Рішення

від 13.08.2013 по справі 921/555/13-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2013 р.Справа № 921/555/13-г/9 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА", вул. Межигірська, 78, м. Київ, 04655

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення 77 946 грн. 90 коп., з яких : 72 578 грн. 11 коп. основного боргу та 5 368 грн. 79 коп. пені.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА", вул. Межигірська, 78, м. Київ, 04655 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Васьківці, Шумський район, Тернопільська область про cтягнення 78 424 грн. 13 коп., з яких : 72 578 грн. 11 коп. основного боргу, 5 846 грн. 02 коп. пені.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору суборенди від 21.12.2009р. №А082112902; Акту прийому-передачі приміщення в суборенду від 30.12.2009р.; Рахунків на оплату на 14 - ти арк. з доказами направлення їх відповідачу; Актів надання послуг на 15-ти арк. з доказами направлення їх відповідачу; Акту звіряння взаємних розрахунків від 18.04.2012р. з доказами направлення відповідачу; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.06.2013 р. о 16 год. 10 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 25.06.2013р. на 15 год. 00 хв., на 22.07.2013р. на 14 год. 40 хв., на 30.07.2013р. на 15 год. 20 хв. та на 13.08.2013р. на 15 год.00 хв., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Строк вирішення спору у справі № 921/555/13-г/9 встановлено до 30.07.2013р. За письмовим клопотанням від 30.07.2013р., поданим представником позивача, та відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду від 30.07.2013р. строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів до 14.08.2013р.

Позивач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив. Разом з тим, відповідно до клопотання №01 від 07.08.2012р. надав додаткові письмові докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, зокрема щодо зміни площі приміщення (об'єкту оренди) та змін розмірів орендної ставки, а також надав Заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 77 946 грн. 90 коп., з яких : 72 578 грн. 11 коп. основного боргу та 5 368 грн. 79 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначену заяву позивача, суд розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, в частині заявленої до стягнення пені, а тому, суд приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення : 72 578 грн. 11 коп. основного боргу та 5 368 грн. 79 коп. пені.

Відповідач в судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких клопотань не заявив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України.

Ухвала про порушення справи та ухвали про відкладення розгляду справи направлялись судом відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Разом з тим, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №881366 від 25.07.2013р. відділу Державних реєстраторів Тернопільської міської ради, наданого на запит суду, місцем знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є : АДРЕСА_1. Таким чином, судом направлялась кореспонденція рекомендованими листами з поштовими повідомленнями, на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1. Проте, ухвали суду повертались із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає". При цьому, судом не здобуто інших відомостей про припинення діяльності ФОП чи зміну її місцезнаходження, а відповідач як фізична особа зареєстрований в реєстрі та місцезнаходження його відповідає тому, яке зазначене у представленій довідці, та на яке суд надсилав ухвали з повідомленнями про розгляд справи.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Враховуючи вище зазначене, беручи до уваги строк розгляду справи визначений ст. 69 ГПК України, а також те, що представники сторін були повідомлені належним чином про розгляд справи, а явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2009р. між ТОВ "Есвалда", вул. Межигірська, 78, м. Київ, (далі по тексту також - позивач, орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі по тексту також відповідач, суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення №А082112902 (надалі по тексту - Договір суборенди), відповідно до п.1.1. якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове володіння та користування нежиле приміщення (далі за текстом - приміщення, що суборендується; об'єкт суборенди) загальною площею 80 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2. Вартість об'єкту суборенди з урахуванням індексації становить 50 000 грн.

Приміщення, що суборендується, надається Суборендарю для розміщення магазину з роздрібної торгівлі меблями. (п.2.1. Договору).

Згідно п.п.3.1.-3.3 Орендар повинен передати приміщення, що суборендується, Суборендарю до 25 грудня 2009р. включно. При передачі приміщення, що суборендується, складається акт прийому-передачі, який підписується Сторонами. Дата підписання Акту-прийому-передачі є датою фактичної передачі приміщення, що суборендується.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору суборенди (субнайму) нежилого приміщення загальною площею 80 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно вимог ст.288 Господарського кодексу України орендар має право передавати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Вимогами статті 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, як вбачається із заяви №07-12 від 14.12.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС-ГРУП ЛТД" за підписом Генерального директора Михайленка Г.А., ТОВ "РОС-ГРУП ЛТД", як власник торгово-офісного центру, що розташований за адресою : Рівненська область, м.Рівне, вул.Дундича, Ѕ, заявляє, що в порядку та на умовах визначених Договором оренди від 14.12.2009р. №А08 1412 902, який укладено між ТОВ "РОС-ГРУП ЛТД" та ТОВ "ЕСВАЛДА", відсутні будь-які заперечення щодо передачі орендованих приміщень в суборенду будь-яким третім особам. При цьому, долучено копію Свідоцтва про право власності, надане ТОВ "РОС-ГРУП ЛТД" на нерухоме майно, а саме Торгово-офісний центр, площею 2678,0 кв.м., що знаходиться за адресою : Рівненська область, м.Рівне, вул.Черняка буд.24.

Правові відносини щодо договору суборенди регулюються вимогами глави 58 Цивільного кодексу України про найм (оренду).

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майна у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Пункт 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказує на те, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно умов Договору суборенди (п.1.1.), на підставі акту приймання-передачі нежилого приміщення від 30.12.2009 р. відповідач отримав в тимчасове користування частину нежилого приміщення, площею 80 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою : місто Рівне, вул. Дундича,1/2.

Суборендна плата нараховується з дати підписання Акта прийому-передачі приміщення, що суборендується в суборенду.

Пунктом 4.1. сторони обумовили, що дійсний Договір укладений на термін з 10 грудня 2009р. до 31 грудня 2010 р. та вступає в силу з моменту його підписання Сторонами.

Разом з тим, Сторонами було укладено Додаткову угоду №6 від 18.11.2010р. до Договору суборенди, відповідно до умов якої строк дії договору було подовжено до 28 лютого 2012 року.

Відповідно до п.5.1. Договору суборенди - суборендна плата нараховується з дати підписання Акта прийому-передачі приміщення, що суборендується в суборенду.

На виконання умов Договору, 30 грудня 2009 року між Сторонами було підписано Акт прийому-передачі приміщення в суборенду, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 80 кв.м.

З 01 лютого 2010 року на підставі Додаткової угоди №1 площа приміщення, яке передано в користування Відповідачу збільшено до 116 кв.м.

Додатковою угодою №6 від 01.06.2011р. Сторони домовилися про те, що орендна ставка за користування приміщенням з 01 червня 2011р. по 31 липня 2011р. включно, складає 45 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 7 грн.50 коп. за квадратний метр, щомісячно.

З 01 серпня 2011 року і до кінця дії договору орендна ставка складає 60 грн. 00 коп. в т.ч. 10 грн. 00 коп. за 1 метр квадратний щомісячно.

Разом з тим, Додатковою угодою №7 від 01 жовтня 2011 р., Сторони домовилися про те, що орендна ставка за користуванням приміщенням з 01 жовтня 2011 р. по 21 жовтня 2011 року включно складає 45 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 7 грн. 50 коп. за 1 квадратний метр. З 01 листопада 2011 року і до кінця дії договору орендна ставка складає 60 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 10 грн. 00 коп. за 1 метр квадратний, щомісячно. Дана угода є невід'ємною частиною договору суборенди №А082112902 від 21 грудня 2009р.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежилого приміщення від 21.12.2009р. №А082112902 в частині сплати орендної плати.

Суборендна плата на місяць складає 60 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ -10 грн. 00 коп. за один квадратний метр.(п.п.5.2.1. Договору).

Сторони погодилися, що амортизаційні відрахування Суборендарем не використовуються. (п.5.7. Договору).

Розмір експлуатаційних платежів за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі : Експлуатаційні платежі = Площа Приміщення х Ставка Експлуатаційних платежів + ПДВ. При цьому, згідно із п.5.8.2. Договору, ставка експлуатаційних платежів за цим Договором складає 12 грн. 00 коп. за 1 кв.м.

Пунктом 5.9. Договору Сторони, також, погодили, що Суборендар відшкодовує вартість комунальних платежів та експлуатаційних витрат щомісячно, відповідно до рахунків , виставлених Орендарем на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків.

Щомісячний суборенд ний платіж сплачується Суборендарем згідно виставлених Орендарем рахунків щомісячно за поточний місяць протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку. Рахунки на сплату суборендної плати виставляються Орендарем щомісячно, до 25 числа місяця, що передує оплачуваному.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі розгляду справи судом встановлено, відповідач - ФОП ОСОБА_2 продовжуючи користуватися спірним приміщенням, в порушення умов погоджених сторонами в п.п.5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.8., 5.9. Договору суборенди, взятих на себе господарських грошових зобов'язань не виконала, оплати за орендоване приміщення не проводила, хоча позивачем рахунки на відшкодування експлуатаційних витрат та на оплату за оренду приміщення виставлялися боржнику у відповідності до договірних умов, що підтверджується представленими суду копіями рахунків на оплату : №6734 від 15.11.2011р. на суму 1670,40 грн. в тому числі ПДВ 278,40 грн.; №7523 від 15.12.2011р. на суму 1670,40 грн. в тому числі ПДВ 278,40 грн.; №338 від 15.01.2012р. на суму 1612,80 грн. в тому числі ПДВ 268,80 грн.; №6051 від 15.10.2011р. на суму 1670,40 грн. в тому числі ПДВ 278,40 грн.; №1248 від 15.03.2011р. на суму 7022,64 грн. в тому числі ПДВ 1170,44 грн.; №3332 від 15.04.2011р. на суму 7050,48 грн. в тому числі ПДВ 1175,08 грн.; №3628 від 15.06.2011р. на суму 5240,88 грн. в тому числі ПДВ 873,48 грн.; №4044 від 15.07.2011р. на суму 6960,00 грн. в тому числі ПДВ 1160,00 грн.; №5469 від 15.09.2011р. на суму 5225,22 грн. в тому числі ПДВ 870,87 грн.; №4988 від 15.08.2011р. на суму 6960,00 грн. в тому числі ПДВ 1160,00 грн.; №5744 від 15.10.2011р. на суму 6960,00 грн. в тому числі ПДВ 1160,00 грн.; №6439 від 15.11.2011р. на суму 6966,96 грн. в тому числі ПДВ 1161,16 грн.; №7234 від 15.12.2011р. на суму 6973,92 грн. в тому числі ПДВ 1162,32 грн.; №78 від 15.01.2012р. на суму 6733,44 грн. в тому числі ПДВ 1122,24 грн. Всього виставлено рахунків на суму 72578,11 грн.

Підтвердженням зазначених сум експлуатаційних платежів та оренди приміщення є представлені суду належним чином завірені копії Актів надання послуг : №7359 від 31.12.2011р.; №72 від 31.01.2012р.; №880 від 28.02.2012р.; №6587 від 30.11.2011р.; №1800 від 30.04.2011р.; №2742 від 31.05.2011р.; №3138 від 30.06.2011р.; №3831 від 31.07.2011р.; №4781 від 31.08.2011р.; №5845 від 31.10.2011р.; №5160 від 30.09.2011р.; №6595 від 30.11.2011р.; №7486 від 31.12.2011р.; №73 від 31.01.2012р.; №881 від 28.02.2012р.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що ТОВ "ЕСВАЛДА" свої договірні зобов'язання виконало в повній мірі, однак, відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині не проведення оплати згідно виставлених позивачем рахунків за суборендоване приміщення, в зв'язку з чим і виникла заборгованість суборендаря перед орендарем.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не сплатив (належних доказів протилежного не представив), вважає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому порушене право ТОВ "ЕСВАЛДА" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 - 72578 грн. 11 коп. заборгованості по орендних платежах та експлуатаційних витратах.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У свою чергу за змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Статтею 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, сторонами при укладенні Договору суборенди - у випадку прострочення сплати суборенд них та інших належних платежів Суборендар (відповідач у справі) сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Також в частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи розрахунків, обрахована позивачем пеня (з врахування заяви про зменшення розміру позовних вимог №02 від 07.06.2013р.) за невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за період з 23.10.2012р. по 23.04.2013р. складає 5368 грн. 79 коп. є такою, що правомірно нарахована та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок невиконання ним умов Договору з оплати позивачу за суборендоване приміщення та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену у позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з боржника - ФОП ОСОБА_2 72 578 грн. 11 коп. основного боргу та 5 368 грн. 79 коп. пені.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА", вул. Межигірська, 78, м. Київ, 04655 (ідент. код 36047855) : 72 578 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 11 коп. основного боргу, 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 79 коп. пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 19.08.2013р.

Суддя В.Л. Гевко