Рішення

від 27.08.2013 по справі 910/12509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12509/13 27.08.13 За позовом Приватного підприємства "Славбудтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Панкратов В.С. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 серпня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

01 липня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Славбудтранс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 11 від 27.06.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (відповідач) заборгованості за договором № 012/10 від 20 травня 2010 року в сумі 14 884,28 грн. з них основного боргу - 11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот гривень), пені /п. 7.1. договору/ - 934,68 грн. (дев'ятсот тридцять чотири гривні 68 копійок), 3% річних - 1 026,07 грн. (одну тисячу двадцять шість гривень 07 копійок) та втрат від інфляції - 1 223,53 грн. (одну тисячу двісті двадцять три гривні 53 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 012/10 від 20 травня 2010 року, зокрема, у визначені вказаним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості виготовленого та поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

30 липня 2013 через канцелярію до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи № 910/12509/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача, було відкладено до 27.08.2013р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2010 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 012/10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити 1 металоконструкцію за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі об'єкт: «Будівництво адміністративно-складського комплексу».

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 39 000,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, а саме на суму - 27 300,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором поставки в сумі 11 700,00 грн., тобто 39 000,00 грн. - 11 700,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 20 травня 2010 року між сторонами укладено договір № 012/10 згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити 1 металоконструкцію за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі об'єкт: «Будівництво адміністративно-складського комплексу».

Згідно розділу 3 Договору оплата проводиться в два етапи:

70% від загальної суми, що становить 27 300,00 грн. з ПДВ, Покупець сплачує Постачальнику протягом 2 банківських днів після підписання договору;

залишок суми у розмірі 30%, що становить 11 700,00 грн. з ПДВ, Покупець сплачує Постачальнику протягом 2 банківських днів після поставки товару.

20 травня 2010 року Покупець перерахував на користь Продавця 70% від загальної суми товару, а саме - 27 300,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія в справі).

За п. 6.2. Договору здача-приймання товару по якості та кількості здійснюється на місці знаходження Покупця і оформлюється Актом здачі приймання, підписаним уповноваженими особами обох сторін в день здачі - приймання товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в червні 2010 року позивач передав товар на загальну суму 39 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № п-00000020 від 24.06.2010р. та актом здачі-прийняття товару № 24-06/10 від 24.06.2010р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних документах. Зі змісту акту здачі-прийняття товару № 24-06/10 від 24.06.2010р. випливає, що сторони претензій одна до одної не мають.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що залишок суми за товар по Договору в розмірі 30%, що становить 11 700,00 грн., Покупець на користь Постачальника не перерахував.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. та 30.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаної ухвали контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на серпень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 11 700,00 грн. з розрахунку 39 000,00 грн. (сума товару) - 27 300,00 грн. (часткова оплата товару в розмірі 70%).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.1. Договору випливає, що у випадку прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю (на його письмову вимогу) пеню у розмірі одного проценту від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 934,68 грн. пені за прострочення оплати товару по Договору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 1 026,07 грн. 3% річних та 1 223,53 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (ідентифікаційний код 33494810, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37, р/р 26002014032650 у ФЗАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Славбудтранс" (ідентифікаційний код 35511460, адреса: 07101, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський кв-л, буд. 8. кв. 74, р/р 26006237064801 у AT «УкрСиббанк», МФО 351005), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот гривень), пені - 934,68 грн. (дев'ятсот тридцять чотири гривні 68 копійок), 3% річних - 1 026,07 грн. (одну тисячу двадцять шість гривень 07 копійок), втрат від інфляції - 1 223,53 грн. (одну тисячу двісті двадцять три гривні 53 копійки) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/12509/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.08.2013р.

Суддя О.В. Котков