Рішення

від 20.08.2013 по справі 914/2903/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2903/13

За позовом: Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж", м. Львів

до відповідача-1: Комунального підприємства „Харківські теплові мережі", м.Харків

до відповідача-2: Українсько-чеського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ „Євротрансбізнесплюс", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Вавринчук О.Б. - представник (довіреність № б/н від 27.03.2013 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору: Позов заявлено Колективним виробничим підприємством „Енергомонтаж", м. Львів до Комунального підприємства „Харківські теплові мережі", м.Харків (далі по тексту - відповідач-1) та до Українсько-чеського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ „Євротрансбізнесплюс", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області (далі по тексту - відповідач-2) про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2013р. позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості та просила позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Крім того, представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи до 01.10.2013р. (у зв'язку з відпусткою судді, що розглядає дану справу). Наголосила, що у справі достатньо матеріалів для вирішення спору по суті, а клопотання відповідача-1 є безпідставним та направлене на затягування розгляду справи.

У судове засідання 20.08.2013р. відповідач-1 не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

20.08.2013р. на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. за вхідним номером 33782/13, у якому відповідач-1 просить суд відкласти та продовжити розгляд справи. Клопотання мотивовано тим, що представник відповідача-1, якому доручено ведення даної справи знаходиться у щорічній відпустці, також покликається на відсутність у продажу доступних залізничних квитків.

Дане клопотання судом відхилене з наступних підстав:

- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника;

- відсутність залізничних квитків, на яку покликається відповідач-1 теж не може братись судом до уваги як підстава для відкладення розгляду справи, оскільки це не позбавляло відповідача-1 забезпечити явку свого повноважного представника в судове засідання в інший спосіб.

- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи.

Враховуючи вищезазначене та заперечення представника позивача суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-1.

Відповідач-2 в судове засідання 20.08.2013р. не з'явився, однак направив клопотання про розгляд даної справи без його участі (вх. №32507/13 від 12.08.2013р.) у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 та відповідач-2 не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

17.09.2009р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір купівлі-продажу №17/09-09 (далі по тексту - Договір-1), відповідно до п.1.1. якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача-1 - теплоізольовану сталеву трубу в оболонці ПЕ 630х8/800 3чп5 ГОСТ 10706 (в подальшому - Товар), а відповідач-1 зобов'язувався прийняти Товар від позивача та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

На виконання вимог Договору-1 позивач передав у власність відповідачу-1 Товар на загальну суму 444400,66грн., що підтверджується накладною №13-10/09 від 13.10.2009р. та довіреністю на отримання ТМЦ №2396 від 13.10.2009р.

П.2.2. Договору-1 визначено, що вартість Товару за один метр погонний становить 4250,60грн., в тому числі ПДВ.

В п.2.3. Договору-1 зазначено, що загальна вартість Товару за цим договором становить 444400,64грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.2.4. Договору-1, відповідач-1 зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору здійснити попередню оплату в розмірі 100% від загальної вартості Товару, яка зазначена в п.2.2. даного договору.

Відповідно до п.2.5. Договору-1, розрахунки між позивачем та відповідачем-1 здійснюються в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування відповідачем-1 грошових коштів на рахунок позивача, який зазначений в його реквізитах.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач-1 частково здійснив оплату за Товар, у зв'язку з чим за відповідачем-1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 24400,64грн.

Для забезпечення виконання умов Договору-1, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №17/09 від 17.09.2009р. (далі по тексту - Договір-2), згідно з яким відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання обов'язку відповідача-1, котрий передбачений Договором-1, а саме обов'язку оплати відповідачем-1 коштів за поставлений позивачем Товар.

Згідно з п.1.2. Договору-2, у випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за Договором-1, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Пунктом 2.2. Договору-2 визначено, що терміні дії даного договору становить 5 років з моменту його укладення, відтак, станом на час розгляду даної справи даний договір є дійсний.

Відповідно до п.3.1. Договору-2 відповідач-2 зобов'язаний у разі порушення відповідачем-1 обов'язку за Договором-1, на вимогу позивача, виконати обов'язок відповідача-1 перед позивачем в межах, зазначених у п.4.1. цього договору.

В п.4.1. Договору-2 зазначено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем-1, згідно Договору-1 частково, у сумі, що дорівнює 3000,00грн.

Оскільки відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань, передбачених Договором-1, то відповідача-2 несе солідарну відповідальність в частині, передбаченій Договором-2.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що відповідачем-1 порушено зобов'язання щодо оплати за отриманий згідно Договору-1 Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 24400,64грн.

У відповідності до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи те, що відповідач-2 в порушення умов Договору-2 не виконав перед позивачем свого обов'язку як поручителя в межах визначеної даним договором суми, позовна вимога в частині стягнення 3000,00 грн. солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 правомірно підлягає до стягнення на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі" (61037, вул.Доброхотова, буд.11, Комінтернівський район, м.Харків, Харківська обл.; ідентифікаційний код 31557119) та Українсько-чеського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ „Євротрансбізнесплюс" (81053, вул.Шептицького, буд.7, м.Новояворівськ, Яворівський район, Львівська обл.; ідентифікаційний код 30703459) солідарно на користь Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж" (79005, вул. Архипенка, буд. 1, Личаківський район, м.Львів, Львівська обл.; ідентифікаційний код 01018671) 3000грн. - заборгованість за договором №17/09-09/270742 від 17.09.2009р. в частині забезпеченій порукою та 188,37грн.- судового збору.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі" (61037, вул.Доброхотова, буд.11, Комінтернівський район, м.Харків, Харківська обл.; ідентифікаційний код 31557119) на користь Колективного виробничого підприємства „Енергомонтаж" (79005, вул. Архипенка, буд. 1, Личаківський район, м.Львів, Львівська обл.; ідентифікаційний код 01018671) 21400,64грн. - основного боргу та 1532,13грн. - судового збору.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.08.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.