Рішення

від 19.08.2013 по справі 910/12384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12384/13 19.08.13

За позовом: Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ТЕХНО-Т"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВА ГРУП"

про: стягнення 273.403,34 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Аніщенко О.Г. - за довіреністю від 26.04.2012 № б/н;

відповідача: Парапан М.В. - за довіреністю від 12.08.2013 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «ТЕХНО-Т» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ШВА ГРУП" заборгованості в розмірі 273.403,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору на поставку продукції від 16.01.2013 № 1601, приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «ТЕХНО-Т» поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "ШВА ГРУП" отримало товар загальною вартістю 224.000,00 грн., проте оплатило його на користь постачальника частково в сумі 50.000,00 грн.

З наведених підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги останнього та стягнути з відповідача 273.403,34 грн., з яких: 174.000,00 грн. - основна заборгованість за договором від 16.01.2013 № 1601; 6.689,75 грн. - пеня; 11.149,59 грн. - 25 % річних та 81.564,00 грн. - 0,5 % штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 порушено провадження у справі № 910/12384/13.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов суду не надав.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.08.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «ТЕХНО-Т», як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ШВА ГРУП", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір на поставку продукції від 16.01.2013 № 1601 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору відповідач зобов'язується сплатити і прийняти на умовах, визначених Договором, а позивач - виготовити та поставити обладнання (далі - товар), згідно специфікації.

Відповідно специфікації, визначеної у п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар - прес ПБ у кількості 2 штук та загальною вартістю 224.000,00 грн. Вказана сума, є загальною сумою Договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що оплата товару відповідачем здійснюється на умовах розстрочки наступним чином:

- оплата в розмірі 30 % від суми, зазначеної п. 3.3 Договору, перераховується відповідачем на рахунок позивача на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дня поставки товару;

- оплата в розмірі 30 % від суми, зазначеної п. 3.3 Договору, перераховується відповідачем на рахунок позивача на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару;

- остання оплата в розмірі 40 % від суми, зазначеної п. 3.3 Договору, перераховується відповідачем на рахунок позивача на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару (п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 Договору).

Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами спору та припиняє свою дію по закінченню гарантійного строку на поставлений товар (п. 11.1 Договору).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 224.000,00 грн., а останній його отримав. Вказаний факт підтверджується підписаним та скріпленим печатками з обох сторін Договору Актом прийняття-передачі товару від 26.01.2013, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи права позивача та умови Договору, в строки встановлені пунктом 4.1, отриманий ним товар на користь позивача оплатив частково в сумі 50.000,00 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 174.000,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо оплати відповідачем повної вартості отриманого ним товару, сторонами спору до суду не подано.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 174.000,00 грн. підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 6.689,75 грн., 25 відсотків річних в розмірі 11.149,59 грн. та 0,5 % штрафу в сумі 81.564,00 грн.

Пунктом 8.13 Договору передбачено, що за порушення умов оплати товару відповідач сплачує позивачеві:

- заборгованість з урахуванням інфляційних втрат;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення оплати без застосування строків давності;

- 25 відсотків річних від простроченої суми;

- штраф у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Суд, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, що становить 81.564,00 грн., зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вказані положення також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, де також зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Виходячи з наведеної норми ЦК України, пеня та штраф мають різні форми обчислення. Проте, як вбачається з 8.13 Договору, обчислення штрафу (0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати) підпадає під ознаки пені, яка, в свою чергу, також передбачена вказаним пунктом Договору.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не можу бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, з урахуванням викладеного, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 0,5 % штрафу в сумі 81.564,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6.689,75 грн. за порушення останнім господарського зобов'язання за Договором, то вона підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 відсотків річних за порушення грошового зобов'язання за Договором в розмірі 11.149,59 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони даного спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВА ГРУП» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 49-А, офіс 91; код ЄДРПОУ 37268326, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ТЕХНО-Т» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Носівський шлях, буд. 19-А; код ЄДРПОУ 30941828, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 174.000,00 (сто сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу; 6.689,75 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. - пені; 11.149,59 (одинадцять тисяч сто сорок дев'ять) - 25 % річних; 3.836,79 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 79 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2013 року.

Суддя С.В. Балац