: основний борг - 59490 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто грн.), пеня - 1709,72 грн. (одна тисяча сімсот дев'ять грн. 72 коп.), 3% річних - 352,05 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 05 коп.), інфляційні втрати - 59,49 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 49 коп.), а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

3. В частині стягнення пені в розмірі 2430,78 грн. - відмовити.

4. В частині стягнення 3% річних в сумі 4,89 грн. - відмовити.

5. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 59,68 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 23 серпня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв