Постанова

від 12.08.2013 по справі 826/9218/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2013 року № 826/9218/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Робіт Фрут" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за участю:

представника позивача - Якименко С.С. (довіреність б/н від 10.06.2013),

представника позивача - Григор'євої К.Є. (довіреність б/н від 10.06.2013)

представника відповідача - Гривнака А.В. (довіреність № 13542/9/10-209 від 24.12.2012),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.08.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Робіт Фрут" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення зустрічної звірки позивача та складання за її результатами акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 та тим, що зазначена звірка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Також позивач посилався на те, що зустрічна звірка не є перевіркою, та у відповідача відсутні повноваження на встановлення в рамках проведення зустрічної звірки фактів порушення позивачем податкового законодавства. Водночас позивач зазначив про те, що висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки є необґрунтованими з огляду на те, що відповідачем не було здійснено дослідження змісту правочинів укладених позивачем та не наведено доказів, які б вказували на нікчемність укладених позивачем правочинів.

У судовому засіданні 12.08.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 05.07.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь - яких прав і обов'язків, а отже не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Також відповідач зазначив про те, що на адресу позивача було направлено запит № 1178/10/22-210 від 06.04.2010 поштове відправлення з яким повернулось без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а факт відсутності позивача за податковою адресою підтверджується актом з питань перевірки податкової адреси платника податків № 845/2202/37815200 від 01.08.2012.

У судовому засіданні 12.08.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

20.09.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було складено акт № 3786/22.10/37815200 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Робіт Фрут", код за ЄДРПОУ 37815200, щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Фреш - Фрукт", код за ЄДРПОУ 37701484 платника податків за січень 2012 року".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Робіт Фрут" вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби зі складання акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Рішення та дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені чи рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії чи рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, діяльність відповідача зі складання акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 є лише службовою діяльністю його посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків щодо фіксування факту про неможливості проведення зустрічної звірки, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Дії відповідача зі складанні акту № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Акт № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 є лише формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що дії відповідача зі складання акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а також те, що зазначений акт, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача зі складанні акту № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи те, що відповідно до положень чинного законодавства акт зустрічної звірки суб'єкта господарювання може засвідчувати лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно відсутності факту документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, то на підставі нього не можуть бути внесені відомості, які б мали вплив на дані задекларовані платником податків.

Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження факту внесення до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації на підставі акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем була внесена до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформація на підставі акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012, а отже і підстави для зобов'язання відповідача вилучити зазначену інформацію.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта № 3786/22.10/37815200 від 20.09.2012 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 19.08.2013.