Рішення

від 20.08.2013 по справі 911/2613/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 911/2613/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЛІНСЕРВІС",

01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРЛОВ",

08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Леніна, 125 А

про стягнення 343 319,15 грн.

за участю представників:

позивача - Письменна Н.В. (довіреність від 29.04.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЛІНСЕРВІС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРЛОВ" (далі - відповідач) про стягнення 343 319,15 грн., з яких: 308 801,88 грн. - основний борг, 28 764,39 - пеня та 5 752,88 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу від 02.04.2012 № 0204.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16847 від 06.08.2013) відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому, крім того, визнано заборгованість перед позивачем за договором оперативного лізингу від 02.04.2012 № 0204 в розмірі 308 801,88 грн., наявність якої пояснюється відсутністю у відповідача прибутку від здійснення господарської діяльності.

08.08.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17016 від 08.08.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 09.07.2013.

У судове засідання 08.08.2013 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 20.08.2013.

У судовому засіданні 20.08.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач представника у судове засідання не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКЛІНСЕРВІС" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІРЛОВ" (далі - лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу від 02.04.2012 № 0204, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у платне користування на умовах, визначених Договором, майно (далі - об'єкт), належне йому на праві власності строком до 30.06.2014 (пункт 1.1. Договору).

Передача об'єкту лізингу оформляється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.5. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, строк дії Договору встановлюється з дати підписання Договору до 10.07.2014.

Згідно пункту 4.1. Договору, розмір місячного платежу встановлюється за графіком лізингових платежів, який додається до Договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що лізингові платежі нараховуються за період з дати підписання акта прийому-передачі до дати повернення і оплачується лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок лізингодавця в строки, передбачені графіком сплати лізингових платежів.

Повернення об'єкта лізингу оформляється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 6.2. Договору).

Між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі об'єкта від 02.04.2012 № 1, відповідно до якого відповідачу передано об'єкт лізингу (обладнання для ресторану).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що акт приймання-передачі, який підписаний сторонами, свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором з передачі об'єкту лізингу.

Судом встановлено, що відповідач за період користування об'єктом з 02.04.2012 по 10.06.2013 був зобов'язаний сплатити на рахунок позивача лізингові платежі у розмірі 308 801,88 грн., проте, не виконав вказаного зобов'язання.

У зв'язку з несплатою лізингових платежів, позивачем направлялися відповідачеві листи - вимоги (Т.1, а.с. №№ 20-25) щодо погашення заборгованості за Договором, а також щодо дострокового розірвання Договору та повернення майна, що є об'єктом лізингу.

Відповідно до пункту 10.4. Договору, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом 2-х чергових строків на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку.

10.06.2013 Договір розірвано відповідно до Додаткової угоди до Договору від 10.06.2013, що укладена між сторонами.

Крім того, 10.06.2013 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна, за яким об'єкт лізингу за Договором повернуто відповідачем позивачеві.

Відповідач позов не заперечив, навпаки, подав клопотання, в якому визнає наявність заборгованості, однак, вказує на неможливість її сплати у зв'язку з відсутністю у нього прибутку від здійснення господарської діяльності.

Доказів оплати спірної заборгованості на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу та факт несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів за вказаний у позові період з 02.04.2012 по 10.06.2013 - дату повернення відповідачем предмету лізингу.

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, не виконане.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також статті 292 Господарського кодексу України та статей 806-809 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 308 801,88 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

Крім того, позивач на підставі пункту 10.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який вона нараховується, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 28 764,39 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

На підставі аналізу пункту 10.3. Договору та вищевказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Договором передбачено необмежений строк нарахування пені.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 28 764,39 грн. відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 5 752,88 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 5 752,88 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 308 801,88 грн. основного боргу, 5 752,88 грн. 3% річних та 28 764,39 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 6 866,38 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРЛОВ" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Леніна, 125 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37360605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКЛІНСЕРВІС" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35947117) 308 801 (триста вісім тисяч вісімсот одна) грн. 88 коп. основної заборгованості, 5 752 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 88 коп. 3% річних, 28 764 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 39 коп. пені та 6 866 (шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 38 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.08.2013.

Суддя С.О. Саванчук