Рішення

від 06.08.2013 по справі 905/4675/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 905/4675/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Седа», м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод», Донецька область, м.Слов'янськ,

про : стягнення 728220грн.17коп.

За участю представників сторін

від позивача - Мороз Ю.А. (довіреність від 01.08.2013р.) ;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Седа», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод», Донецька область, м.Слов'янськ про стягнення 728220грн.17коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 662018грн.34коп., штрафу в сумі 66201грн.83коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №11 від 03.01.2013р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 06.08.2013р., але відповідач у судові засідання не з'явився, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод», код ЄДРПОУ 21973698 за адресою, вказаною у позові, довідці з Державної служби статистики України станом на 16.07.2013р. - 84107, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Дем'яна Бєдного. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Під час судового засідання 06.08.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив, що сцеціфікації до договору №11 від 03.01.2013р. не укладалися, інформація щодо кількості та асортименту товару, що поставлявся за вказаним договором, вказувалася у накладних. Крім того, позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Седа» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод» (покупцем) був укладений договір постачання №11 (далі-договір) за змістом якого постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність «покупця» кормові добавки (надалі - товар), в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а «покупець» зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно п. 1.3 договору, кількість і асортимент кожної партії постачаємого товару вказується в накладній або специфікації, складеної на підставі усного або письмового замовлення «покупця», яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладна (специфікація) оформлюється на кожну партію товару, що поставляється по договору.

Відповідно до п. 3.3. договору передача товару здійснюється тільки за наявності у уповноваженої особи «покупця» доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі неможливості надання такого доручення, «постачальник» призупиняє постачання до отримання від «покупця» такого доручення.

Пунктом 3.4. договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару «покупцю» у власність, що засвідчується накладною або актом прийому-передачі, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі.

Згідно пункту 5.3 договору, «покупець» оплачує товар протягом 10 банківських днів від дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника». За погодженням сторін можливі вексельні чи інші форми розрахунку, які не заборонені діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 11.1 договору, сторони визначили що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2013року. Якщо жодна із сторін, за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгований наступного року на тих же самих умовах.

За змістом позову позивач стверджує, що у виконання умов договору №11 від 03.01.2013р. за період з 03.01.2013р. по 10.04.2013р. здійснив поставку товару відповідачу загальною вартістю 662018грн.34коп., однак товар не був своєчасно сплачений відповідачем, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума боргу.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 662018грн.34коп. та штрафу в сумі 66201грн.83коп. Підставою позову є договір поставки №11 від 03.01.2013р.

Договір №11 від 03.01.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.3 договору, кількість і асортимент кожної партії постачаємого товару вказується в накладній або специфікації, складеної на підставі усного або письмового замовлення «покупця», яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладна (специфікація) оформлюється на кожну партію товару, що поставляється по договору.

За твердженнями позивача під час судових засідань ціна, асортимент, кількість продукції, проданої за цим договором погоджувалися сторонами при підписанні накладної, Специфікації до договору №11 від 03.01.2013р. не укладалися, продукція, що поставлялася, відповідає предмету вказаного договору (кормові добавки). Судом встановлено, що спірні накладні містять посилання на рахунки на оплату, дослідивши які судом встановлено, що вони містять посилання на договір поставки № 11 від 03.01.2013р.

Наразі відповідач не заперечує проти отримання спірного товару за договором № 11 від 03.01.2013р., навпаки як вбачається з наявного в матеріалах справи двостороннього акту звірки розрахунків за період січень 2013р. - травень 2013р., спірні поставки обліковуються за бухгалтерським обліком сторін на підставі договору № 11 від 03.01.2013р.

Так, матеріалами справи підтверджується, позивач у виконання умов договору № 11 від 03.01.2013р. за видатковими накладними №11 від 04.01.2013р., №20 від 10.01.2013р., №45 від 15.01.2013р., №57 від 18.01.2013р., №58 від 18.01.2013р., №81 від 23.01.2013р., №80 від 23.01.2013р., №131 від 01.02.2013р., №132 від 01.02.2013р., №149 від 06.02.2013р., №145 від 05.02.2013р., №150 від 06.02.2013р., №209 від 14.02.2013р., №197 від 13.02.2013р., №220 від 18.02.2013р., №260 від 22.02.2013р., №282 від 01.03.2013р., №298 від 05.03.2013р., №313 від 07.03.2013р., №342 від 15.03.2013р., №368 від 20.03.2013р., №479 від 10.04.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 662018грн.34коп.

Відповідно до п. 3.3. договору, передача товару здійснюється тільки за наявності у уповноваженої особи «покупця» доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі неможливості надання такого доручення, «постачальник» призупиняє постачання до отримання від «покупця» такого доручення.

Відповідно до п.3.4. договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару «покупцю» у власність, що засвідчується накладною або актом прийому-передачі, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписами уповноважених представників відповідача за довіреностями №1 від 03.01.2013р., №5 від 10.01.2013р., №9 від 15.01.2013р., №10 від 18.01.2013р., №12 від 23.01.2013р., №18 від 01.02.2013р., №22 від 05.02.2013р., №25 від 06.02.2013р., №27 від 14.02.2013р., №26 від 13.02.2013р., №28 від 18.02.2013р., №37 від 21.02.2013р., №38 від 01.03.2013р., №39 від 05.03.2013р., №42 від 07.03.2013р., №43 від 15.03.2013р., №45 від 20.03.2013р., №49 від 10.04.2013р., підписи осіб, які приймали товар від позивача, скріплені печаткою ТОВ «Слов'янська комбікормовий завод» в графі «отримав».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 11 від 03.01.2013р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 5.3 договору, «покупець» оплачує товар протягом 10 банківських днів від дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника». За погодженням сторін можливі вексельні чи інші форми розрахунку, які не заборонені діючим законодавством України.

Матеріали справи не містять жодних підтверджень оплати суми основного боргу у розмірі 662018грн.34коп.

Враховуючи що остання поставка товару відбулася 10.04.2013р., станом на час звернення позивача з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання з оплати спірного товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 662018грн.34коп. суду не надані, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Седа» та скріпленим печатками сторін двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2013р. - травень 2013р., у зв'язку з чим господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 66201грн.83коп., який нарахований через прострочення оплати спірного товару.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 7.5. договору, у разі прострочення платежу «покупець» сплачує «постачальнику» штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.5. договору.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 549, 610, 627, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 216, 230, 231, 265, Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Седа», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод», Донецька область, м.Слов'янськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 662018грн.34коп., штрафу в сумі 66201грн.83коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська комбікормовий завод» (адреса: 84107, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна бєдного, ідентифікаційний номер 21973698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Седа» (адреса: 83056, м.Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, будинок 25; 83016, м.Донецьк, вул.Дніпродзержинська, 11, код ЄДРПОУ 36935914) суму боргу у розмірі 662018грн.34коп., штраф в сумі 66201грн.83коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 14564грн.40коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова