Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/10181/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 серпня 2013 року                      № 826/10181/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу: за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юдіс» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0001042202. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юдіс» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0001042202. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10181/13-а та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 16.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 31.01.2013 р. № 0001042202; - визнати протиправними, та такими, що виходять за межі компетенції, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо визнання правочинів, вчинених ТОВ «ТД «Юдіс» з ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ – 37415287, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. нікчемними, у зв'язку із відсутністю підстав та повноважень для такого визнання; - стягнути з Державного бюджету України сплачені ТОВ «ТД «Юдіс» судові витрати. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (зі змінами та доповненнями), щодо заниження ТОВ «Торговий дім «Юдіс» податку на додану вартість на загальну суму 80 634 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 80  634 грн. На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та  нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню. Також, на думку позивача, відповідач не мав правових підстав для визнання правочинів, вчинених ТОВ «ТД «Юдіс» з ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. нікчемними, відповідно до чого останній вийшов за межі своєї компетенції, та такі дії відповідача мають бути визнані протиправними. Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування своїх письмових заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит. Щодо висновків, викладених в Акті перевірки, то з даного приводу відповідачем було зазначено про наявність у контролюючого (податкового) органу компетенції згідно Податкового кодексу України, викладати в Акті перевірки всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також обов'язку податкового органу чіткого та об'єктивного викладення в Акті документальної перевірки зафіксованих фактів порушень із посиланням  на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. В судове засідання 16.07.2013 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи. Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 16.07.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/10181/13-а в порядку письмового провадження. Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 16.07.2013 р., що був отриманий наручно представником відповідача за довіреністю 16.07.2013 р., та докази зазначеного містяться в матеріалах справи. Станом на 27.08.2013 р. інших документів по справі № 826/10181/13-а від сторін до канцелярії суду не надходило. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юдіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ – 37415287) за вересень 2012 року. За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 17/22-2/33940261 від 10.01.2013 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ «Торговий дім «Юдіс» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 80 634 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 80  634 грн. Так, в Акті перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом: - ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ – 37415287), щодо виконання останнім робіт з комплексного прибирання приміщення; надання послуг по пошуку та підбору персоналу; та постачання товару – тари різного асортименту. На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення: - від 31.01.2013 р. № 0001042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 120  951 грн., в тому числі за основним платежем - 80 634,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 317,00 грн. Однак, вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання в Акті документальної перевірки нікчемними правочинів, вчинених між ТОВ «ТД «Юдіс» із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.,  у зв'язку із відсутністю підстав та повноважень для такого визнання, а також вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 31.01.2013 р. № 0001042202, позивач оскаржив такі дії та рішення відповідача у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва. Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне. Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України. Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання. Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки. Враховуючи наведені вище норми податкового законодавства щодо підстав, порядку та наслідків проведення документальних перевірок платників податків (порядку складання, форми та змісту документів, що приймаються за наслідками документальної перевірки), суд дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги позивача стосовно визнання протиправними, та такими, що виходять за межі компетенції, дій ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті документальної перевірки позивача правочинів, вчинених ТОВ «ТД «Юдіс» з ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. - нікчемними, у зв'язку із тим, що податкове законодавство України (зокрема Податковий кодекс України), передбачає наявність у контролюючого (податкового) органу компетенції викладати в Акті перевірки всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також обов'язку податкового органу чіткого та об'єктивного викладення в Акті документальної перевірки зафіксованих фактів порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Крім того, з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях. Відповідно, висновки податкового органу в Акті перевірки не мають жодного обов'язкового характеру та не породжують для платника податків жодних правових наслідків, оскільки викладення в Акті перевірки обґрунтованої позиції податкового органу – є обов'язком останнього, що передбачений податковим законодавством, а рішення контролюючого органу, прийняті на підставі таких висновків Акта перевірки – можуть бути оскаржені платником податків в Адміністративному та судовому порядку. По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне. Так, як підтверджується наявними у справі доказами, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юдіс» проводилася податковим органом з метою перевірки дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ – 37415287) за вересень 2012 року. В Акті перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом: - ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ – 37415287), щодо виконання останнім робіт з комплексного прибирання приміщення; надання послуг по пошуку та підбору персоналу; та постачання товару – тари різного асортименту. Позивачем в підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» було надано до матеріалів справи: договори, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт. Так, між позивачем та ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» було укладено Договір № СЛ-0050301 від 05.03.2012 р. на виконання робіт з комплексного прибирання приміщення. Відповідно до умов зазначеного Договору, Виконавець (ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС») за дорученням Замовника (позивача) виконує такі види робіт, а саме: прибирання громадських, службових і технічних приміщень готелю, прибирання прилеглої до об'єкта території, оперування гардеробу, прибирання кухні, прибирання гостьових номерів, роботи будуть виконуватись силами співробітників виконавця. Згідно п. 2.1 зазначеного Договору, вартість робіт з прибирання приміщення вказаного Замовника встановлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами та скріплюється печаткою. