Рішення

від 01.08.2013 по справі 905/4359/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 01.08.2013р.                                                                                                      Справа № 905/4359/13                                Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», Київська область, м.Березань до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про: стягнення 20288грн.68коп. за участю уповноважених представників: від Позивача не з'явився; від Відповідача: не з'явився; СУТЬ СПОРУ:          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», Київська область, м.Березань, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення 20288грн.68коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 19548грн. 00коп., 3% річних у розмірі 740грн. 68коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної оплати товару, поставка якого здійснювалася за видатковою накладною №1-00001339 від 15.09.2011р. У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 01.08.2013р, але відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, не скористався.         Ухвали суду направлялися відповідачу за юридичною адресою вказаною у позові – 83001, м. Донецьк, вул. Челюскінців, будинок 69А та на поштову адресу зазначену у позові – 83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, будинок 2. Обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 “Право на справедливий суд” Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в “розумний строк” через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. У судовому засіданні 04.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги. До судового засідання 01.08.2013р. представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час судового засідання. З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.         Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання. Вислухавши під час судового засідання 04.07.2013р. представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ: Як зазначає позивач у позові, на підставі досягнутої домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», Київська область, м.Березань за накладною №1-00001339 від15.09.2011р. здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк на загальну суму 19548грн. 00коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач не здійснив оплату, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 19548грн. 00коп. Вимогою вих. № 32 від 15.02.2012р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості за отриманий товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання означеної вимоги. Докази отримання вказаної вимоги відповідачем 24.02.2013р. наявні в матеріалах справи. Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають  задоволенню повністю, враховуючи наступне: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19548грн.00коп., 3% річних у сумі 740грн.68коп. Підставою позову є  поставка товару за видатковою накладною №1-00001339 від 15.09.2011р. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Так, згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Пропозиція позивача укласти договір викладені у формі рахунку фактури № 1-00001423 від 06.09.2011р. та видаткової накладної №1-00001339 від 15.09.2011р., в яких містяться всі істотні умови: предмет поставки, ціна, кількість товару та його загальна вартість. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме отримання товару шляхом підписання видаткової накладної. Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач за видатковою накладною №1-00001339 від 15.09.2011р. поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 19548грн.00коп. Факт отримання товару відповідачем за вказаною накладною підтверджується підписом його представника, який скріплений відбитком печатки ТОВ «Донспецмонтаж», м. Донецьк в графі „Отримав(ла)”. Тобто, продаж товару фактично відбувся. Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару. Враховуючи матеріали справи, у відносинах між сторонами мало місце укладення договору на поставку товарів за спрощеною формою. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У свою чергу, згідно зі ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять. Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки вказаною нормою не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграммою, тощо. Наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № 1-00001423 від 06.09.2011р. не може прийматися судом в якості вимоги, оскільки він оформлений раніше здійснення поставки товару та в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження його направлення або отримання відповідачем. Матеріалами справи підтверджено виставлення позивачем вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України – вимоги вих. № 32 від 15.02.2012р., у якості доказів її отримання відповідачем 24.02.2012р. в матеріалах справи міститься засвідчена копія поштового рекомендованого повідомлення. Виходячи з викладеного, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 02.03.2012р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено. Враховуючи викладене з 03.03.2012р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання. Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, докази сплати суми заборгованості в розмірі 19548грн.00коп. у встановлені строки суду не представлені, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою станом на 05.07.2013р. за підписом головного бухгалтера та директора ТОВ «МЦ Баухемі», господарський суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення 19548грн.00коп. заборгованості в повному обсязі. Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 740грн.68коп., які відповідно до розрахунку нараховані за період з 03.03.2012р. по 07.06.2013р. Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог суд дійшов висновків, що позивачем під час здійснення розрахунку 3% річних не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. – 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів. Разом з тим, суд зробивши власний арифметичний розрахунок в частині стягнення 3% річних за формулою: Сума санкції  = С х 3 х Д : 366(2012);365(2013) : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, в межах обраного позивачем періоду, встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований. У зв'язку з чим, заявлена сума 3% річних в розмірі 740грн.68коп. є такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при  задоволенні позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 11, 205, 251, 252, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 639, 640, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.181, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд –                                                                  ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», Київська область, м.Березань до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 19548грн.00коп. та 3% річних в розмірі 740грн.68коп. - задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (адреси: 83001, м. Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок 69А; 83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, будинок 2; код ЄДРПОУ 30871714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» (адреса: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 38, код ЄДРПОУ 33482370) суму основного боргу в розмірі 19548грн.00коп., 3% річних в розмірі 740грн.68коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1720грн.50коп.         Видати наказ після набрання рішення законної сили.         У судовому засіданні 01.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.                                                                Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2013р.            Суддя                                                               Ю.В. Макарова