Постанова

від 20.08.2013 по справі 805/10704/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа №805/10704/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участі:

представника позивача Петренко К.В.,

представника відповідача Терент’євої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного закладу «Маріупольська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення податкової заборгованості у розмірі 7063,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до державного закладу «Маріупольська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7063,45 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на загальну суму 7240,00 грн. виникло на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9084483009. У зв'язку з переплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 176,55 грн., сума заборгованості відповідача складає 7063,45 грн.

Позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 04.02.2013 року № 27 на суму 7063,45 грн., яка отримана відповідачем 12.02.2013 року.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з державного закладу «Маріупольська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України податкову заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 7063,45 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, про що надав суду відповідну письмову заяву.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 27 грудня 2004 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 24819791 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ №120837, взятий на облік в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби з 31.01.1997 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 1305841400067 від 13.06.2013 року.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем надана до позивача податкова декларація з податку на додану вартість (вх. № 9084483009 від 11.01.2013 року) за звітний податковий період - грудень 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 7240,00 грн.

У зв'язку з наявною переплатою у розмірі 176,55 грн., сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість складає 7063,45 грн.

Позивачем виставлена відповідачу податкова вимога №27 від 04 лютого 2013 року, згідно якої станом на 04 лютого 2013 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 7063,45 грн. Відповідачем вищезазначена податкова вимога отримана 12.02.2013 року, що підтверджується його підписом на корінці податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи починаючи з 04 лютого 2013 року (дата формування податкової вимоги) по теперішній час відповідач безперервно мав податковий борг, у зв'язку з чим податкова вимога № 27 від 04 лютого 2013 року є чинною.

Тобто, на час розгляду справи у відповідача існує податкова заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом, яка складає у загальному розмірі 7063,45 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків та довідкою про суму податкового боргу станом на 08.08.2013 року.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позивача загальної суми податкового боргу у розмірі 7063,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного закладу «Маріупольська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення податкової заборгованості у розмірі 7063,45 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з державного закладу «Маріупольська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України (ЄДРПОУ 24819791, адреса: 87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гаванна, 158), суму податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7063 (сім тисяч шістдесят три) грн. 45 коп. на р/р 31116029700055, Державний бюджет Приморського району, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, ЗКПО 37989721, код платежу 14010100, МФО 834016, призначення платежу - погашення заборгованості з податку на додану вартість.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.