Ухвала

від 19.08.2013 по справі 5006/15/113пд/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 серпня 2013 року Справа № 5006/15/113пд/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А. суддів:Демидової А.М. Добролюбової Т.В. Могил С.К. Селіваненка В.П. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ДОТІ" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.05.2013 у справі№ 5006/15/113пд/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДОТІ" доФізичної особи-підприємця Вороніної Наталії Євгенівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вороніної Людмили Михайлівни провизнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "ДОТІ" подано позов до Фізичної особи-підприємця Вороніної Наталії Євгенівни про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу від 09.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Стойка Н.Б. та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №415.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2012 у справі №5006/15/113пд/2012 позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013 у справі №5006/15/113пд/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013, скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2012, відмовлено в задоволені позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "ДОТІ" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2013 у справі №5006/15/113пд/2012, в якій заявник просить скасувати постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2013 та Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013, а рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2012 залишити в силі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі №20/051-12, від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12, від 04.04.2013 у справі №33/383-22/451-2012 мотивовано неоднаковим та неправильним застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5006/15/113пд/2012 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Так, з постанови від 21.05.2013 у справі №5006/15/113пд/2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини справи про те, що відповідач, підписуючи у 2007 році спірний договір, не міг знати, що представник позивача діяв на підставі незаконного рішення наглядової ради, визнаного недійсним у судовому порядку лише у 2012 році.

Проте, в постановах від 10.04.2013 у справі №20/051-12, від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12, на які заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, про те, що:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без згоди позивача (власника), що свідчить про порушення встановлених законодавством необхідних вимог для чинності правочину, зокрема необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним (справа №5015/1410/12);

- спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений з перевищенням посадовими особами позивача своїх повноважень, оскільки голова правління позивача та його заступник, всупереч вимог статуту, не отримали згоди наглядової ради позивача на укладення спірного договору, загальна вартість відчужуваного майна за яким перевищила 5,0% чистих активів позивача, а ринкова вартість не була затверджена наглядовою радою (справа №20/051 12).

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних встановлених фактичних обставин.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 04.04.2013 у справі №33/383-22/451-2012, на яку також посилається заявник, не може бути прийнята як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, і на таку постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

Також з поданої заяви вбачається, що доводи заявника зводяться і до оцінки дій суду касаційної інстанції щодо повноти та правильності дослідження обставин справи, стосовно чого колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 ГПК України, правова оцінка повноти та правильності дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "ДОТІ" у допуску справи №5006/15/113пд/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко СуддіА.Демидова Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко