Постанова

від 06.08.2013 по справі 827/1079/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 року місто Севастополь 13 год. 09 хв. Справа №827/1079/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю сторін:

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» - Рябіченко Євгенії Сергіївни, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Феодосійським МВГУ МВСУ в Криму 25 листопада 2004 року, довіреність від 27 грудня 2012 року № 91;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Головашкіної Олени Андріївни, довіреність від 18 січня 2013 року № 115/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2012 року № 0001350221, від 18 грудня 2012 року № 0001360221, від 18 грудня 2012 року № 0001330221.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19 квітня 2013 року відкрито провадження у справі № 827/1079/13-а, справу призначено до судового розгляду.

03 червня 2013 року представником позивача до початку судового розгляду справи по суті було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 0001350221, від 18 грудня 2012 року № 0001360221, від 18 грудня 2012 року № 0001330221 та від 22 лютого 2013 року № 000022221.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року прийнято заяву позивача про уточнення адміністративного позову.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, оскільки висновки про порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку. Позивач зазначає, що податковий кредит та валові витрати сформовані ним на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, які були надані відповідачу для перевірки. Висновки податкового органу про нікчемність правочину зроблені на базі припущень, оскільки укладені між позивачем та контрагентами угоди з виконання робіт не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентами КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй») фактично господарські операції не здійснювались, роботи КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй» не виконувались. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» грошові кошти за операціями з зазначеними контрагентами перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до завищення витрат та податкового кредиту, що, у свою чергу, призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Отже, відповідач наголошує, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі наказу від 13 листопада 2012 року № 1299 згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за період діяльності з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки 29 листопада 2012 року відповідачем складено акт № 128/22-1/33179645.

Перевіркою встановлені наступні порушення: статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у результаті чого правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» з постачальником КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй», мають ознаки нікчемності та є нікчемними; вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за звітний період листопад 2010 року у сумі 7817,0 грн., за звітний період грудень 2010 року у сумі 3350,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплати в бюджет, у сумі 9019,0 грн.; вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період серпень - листопад 2011 року у сумі 38584,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплати в бюджет, за періоди серпень 2011 року - листопад 2011 року у сумі 38584,0 грн.; вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у сумі 39083,0 грн. за звітний період 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй», що привело до заниження податку на прибуток за період 2010 р. у сумі 9771,0 грн.; пункту 140.2 статті 140 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат у сумі 192917,0 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс» за другий-четвертий квартал 2011 року, та, як наслідок, до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 166416 грн. та заниження податку на прибуток на звітний період 2011 року у сумі 6095 грн.

Висновки про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства зроблені посадовими особами відповідача на підставі актів Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 11 квітня 2012 року №36/22/32468182 та від 06 квітня 2012 року №29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх вигляду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, а також на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених статтею 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаних матеріалів, органами Державної податкової служби та досудового слідства внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів та пояснень свідків, наданих в межах порушеної кримінальної справи, зроблено висновок про наявність в їх діяльності ознак фіктивності, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та, як слідство, не підтверджено реальність проведених господарських операцій КП «Альянс» та ТОВ «Бренд Строй» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

18 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001350221 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 166416 грн. 00 коп., № 0001360221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у загальному розмірі 59503 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 47603 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 11900 грн. 75 коп., № 0001330221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18308 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 15866 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 2442 грн. 75 коп.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» скористалось правом на адміністративне оскарження даних рішень податкового органу.

Рішенням Державної податкової служби у м. Севастополі від 21 лютого 2013 року №389/10/10.2-21 сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 18 грудня 2012 року №0001360221, збільшена на 2148 грн. 00 коп., та на 1 грн. 00 коп. у частині застосування штрафної санкції, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби 22 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000022221.

Рішенням Державної податкової служби України від 01 квітня 2013 року залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2012року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги первинної скарги, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» залишено без задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції у розумінні податкового законодавства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції .

Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року та у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали такі товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

У ході розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 10 вересня 2004р. (ЄДРПОУ 33179645). Перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби з 16 вересня 2004 року. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 07 жовтня 2004 (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39517307).

01 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» (виконавець) укладений договір №730, за умовами якого виконавець зобов'язаний виконати роботи по складанню проекту АЗС, розміщеної за адресою Сімферопольський район, Мірненський с/с, 1392км+400м. а/д Москва-Сімферополь.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість робіт складає 67 000 грн. 00 коп.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що здача-прийняття виконаної проектної документації здійснюється сторонами безпосередньо на об'єкті протягом 3-х робочих днів з моменту надання виконавцем акту здачі-прийняття робот.

29 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» було складено акт здачі-прийняття робіт на загальну суму 46 900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ.

На підтвердження виконання робіт ТОВ «Бренд Строй» виписало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» податкові накладні від 29 листопада 2010 року №2300 на суму 46 900 грн. 00 коп., від 27 грудня 2010 року №2649 на суму 20 100 грн. 00 коп.

Акту здачі-прийняття виконаних робіт від 27 грудня 2010 року на суму 20 100 грн. 00 коп. позивачем до суду не надано.

01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» (замовник) та КП «Альянс» укладено договір № 823, відповідно до якого виконавець зобов'язаний надати послуги по підготовці документації для отримання позитивного висновку інституту ім. Морзеева та узгодження розміщення зі санітарно-епідеміологічної станцією АЗС, розміщеної за адресою Сімферопольський район, Мірненський с/с, а/д Москва-Сімферополь 1392км+400м.

Вартість робіт відповідно до пункт 3.1 договору складає 67 000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору № 823 КП «Альянс» 18 липня 2011 року було виписано податкову накладну №141 на загальну суму 59 500 грн. 00 коп. та оформлені акти здачі-прийняття послуг №141 та №1144 на суми 37 000 грн. 00 коп. та 22 500 грн. 00 коп. відповідно.

Додаткових угод між ТОВ «Крим-Петрол» та КП «Альянс» щодо зміни вартості робіт не укладалось.

Також 07 липня 2011 року між КП «Альянс» та ТОВ «Крим-Петрол» було укладено договори №№ 1593, 1594.

Відповідно до умов договору № 1593 КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за замовленням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник) з дотримання вимог законодавства надати послуги з підготовки документації для отримання висновку з обґрунтування розміщення АЗС за адресою: Сімферопольський р-н, с/с Мірненський, а/д Москва - Сімферополь 1392 км+400.

Предметом договору № 1594 передбачено, що КП «Альянс» зобов'язано надати послуги по підготовці документації для експертизи обґрунтування розміщення АЗС за адресою Сімферопольський р-н, с/с Мірненський, а/д Москва - Сімферополь 1392 км+400.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані акти здачі-прийняття послуг №№ 1593, 1594 та податкові накладні від 30 вересня 2011 року № 261 на суму 1000 грн. 00 коп., № 263 на суму 31 000 грн. 00 коп.

При цьому, суд зазначає, що у податковій накладній № 263 від 30 вересня 2011 року зазначено іншу номенклатуру постачання товарів/послуг продавця, ніж зазначено у договорі та акті здачі-прийняття послуг, а саме: «Послуги по комплексної перевірки обґрунтування АЗС за адресою Сімферопольський р-н, с/с Мірненський, а/д Москва - Сімферополь 1392 км+400».

Також судом встановлено, що між КП «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» було укладено наступні договори:

- від 01 серпня 2011 року № 1066, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник) з дотримання вимог законодавства надати послуги зі збирання документації для узгодження зі суміжними землекористувачами технічної документації зі землеустрою АЗС за адресою Сімферопольський р-н, с/с Мірненський, а/д Москва - Сімферополь 1392 км+400;

- від 01 серпня 2011 року № 1067, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник), з дотриманням вимог законодавства надати послуги з підготовки документації (враховуючи документи генерального підряду) для отримання дозволу на реконструкцію АЗС за адресою Сімферопольський р-н, с/с Мірненський, а/д Москва - Сімферополь 1392 км+400;

- від 01 серпня 2011 року № 1068, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник), з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з підготовки проектної документації з оснащення території між водоводом та АЗС глиняним замком;

- від 07 вересня 2011 року № 1116, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник), з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з розробки обґрунтування розміщення АЗС;

- від 07 вересня 2011 року № 1117, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник), з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з підготовки документації для проекту реконструкції АЗС;

- від 07 вересня 2011 року № 1118, відповідно до якого КП «Альянс» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Крим-Петрол» (замовник), з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з підготовки документації для отримання дозволу на реконструкцію АЗС.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником позивача, що ТОВ «Крим-Петрол» як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичного виконання зазначених договорів були надані акти здачі-прийняття послуг та податкові накладні, тобто лише документи, що надають право на отримання податкової вигоди.