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що сума до оплати складається на підставі фактичного відпрацьованого часу і фактично придбаних номерів, зафіксованих у табелі обліку робочого часу і табелі обліку прибраних номерів і підписаного уповноваженими представниками обох сторін. На виконання умов зазначеного Договору про надання послуг з ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», останнім на адресу позивача були виписані податкові накладні, а фактичне виконання робіт, на переконання позивача, підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Так, згідно наявних матеріалів справи, позивачем було надано до позовної заяви податкові накладні та Акти здачі-прийняття робіт, проте як в матеріалах справи відсутні податкові накладні на загальну суму 109  408,86 грн., відповідно Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0140901 на суму 55  639, 98 грн. та Акт № ОУ-0070901 на суму 53  768,88 грн. Також, між позивачем та ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» було укладено Договір № СЛ-0050302 від 05.03.2012 року про надання послуг з пошуку та підбору персоналу. Відповідно до умов зазначеного Договору, Виконавець (ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС») бере на себе зобов'язання щодо пошуку, відбору та наданню Замовнику (позивачу) кандидатів для подальшого працевлаштування на роботу у замовника. Крім того, між позивачем та ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» було укладено також Договір поставки № СЛ-00010302 від 01.03.2012 року. Відповідно до умов зазначеного Договору, Постачальник (ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС») зобов'язується передати в погоджені строки Покупцю (позивачу) тару різного асортименту, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. Згідно зі ст. 3 вказаного Договору передбачено, що передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем на підтвердження товарності такої операції із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», щодо постачання товару, було додано тільки податкову накладну та Акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг), проте як в матеріалах справи відсутні видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на одержання товару, необхідність складання яких, передбачена чинним законодавством на підтвердження товарності правочинів з поставки товару. Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ). Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку. Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій». З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363). Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів. Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р. Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій. Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме: - подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2; - подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна); - товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН; - талон замовника, ф. № 1-ТЗ. Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу). Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження. В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача. Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому). В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності таких господарських операцій із вказаним контрагентом. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2. Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «ТД «Юдіс» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних та інше) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», щодо постачання останніми на користь позивача товару, а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи. Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, відповідно до Акта № 751/22-1/37415287 від 06.12.2012 р. складеного ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД «Юдіс» (код за ЄДРПОУ 33940261) за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., вбачається відсутність зазначеного Товариства за його місцезнаходженням (місцем реєстрації), про що податковим органом було складено відповідний Акт та направлено повідомлення за формою 18- ОПП про зміну стану. На дату складання Акта перевірки, стан платника ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Також, як підтверджується наявними у справі доказами, згідно звітів на підприємстві ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС працює лише одна особа, товарні залишки відсутні, складських, офісних приміщень зазначене товариство не має, на балансі транспортні засоби відсутні. Директора підприємства ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» не було за можливе опитати та отримати первинні документи на підтвердження господарських відносин із позивачем, у зв'язку з тим, що гр. Чернишов О.В. згідно довідки адресного бюро в м. Києві та Київській області не значиться, а зареєстрований в с. Боромля, Сумської області. З приводу зазначеного, до УПМ ДПС у Сумській області було направлено запит № 1017/7/07-352 від 05.07.2012 року. Однак, за результатами проведених заходів, документів підтверджуючих факт реально здійснених фінансово-господарських операцій від ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» не отримано. З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» здійснювалася поза межами правового поля. На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів). Така незаконна діяльність вказаного контрагента позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» направлена на ухилення від сплати податків, та суттєво впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагент ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС», без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів, мав змогу виконувати роботи з комплексного прибирання приміщення (прибирання громадських, службових і технічних приміщень готелю, прибирання прилеглої до об'єкта території, оперування гардеробу, прибирання кухні, прибирання гостьових номерів); надавати послуги з пошуку та підбору персоналу; та надавати послуги з постачання товару (тари різного асортименту) у великих обсягах та на значні суми, що відповідно передбачали необхідність наявності відповідної матеріальної бази (зокрема складських приміщень та вантажних транспортних засобів, певного устаткування), а також достатніх трудових ресурсів. З приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування) та відповідних трудових ресурсів. Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо. Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи з комплексного прибирання приміщення; надавати послуги з пошуку та підбору персоналу; та надавати послуги з постачання товару (тари різного асортименту) у великих обсягах та на значні суми. Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків. Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України). Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.      Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» та його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо. Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину, оскільки не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з прибирання приміщень, поставки товару та пошуку персоналу, не підтверджує реальності надання таких послуг. Отже, на порушення  вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового   господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий  кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.                                                                                    Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями). Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції. Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів. Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» особисто фактично не міг виконувати робіт з комплексного прибирання приміщень (значної кількості таких приміщень та об'єктів прибирання), надавати послуг з пошуку робочого персоналу та послуг з постачання товару (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього матеріально-технічних можливостей та відповідних трудових ресурсів, а доказів щодо укладення ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було. Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу – позивачем до суду надано не було. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагент позивача ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» та його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення зазначених видів діяльності ТОВ «СІАЙТІ ЛОГІСТІКС» не має, а відповідно фактично не мало можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем. Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.           Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0001042202. Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог. Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. В адміністративному позові відмовити. Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Суддя:                                                                                                         Я.І. Добрянська Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 27.08.2013 р.