Рішення

від 22.08.2013 по справі 926/678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа № 926/678/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група", м.Сімферополь

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс", м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 79427,50 грн.

Суддя Гурин М. О.

за участю представників сторін:

від позивача - Ткачук К.О., довіреність б/н від 23.07.2013;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" про визнання договору підряду №6/11 від 04.11.2008 р. припиненим (розірваним) та стягнення заборгованості в сумі 79427,50 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.06.2013 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 11.07.2013 р.

Ухвалами господарського суду Чернівецької області розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 25.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 22.08.2013 р.

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3 , 22 , 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

04.11.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" укладено договір підряду №6/11 за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи на об'єкті "Оздоровчий комплекс", який знаходиться за адресою: м. Алушта, вул.. Набережна, 24 (п. 1.1. договору).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору . Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє , намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України ).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України , замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду , виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

В силу ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України , у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим .

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.02.2013 р. позивач на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України направив рекомендованим листом з описом вкладеного на адресу відповідача письмову відмову від договору підряду та вимогою про повернення залишку авансу за Договором. Однак, така відмова була повернена на адресу позивача з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 3. Оглядового листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 p. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Отже, повідомлення позивача про відмову від Договору та вимогою про повернення раніше сплаченого за Договором авансу слід вважати пред'явленим відповідачу.

Враховуючи, що одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653 , 849 Цивільного кодексу України , не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір підряду №6/11 від 04.11.2008 р. є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду та її одержання відповідачем, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду, а відтак, предмет спору в частині визнання договору припиненим (розірваним) у даній справі відсутній.

За таких обставин, провадження у справі в частині визнання договору підряду №6/11 від 04.11.2008 р. припиненим (розірваним) підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Аналогічну позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 та постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року №5010/1495/2011-18/65.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 79427,50 грн. заборгованості, суд зазначає наступне.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, беручи до уваги припинення дії договору підряду №6/11 від 04.11.2008 р. та у зв'язку з цим припинення зобов'язань сторін за ним, судом встановлено факт невиконання відповідачем обумовлених договором робіт, враховуючи при цьому, що дії підрядника по проведенню робіт не мають своїм наслідком створення матеріального результату, що підлягає переданню замовнику, а відтак - і оплаті останнім, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми авансового платежу у розмірі 79427,50 грн.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 4 2 , 4 3 , 22, 43, 49, 78, 82, 82 1 , 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" (вул. Руська, 129 А, м. Чернівці, код 32929561) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (вул. Глазскрицького, 12, м. Алушта, Крим, код 32177846) 79427,50 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

3. В решті позову - припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2013 р.

Суддя М.О. Гурин