Ухвала

від 27.08.2013 по справі 922/3314/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/3314/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова формація Росія", 62613, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Чорне, вул. 40 років Перемоги, буд. 6, код ЄДРПОУ 34858283; до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", 61003, м. Харків, пр-т Московський, буд. 27, поштова адреса: 61064, м. Харків, Комсомольське шосе, б.51, кв.56; код ЄДРПОУ 36036864; про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Феленко С.О., довіреність №1 від 01.07.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова формація Росія" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" про визнання недійсним договору поставки №27022013-1 від 27.02.2013р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова формація Росія" (адреса: 62613, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Чорне, вул. 40 років Перемоги, буд. 6, код ЄДРПОУ - 34858283, р/р 26002032253901 в ПАТ "Укрбізнесбанк", м. Київ, МФО 334969) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", (адреса: 61003, м. Харків, пр-т Московський, буд. 27, поштова адреса: 61064, м. Харків, Комсомольське шосе, б.51, кв.56; код ЄДРПОУ 36036864; р/р 26000000277182 в ПАТ "Ерсте Банк", м. Харків, МФО 380009).

Свої вимоги мотивує тим, що договір поставки №27022013-1 від 27.02.2013р. суперечить вимогам діючого законодавства, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, а відтак оспорюваний договір є фіктивним і за приписами ст. ст. 203, 215, 228, 234 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.08.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2013р. відмовився від позову та просив суд припинити провадження у справі, що письмово виклав у заяві, наданій до суду 23.08.2013р. за вх.№31019, де зазначив, що сторонами досягнуто домовленостей щодо погашення заборгованості відповідача за поставлений товар по оспорюваному договору.

Відповідач в судове засідання 27.08.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 07.08.2013р., направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулася на адресу господарського суду 19.08.2013р. без доказів вручення судової ухвали відповідачу.

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова формація Росія" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (покупець) 27.02.2013р. укладено договір поставки №27022013-1, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, зазначених у цьому договорі.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов"язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов"язань (п.5.1. договору).

Строк поставки товару до 31.12.2013р. (п.2.1. договору). Кількість та ціна товару зазначені у видаткових накладних (п.2.2. договору).

Підставою звернення із позовом до суду стало те, що договір поставки №27022013-1 від 27.02.2013р. суперечить вимогам діючого законодавства, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, а відтак оспорюваний договір є фіктивним і за приписами ст. ст. 203, 215, 228, 234 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі судового розгляду даної справи, 27.08.2013р., позивач надав до суду заяву (вих.б/н від 22.08.2013р.) про відмову від позову.

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, керується наступним.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Права позивача роз'яснені судом в судовому засіданні 27.08.2013р. його повноважному представнику.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних вимог, дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - не будь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому наслідки такої процесуальної дії роз'яснено заявнику, а тому приймається судом і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №922/3314/13припинити .

Суддя Френдій Н.А.