Разом з тим, суд зазначає, що у наданих позивачем актах здачі-прийняття послуг міститься лише найменування послуг та їх вартість, і не визначено конкретного переліку документів, що є результатом цих робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, зазначені договори не містять у собі відомостей, а представник позивача не зміг пояснити, яка саме документація повинна бути зібрана або підготовлена у результати наданих послуг, хто повинен проводити експертизу обґрунтування розміщення АЗС та видавати дозволи на реконструкцію АЗС, у чому полягає різниця між предметами договорів від 01 липня 2011 року № 823 - «надання послуг по підготовці документації для отримання висновку по розміщенню АЗС» та від 01 серпня 2011 року № 1066 - «надання послуг по підготовці документації по АЗС».

Також суд приймає до уваги, що відповідно до наданого позивачем акту здачі-прийняття виконаних послуг КП «Альянс» 30 вересня 2011 року на виконання умов договору від 07 вересня 2011 року було розроблено висновок розміщення АЗС.

Разом з цим, предметом договору від 07 липня 2011 року № 1594 є перевірка (експертиза) висновку розміщення АЗС, який було розроблено пізніше - 30 вересня 2011 року.

Згідно з приєднаними позивачем до матеріалів справи актами здачі-прийняття послуг по підготовці документації для отримання висновку по розміщенню АЗС, послуг по комплексної перевірки висновку АЗС, послуг по розробці висновку розміщення АЗС, по комплексної перевірки проекту реконструкції АЗС, послуг по підготовці документації для отримання дозволу на реконструкцію АЗС, роботи КП «Альянс» фактично були здані замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Петрол» 30 вересня 2011 року, тоді як дозвіл на розміщення об'єкту сервісу АЗС, виданий Державної службою автодоріг, датований 09 вересня 2011 року, тобто раніше, ніж були прийняти позивачем роботи від КП «Альянс» щодо надання послуг по отриманню цього дозволу.

До того ж, позивачем не надано суду доказів на підтвердження погодження відповідної документації саме ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» для отримання дозволів на реконструкцію та будівництво АЗС з відповідними органами, не надано довіреності на представництво інтересів у державних органах на отримання відповідних дозволів на розміщення АЗС, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення факту участі зазначених контрагентів при здійснення вказаних операцій.

Суд критично відноситься до наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій документів, оскільки проект по АЗС № 16 (Сімферопольський район, Мірненський с/с, 1392км+400м. а/д Москва-Сімферополь), експлікації земель не містять у собі підписів посадових осіб та печаток ТОВ «Бренд-Строй»; робочий проект та обґрунтування для підготовки висновку щодо можливості та умов розміщення об'єкту дорожнього сервісу не містять у собі підписів посадових осіб та печаток КП «Альянс», а також дати складення цих документів, що унеможливлює зв'язати зазначені документи з наданими актами виконаних робіт та іншими первинними документами.

Також судом не приймається до уваги наданий позивачем висновок № 04-34, складений КП «Южекогеоцентр», оскільки зазначений висновок датований 25 травня 2011 року, тоді як договори між ТОВ «Крим-Петрол» та КП «Альянс» про отримання висновку було укладено у липні 2011 року.

Отже, доказів, які розкривають зміст та обсяг вказаних операцій з метою їх подальшого використання позивачем при здійсненні зазначених послуг, суду не надано, як і не доведено реальне здійснення такого роду господарських операцій за участю контрагентів - ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс».

Окрім того, до матеріалів справи відповідачем було надано вирок від 10 квітня 2013 року Київського районного суду м. Сімферополя Автономної республіки Крим із відміткою про набрання ним законної сили, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22 березня 2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4

ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та призначене їй покарання у вигляді штрафу.

Вироком було встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами, діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою ОСОБА_4 здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД, зокрема, КП «Альянс».

Відповідно до протоколу допиту від 29 березня 2012 року свідка ОСОБА_5, керівника ТОВ «Бренд-Строй» (а.с. 158-159), ОСОБА_6 спростувала свою причетність до діяльності вказаного підприємства. Вона пояснила, що ніколи не отримувала печатки підприємства, сама не підписувала жодних документів фінансово-господарської діяльності та нікого на це не уповноважувала.

Згідно з протоколом допиту від 16 травня 2012 року свідок ОСОБА_7, який значився засновником та директором з 16 листопада 2010 року КП «Альянс» (а.с. 156-157), також спростував свою причетність до діяльності КП «Альянс» та пояснив, що ніколи не отримував печаток та штампів підприємства, не підписував жодних документів фінансово-господарської діяльності, сам не здійснював перерахування коштів з розрахункових рахунків та нікого на це не уповноважував.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, первинні документи, які складені КП «Альянс» і ТОВ «Бренд Строй» та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, валові витрати та валовий дохід, суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійснення операції, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що сам факт наявності у позивача актів здачі-прийняття та податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, за встановленням факту відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 12 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін