Рішення

від 08.08.2013 по справі 905/4684/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа № 905/4684/13 Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юкас», м.Донецьк,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м.Донецьк,

про: стягнення 208442грн.84коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: Кипил І.А. - за довіреністю №б/н від 20.06.2013р.;

від Відповідача: Богатир О.В. - за довіреністю №09/70 від 03.01.2013р.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юкас», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Донецьк, про стягнення 208442грн.84коп., з яких 20000грн.00коп. - сума основного боргу, 760грн. 85коп. - 3% річних, 187681грн.99коп. - пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №3932 від 15.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач 09.07.2013р. надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву № 09/2027 від 08.07.2013р., за змістом якого не заперечує проти суми основного боргу, однак заперечує проти порядку нарахування заявленої до стягнення пені, надав контр-розрахунок пені.

22.07.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зміну розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 25044грн.34коп. та 3% річних в розмірі 20760грн.85коп., всього 45805грн.19коп.

Вказана заява подана внаслідок невірного розміру заявленої до стягнення пені, про що вказано в самій заяві.

22.07.2013р. позивач надав клопотання №3/1-1 від 22.07.2013р., у якому виклав уточнений розрахунок пені.

Відповідач 23.07.2013р. надав через канцелярію суду доповнення до відзиву № 09/3052 від 22.07.2013р., яким повідомив суд про те, що платіжним дорученням №18376 від 15.07.2013р. ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 20000грн.00коп., у зв'язку з чим вважає відсутнім предмет спору між сторонами в частині стягнення суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що спеціальний строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені сплинув, через що просить застосувати позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення пені за прострочку оплати поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. Разом із заявою відповідач надав контр-розрахунок пені та платіжне доручення №18376 від 15.07.2013р. на суму 20000грн.00коп.

01.08.2013р. відповідач надав відзив на заяву про зміну розміру позовних вимог №09/3115 від 30.07.2013р., за змістом якого підтримав вже викладену письмово позицію, заперечив відносно заявленого позивачем у заяві №3/1 від 22.07.2013р. розміру 3 % річних у сумі 20760грн. 85коп., вважає що ця сума вказана позивачем помилково та складається з суми боргу (20000грн.) та суми 3% річних (760грн. 85коп.).

08.08.2013р. позивач надав суду заяву б/н та дати, за змістом якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 25044грн.34коп. та 3% річних у сумі 760грн.86коп., в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 20000грн. просить суд припинити провадження у справі через повну оплату.

Суд приймає до розгляду вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

В судовому засіданні 08.08.2013р. позивач підтримав вимоги, викладені у наданій суд 08.08.2013р. заяві, позивач підтримав позицію, викладену письмово, сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування правової позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

15.09.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір №3932 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити продукцію, а також зробити шеф-монтаж та шеф-налагодження поставленої продукції (у подальшому роботи) згідно з умовами п.5.3, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - продукція), зазначену у специфікації 1. Вартість робіт включена у вартість продукції.

Специфікацією №1 сторони визначили найменування, кількість, ціну договору, тобто погодили предмет договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціни на продукцію встановлюються у гривнях. У вартість продукції включена вартість самої продукції, а також шеф-монтаж та шеф-налагодження поставленої продукції (надалі роботи).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість договору з ПДВ складає 4968000грн.00коп.

Як встановлено п. 3.1 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється у два етапи. Перший етап: оплата 90% від вартості договору, здійснюється протягом 30 календарних днів після фактичної поставки продукції на склад покупця в м.Маріуполь. Другий етап: оплата 10 % від суми договору, здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання сторонами «Актів виконання шеф монтажних робіт» та «Актів виконання шеф налагоджувальних робіт», але не більш 30 календарних днів після дати поставки продукції. Оплата покупцем другого етапу до повного виконання «робіт», не звільняє продавця від взятих на себе зобов'язань.

Пункт 9.1 зазначає, що договір набирає чинності з дати його підписання і скріплення печатками та діє по 31.12.2012р.

Відповідно до п.9.2 договору сторони погодила, що усі доповнення та зміни до договору будуть мати юридичну силу тільки у разі укладення у письмовій формі та підписання обома сторонами.

Додатковою угодою №1 до спірного договору сторони внесли зміни до специфікації №1.

У виконання умов договору сторонни уклали Специфікації № 4 від 16.05.2012р. та №5 від 07.06.2012р. до договору №3932 від 15.09.2011р., якими визначили номенклатуру ресурсів, виробника, кількість та ціну, строк поставки, інши умови поставки. Крім того, у п. 5 вказаних специфікаціях сторони передбачили інший ніж у договорі строк оплати обумовлених у них ресурсів, а саме - 100% протягом 20 календарних днів від дати поставки обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору №3932 від 15.09.2011р. здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними №РН-0000027 від 31.05.2012р., №РН-0000034 від 19.06.2012р., №РН-0000036 від 22.06.2012р., №РН-0000041 від 04.07.2012р. загальною вартістю 326452грн.07коп., однак станом на 26.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 20000грн., яка і заявлена до стягнення.

Сторони під час судового засідання 11.07.2013р. підтвердили, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 20000грн. виникла саме за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.05.2013р., що відображено у протоколі судового засідання від 11.07.2013р.

У зв'язку з тим, що відповідач здійснював оплату поставленого за видатковими накладними №РН-0000027 від 31.05.2012р., №РН-0000034 від 19.06.2012р., №РН-0000036 від 22.06.2012р., №РН-0000041 від 04.07.2012р. товару з порушенням обумовлених у Специфікації № 4 від 16.05.2012р. та Специфікації №5 від 07.06.2012р. строків, позивач просить суд також стягнути з відповідача нараховані 3% річних та пеню.

05.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію №8 від 03.04.2013р. з вимогою оплати грошові кошти в сумі 20000рн.00коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки сума боргу не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи подану позивачем 08.08.2013р. заяву, є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 20000грн.00коп., 3% річних у розмірі 760грн.85коп. та пені в сумі 25044грн.34коп., підставою позову є поставка товару за договором № 3932 від 15.09.2011р.

Договір № 3932 від 15.09.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання умов договору № 3932 від 15.09.2011р. за видатковими накладними №РН-0000027 від 31.05.2012р., №РН-0000034 від 19.06.2012р., №РН-0000036 від 22.06.2012р. був поставлений відповідачу обумовлений Специфікацією № 4 від 16.05.2012р. товар, за видатковою накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р. був поставлений товар обумовлений Специфікацією №5 від 07.06.2012р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача в графі «отримав», який скріплений штампом ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», не спростований відповідачем під час слухання справи.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач підтвердив, що заявлена до стягнення сума основного боргу відповідає даним бухгалтерського обліку ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже свої зобов'язання поставити продукцію позивач виконав у відповідності з умовами договору № 3932 від 15.09.2011р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи передбачені Специфікаціями № 4 від 16.05.2012р. та № 5 від 07.06.2012р. умови оплати, граничний строк оплати поставленного за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. товару настав для відповідача 20.06.2012р., а вже з 21.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного за накладною №РН-0000034 від 19.06.2012р. товару настав для відповідача 09.07.2012р., а вже з 10.07.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного за накладною №РН-0000036 від 22.06.2012р. товару настав для відповідача 12.07.2012р., а вже з 13.07.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного за накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р. товару настав для відповідача 24.07.2012р., а вже з 25.07.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Як стверджує позивач у позові, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, відповідач здійснив часткову оплату товару у загальному розмірі 306452грн. 07коп., внаслідок чого у позові позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20000грн.

Фактично спір між сторонами в частині стягнення суми основного боргу виник у зв'язку з неповною оплатою товару за видатковою накладною №РН-0000027 від 31.05.2013р., що підтверджено самими сторонами під час слухання справи, доданим до позову розрахунком (Додаток № 10).

Однак, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач відповідно до платіжного доручення № 18376 від 15.07.2013р., тобто вже після звернення позивача з позовом, в добровільному порядку у повному обсязі сплатив заборгованість за поставлену продукцію, що підтверджується сторонами.

Сплата боргу, яка є предметом судового розгляду за змістом п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження у справі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 760грн.85коп., які нараховані наступним чином: за період з 21.06.2012р. по 24.09.2013р. на суму 40600грн.06коп., за період з 25.09.2012р. по 21.06.2013р. на суму 20000грн.00коп., враховуючи часткові оплати.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши представлений розрахунок встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару, заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 760грн.85коп. підлягають задоволенню.

Керуючись п. 7.4 договору позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 25044грн.34коп., яка відповідно до представлених суду 22.07.2013р. як остаточні розрахунки нарахована наступним чином:

- за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. за період з 27.06.2012р. по 25.09.2012р. на суму боргу 40600грн.06коп., за період з 26.09.2012р. по 26.03.2013р. на суму 20000грн.00коп.,

- за накладною №РН-0000034 від 19.06.2012р. за період з 10.07.2012р. по 31.10.2012р. на суму боргу 26422грн.01коп.,

- за накладною №РН-0000036 від 22.06.2012р. за період з 13.07.2012р. по 31.10.2012р. на суму боргу 33830грн.00коп., за період з 01.11.2012р. по 06.11.2012р. на суму боргу 30000грн.00коп., за період з 07.11.2012р. по 13.11.2012р. на суму 15000грн.00коп.,

- за накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р. за період з 25.07.2012р. по 20.12.2012р. на суму боргу 225600грн.00коп., за період з 20.12.2012р. по 27.12.2012р. на суму 200000грн.00коп., період з 28.12.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 180000грн.00коп., за період з 22.01.2013р. по 28.01.2013р. на суму боргу 170000грн.00коп., за період з 29.01.2013р. по 11.02.2013р. на суму боргу 150000грн.00коп., за період з 12.02.2013р. по 03.03.2013р. на суму 125000грн.00коп., за період з 04.03.2013р. по 17.03.2013р. на суму боргу 75000грн.00коп.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, сторони у п. 7.4. договору дійшли згоди, що у випадку порушення п.5.1, п.7.6. цього договору продавець сплачує пеню в розмірі 0,3% від вартості не поставленої продукції, (не усунення зауважень) за кожен день прострочення.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок суд дійшов наступних висновків:

- позивач вірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати товару, поставленого за накладними №РН-0000034 від 19.06.2012р., №РН-0000036 від 22.06.2012р., №РН-0000041 від 04.07.2012р., обраний початок періоду нарахування пені за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару, так як позивач міг нараховувати пеню за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. починаючи з 21.06.2012р.

- розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- за накладною №РН-0000034 від 19.06.2012р.: на суму боргу 26422грн.01коп. позивач має право нараховувати пеню лише до 30.10.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 31.10.2012р. вже була оплата в сумі 26422грн.01коп. За накладною №РН-0000036 від 22.06.2012р.: на суму боргу 33830грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню лише до 30.10.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 31.10.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 3830грн.00коп.; на суму боргу 30000грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню лише до 05.11.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 06.11.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 15000грн.; на суму боргу 15000грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню лише до 12.11.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 13.11.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 15000грн.00коп. За накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р.: на суму боргу 225600грн.00коп. позивач має право нараховувати пеню лише до 19.12.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 20.12.2012р. вже була перерахована часткова оплата в сумі 25600грн.00коп.;

- позивачем при розрахунку пені за накладними №РН-0000027 від 31.05.2012р. та №РН-0000041 від 04.07.2012р. не враховано, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане . Тобто спеціальним законодавством встановлено присікальний строк нарахування штрафних санкцій. Після закінчення вказаного строку їх нарахування припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. виникло з 21.06.2012р., то граничним днем нарахування пені за цією накладною є 21.12.2012р.; оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р. виникло з 25.07.2012р., то граничним днем нарахування пені є 25.01.2013р.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зробивши власний арифметичний розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів, так як господарських суд позбавлений можливості змінювати обрані позивачем періоди нарахування, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив:

- за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р. на суму 40600грн.06коп. за період з 27.06.2012р. по 25.09.2012р. пеня становить 1514грн.18коп., на суму 20000грн.00коп. за період з 26.09.2012р. по 21.12.2012р. пеня становить 713грн.11коп.;

- за накладною №РН-0000034 від 19.06.2012р. на суму 26422грн.01коп. за період з 10.07.2012р. по 30.10.2012р. пеня становить 1223грн.64коп.;

- за накладною №РН-0000036 від 22.06.2012р. на суму 33830грн.00коп. за період з 13.07.2012р. по 30.10.2012р. пеня становить 1538грн.99коп., на суму 30000грн.00коп. за період з 01.11.2012р. по 05.11.2012р. пеня становить 69грн.32коп., на суму 15000грн.00коп. за період з 07.11.2012р. по 12.11.2012р. пеня становить 43грн.03коп.;

- за накладною №РН-0000041 від 04.07.2012р. на суму 225600грн.00коп. за період з 25.07.2012р. по 19.12.2012р. пеня становить 13683грн.93коп., на суму 200000грн.00коп. за період з 20.12.2012р. по 27.12.2012р. пеня становить 655грн.74коп., на суму 180000грн.00коп. за період з 28.12.2012р. по 21.01.2013р. пеня становить 1848грн.51коп.; на суму 170000грн.00коп. за період з 22.01.2013р. по 25.01.2013р. пеня становить 287грн.98коп.

Отже, правомірно заявленою є сума пені у загальному розмірі 21578грн.43коп. Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3465грн.91коп. є необґрунтованими.

Відповідач 23.07.2013р. звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до заявленої до стягнення пені за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р., вважає, що з 21.06.2012р. почався перебіг спеціальної позовної давності.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені за прострочку оплати товару за накладною №РН-0000027 від 31.05.2012р, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Що ж стосується позовної давності, то за загальним правилом це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України), цей строк встановлюється Цивільним кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік. При цьому, враховуючи п.11 Роз'яснення ВАС України від 16.04.93р. № 01-6/438 строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до умов договору та Специфікацій № 4 та № 5 до нього, останнім днем для сплати товару за видатковою накладною №РН-0000027 є 20.06.2012р., тобто з 21.06.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, 21.06.2012р. позивач вже знав про порушення його прав.

Позивач має право обчислювати пеню за період з 21.06.2012р. по 21.12.2012р., але відповідач скористався своїм правом та відповідно до розрахунку нараховує пеню починаючи з 27.06.2012р.

Отже перебіг позовної давності по вимогам в частині стягнення пені за 27.06.2012р. спливає 27.06.2013р.

Як свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві позивач звернувся з позовом до суду 27.06.2013р., таким чином суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності для пред'явлення вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені за період з 27.06.2012р. по 21.12.2012р.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 21578грн.43коп. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до суду 22.07.2013р. з заявою, у якій через зменшення розміру позовних вимог до суми 45805грн.19коп. просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2448грн. 36коп.

Приймаючи до уваги сплату позивачем при подачі позову судового збору у порядку та розмірі, встановлених чинним законодавством, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №200 від 20.06.2013р. на суму 4168грн.86коп., а також зменшення позивачем розміру позовних вимог до суми 45805грн.19коп., підлягає поверненню позивачу судовий збір у розмірі 2448грн.36коп., виходячи з розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1) ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у ч. 4 інформаційного листа від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог в частині заявленої суми основного боргу в розмірі 20000грн.00коп та її погашення відповідачем вже після подання позову, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у відповідній частині покладаються на відповідача, на відповідача також покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 254, 256, 258, 509, 530, 546, 548, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юкас», м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 20000грн.00коп., пені в розмірі 25044грн.34коп. та 3% річних у сумі 760грн.85коп. -задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юкас» (адреса: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, будинок 40, оф. 9, код ЄДРПОУ 36981630) 3% річних в розмірі 760грн.85коп., пеню в розмірі 21578грн.43коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.50коп.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20000грн.00коп.- припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повернути з Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юкас» (адреса: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, будинок 40, оф. 9, код ЄДРПОУ 36981630) сплачений платіжним дорученням №200 від 20.06.2013р. судовий збір у розмірі 2448грн.36коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 08.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова