Постанова

від 12.08.2013 по справі 809/2129/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. справа № 809/2129/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Бурака А.Я.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна" про стягнення податкового боргу в сумі 6 956,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 16.07.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 6 956,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі заборгованість по грошовому зобов'язанні у вигляді штрафних санкціях з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 6 956,41 грн. Дані грошові зобов'язанні визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0009641500/0 від 30.12.2010 року в сумі 850,00 грн., №0000051500 від 17.02.2012 року в сумі 3 060,00 грн., №0000311500 від 20.02.2013 року в сумі 3 060,00 грн. за неподання відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, за ІІ квартал 2011 року, за ІІІ квартал 2011 року, за IV квартал 2011 року, за перше півріччя 2012 року та 9 місяців 2012 року, відповідно. Визначене рішенням №0009641500/0 від 30.12.2010 року зобов'язання сплачено частково в сумі 13,59 грн., і у зв'язку із вказаним, загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 6 956,41 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 12.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 року, від 17.02.2012 року, від 20.02.2013 року, якими відповідачу нараховано грошове зобов'язання у загальній сумі 6 970,00 грн., і по яких числиться борг у сумі 6 956,41 грн., не оскаржувалися, а тому є узгодженими. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 6 956,41грн.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 19.07.2013 року і 05.08.2013 року повернулося на адресу суду із відмітками поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 29, 41). Однак, відповідно Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.08.2013 року, місцезнаходження відповідача значиться: вул. Галицька, 125-а, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, (а.с. 45), тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 25-26, 38). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2003 року Рогатинського районного державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2013 року і Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №358636 (а.с. 45, 10). Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області взятий 12.02.2003 року на облік як платник податків і зборів (а.с. 12).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України та нормами Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств".

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств.

З приводу податкового боргу відповідача з податку на прибуток підприємств, визначених позивачем за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

До 01.04.2011 року та після цієї дати платниками податку згідно пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України и для цілей Розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 01.01.2011 року був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Приписами підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно до пункту "б" підпункту 4.1.4 статті 4 коментованого Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Аналогічна правова норма щодо термінів подачі декларацій і обов'язку самостійного визначення грошового зобов'язання в них у спірних відносинах із 01.04.2011 року відображена у підпункті 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України.

У судовому засідання встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 17.02.2012 року і 20.02.2013 року за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток складено акти за №116/152/32355433 і №85/151/32355433, яким встановлено порушення відповідачем пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, за ІІІ квартал 2011 року, за IV квартал 2011 року, за І півріччя 2012 року та 9 місяців 2012 року відповідно (а.с. 51-53, 56-57).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Також, актом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток за №1023/1500/32355433 від 30.12.2010 року, встановлено порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а в частині несвоєчасної сплати відповідачем узгоджених зобов'язань із податку на прибуток (а.с. 59-60).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на підставі актів перевірок від 17.02.2012 року, 20.02.2013 року і виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за повторно виявлене порушення податковими повідомленням-рішеннями №0000051500 від 17.02.2012 року і №0000311500 від 20.02.2013 року, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумах 3 060,00 грн. і 3 060,00 грн. відповідно по податку на прибуток підприємств (а.с. 50, 55). Вказані податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України надіслані відповідачу за адресою, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців. Копії документів про таке відправлення (надіслання) містяться в матеріалах справи (а.с. 50, 54).

Податковим повідомлення-рішенням за №0009641500/0 від 30.12.2010 року на підставі акту перевірки від 30.12.2010 року і виконання підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до відповідача застосовано штрафну санкцію на суму 850,00 грн., яке отримане керівником підприємства, що підтверджується записом на корінці рішення (а.с. 18).

Судом встановлено, що у зв'язку із переплатою відповідачем за попередній період в сумі 13,59 грн., заборгованість по податковому повідомленні-рішенні №0009641500/0 від 30.12.2010 року становить 836,41 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 31.12.2011 року (а.с. 49).

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями №0009641500/0 від 30.12.2010 року, №0000051500 від 17.02.2012 року і №0000311500 від 20.02.2013 року по податку на прибуток підприємств на загальну суму 6 956,41 грн. відповідачем до бюджету не сплачені.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями №0009641500/0 від 30.12.2010 року, №0000051500 від 17.02.2012 року і №0000311500 від 20.02.2013 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції за несвоєчасно сплачений податок на прибуток та за неподання декларацій із вказаного виду податку в загальному розмірі 6 956,41 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 21.01.2011 року вручено уповноваженій особі відповідача податкову вимогу форми від 19.01.2011 року, про що свідчить запис на корінці такої вимоги, копія якого містяться в матеріалах справи (а.с. 61). Відповідач податкову вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішеннями №0009641500/0 від 30.12.2010 року, №0000051500 від 17.02.2012 року і №0000311500 від 20.02.2013 року, витягами із зворотного боку облікових карток платника податку на прибуток приватних підприємств станом на 31.12.2011 року, на 31.12.2012 року та 31.03.2013 року, податковою вимогою від 19.01.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 14, 18, 50, 46-47, 48, 49, 61).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 6 956,41 грн., являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 6 956,41 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна" податкового боргу в сумі 6 956,41 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Русланна" (ідентифікаційний код 32355433, вул. Галицька, 125-а, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Русланна" в дохід бюджету податковий борг в сумі 6 956 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 41 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 16.08.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.