Рішення

від 06.08.2013 по справі 906/866/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2013 р. Справа № 906/866/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.М. - довіреність №8265/19 від 28.12.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Родос - 1" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 88746,18 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 88746,18 грн., з яких 81183,19грн. основного боргу, 5875,63грн. пені, 1292,83 грн. 3% річних, 394,53грн. інфляційних.

Представник позивача позов підтримав, з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с.45).

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" ( (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Родос-1" (споживач, відповідач) укладено Договір №7-2012-ПП-2015 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір, (а.с.10-11)), згідно якого, постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (а.с. 13).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, протягом 2012 року та лютого 2013 поставив відповідачу природний газ у кількості 134643 м.куб. на загальну суму 278063,62грн.

Однак, відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов'язання з оплати одержаного газу виконав частково, на суму 196880,43 грн., заборгувавши 81183,19 грн.

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до пункту 6.2.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5875,63грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1292,83грн. 3% річних та 394,53 інфляційних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів погашення боргу та відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору №7-2012-ПП-2015 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с.10-11).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла в попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить о с т а т о ч н и й розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу за січень- грудень 2012 року та лютий 2013 року (а.с.24-36)) підтверджено, що на виконання умов вищевказаного Договору за вказаний період позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ у кількості 134643 на загальну суму 278063,62грн.

Також наданими позивачем платіжними дорученнями та бухгалтерською довідкою (а.с.56-90) підтверджено, що відповідач, всупереч умовам договору свої зобов'язання з оплати одержаного газу виконав частково, заборгувавши на дату звернення позивача до суду 81183,19 грн. за отриманий природний газ.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 81183,19грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем 5875,63грн. пені, 1292,83 грн. 3% річних, 394,53грн. інфляційних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно пункту 6.2.2 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З розрахунку позивача (а.с. 4-5) вбачається, що пеня у розмірі 5875,63грн. останнім нарахована за період з 17.12.2012 по 03.01.2013 на суму боргу 68774,09грн. у розмірі 508,74грн., за період з 04.01.2013 по 03.03.2013 на суму боргу 75491,88грн. - 1830,42грн., за період з 04.03.2013 по 17.06.2013 на суму 81183,19грн. - 3536,47грн.

Перевіривши обґрунтованість вказаного розрахунку, суд встановив, що правомірно заявленою є пеня в розмірі 5344,10грн., оскільки позивачем при нарахуванні останньої щодо заборгованості, яка виникла з 04.11.2012 та з 04.12.2012, не було дотримано приписів ч.6 ст. 232 ГК України. За вказаних обставин у стягненні 531,53грн. пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних (а.с. 5-6), суд дійшов до висновку, що суму річних визначено вірно, з дотриманням норм чинного законодавства, а при нарахуванні інфляційних не було враховано дефляційних процесів, тому їх обґрунтований розмір становить 313,27грн. У стягненні 81,26грн. інфляційних слід відмовити за безпідставністю.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 88133,39грн., з яких 81183,19грн. основного боргу, 5344,10грн. пені, 1292,83грн. 3% річних, 313,27грн. інфляційних.

У стягненні 531,53грн. пені та 81,26грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Родос-1" (12401, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Вереси, вул. Леніна, буд. 16-г, код 33320988)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікаці "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071):

- 81183,19грн. основного боргу;

- 5344,10грн. пені;

- 1292,83грн. 3% річних;

- 313,27грн. інфляційних;

- 1762,66грн. судового збору.

3. В стягненні 531,53грн. пені та 81,26грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)