Рішення

від 20.08.2013 по справі 914/2697/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2697/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Екологія", м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня", м.Трускавець

про стягнення 7 724грн. 41коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Гентош Р.Є.

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Екологія" до Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня" про стягнення 6652грн. 38коп. основного боргу, 406грн. 80коп. 3% річних та 665грн. 23коп. штрафу.

Ухвалою суду від 12.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.07.2013р.

Ухвалою суду від 30.07.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 20.08.2013р.

В судовому засіданні 20.08.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задоволити.

Відповідача в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, проте подав заяву №1241/01 від 16.08.2013р.про визнання позову у справі (зареєстрована канцелярією суду 20.08.2013р. за №33682/13), у якій визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив про готовність перерахувати позивачу кошти на підставі рішення суду та судового наказу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.

16.06.2011р. між Трускавецькою міською лікарнею (замовник, відповідач) в особі головного лікаря Свіжинського Йосипа Михайловича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (виконавець, позивач) в особі директора Оверко Марії Григорівни було укладено договір №06/05Р/164 про виконання разових робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати такі роботи (надалі - послуги): паспортизація вентиляційних систем, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно з п.2.1 договору, вартість усіх робіт (послуг), виконання яких доручається виконавцеві виконати за даним договором становить: 6652грн. 38коп., в т.ч. ПДВ - 1108грн. 73коп.

Вказана вартість робіт підтверджується також погодженим сторонами кошторисом по договору, наявним в матеріалах справи.

В силу п.4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, прийняти виконані роботи згідно з приймально-передавальним актом та своєчасно оплатити виконавцеві вартість виконаних робіт, використаних матеріалів (запчастин) згідно з приймально-здавальним актом.

Окрім того, пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

У відповідності до п.4.4 договору, розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі. Підставою для оплати є цей договір та приймально-здавальний акт.

У п.6.1 договору зазначено, що строк виконання робіт становить 60 календарних днів з моменту укладення договору.

Пункт 6.2 договору передбачає, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

16.06.2011р. Комунальне підприємство «Трускавецька міська лікарня» в особі головного лікаря Свіжинського Йосипа Михайловича та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» в особі директора Оверко Марії Григорівни підписали приймально-здавальний акт до договору №06/05Р/164 про виконання разових робіт від 16.06.2011р., яким засвідчили, що виконавцем у точній відповідності з кошторисом виконано роботи (проведено паспортизацію вентиляційних систем) загальною вартістю 6652грн. 38коп., які передано замовнику за відсутності претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт.

Незважаючи на факт належного здійснення позивачем своїх обов'язків за договором, відповідач вартість виконаних відповідно до вказаного акту робіт не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором на момент розгляду спору в суді становить 6652грн. 38коп.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 відсотків від простроченого платежу за вибором виконавця, а також відшкодовує збитки, завдані несвоєчасною оплатою, в тому числі збитки, завдані інфляцією, відповідно до індексу інфляції, визначеного державними органами України.

У зв'язку з наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, позивач, скориставшись своїм правом на вибір санкції за неналежне виконання зобов'язання, просить стягнути на його користь штраф в розмірі 665грн. 23коп.

За несвоєчасну сплату грошових сум за цим договором, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував відповідачу 3% річних за період з 28.06.2011р. по 11.07.2013р. на суму 406грн. 80коп.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №06/05Р/164 про виконання разових робіт є різновидом договору підряду, а саме договором підряду на проведення проектних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Згідно з п.1 ч.1 ст.889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Приймально-здавальний акт до договору було підписано 16.06.2011р. повноважними представниками сторін без зауважень, а також скріплено печатками замовника та підрядника. Відтак, суд вважає вказаний акт достатнім доказом здійснення позивачем свого обов'язку за договором, а саме виконання ним робіт на суму 6652грн. 38коп., що були належним чином прийняті відповідачем.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства та договору, у зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 6652грн. 38коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

В силу приписів ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК Україн, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 відсотків від простроченого платежу за вибором виконавця, а також відшкодовує збитки, завдані несвоєчасною оплатою, в тому числі збитки, завдані інфляцією, відповідно до індексу інфляції, визначеного державними органами України.

Суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 10% від розміру заборгованості на суму 665грн. 23коп. підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір 3% річних, що належить стягнути з відповідача, відповідає розміру 3% річних, заявлених позивачем до стягнення та становить 406грн. 80коп.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. (ст.78 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку прийняти визнання позову відповідачем, як таке що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси та задоволити позовні вимоги повністю.

Вимога представника позивача про стягнення з відповідача 650грн. 00коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, також визнається судом такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зазначені витрати включаються до судових витрат, оскільки відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно із Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» розмір гонорару адвоката визначається відповідним договором про надання правової допомоги.

До матеріалів справи позивачем долучено договір №08-07/13 від 08.07.2013р., укладений позивачем (замовник за договором) з адвокатом Гентошем Ростиславом Євгеновичем (виконавець за договором), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу у справі про стягнення з Комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня» на користь ТзОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» суми заборгованості 7 724грн. 41 коп.

Відповідно до п.1.2 договору, замовник за цим договором зобов'язався сплатити на користь виконавця 650грн. 00коп. та попередньо фінансувати витрати виконавця у зв'язку з виконанням цього договору, в разі понесення виконавцем витрат за власний рахунок відшкодувати їх виконавцеві.

Вищенаведене положення договору узгоджується із п.3.1 договору, яким передбачено, що за надання правової допомоги за цим договором замовник зобов'язується сплатити на банківський рахунок виконавця 650грн. 00коп.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку Гентоша Р.Є. позивачем 23.07.2013р. на виконання умов вказаного договору перераховано 650грн. 00коп. оплати за юридичні послуги.

В силу ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.6.3 вищенаведеної постанови витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Пункт 6.5 вищезазначеної постанови передбачає, що вирішуючи питання про розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підставі наведеного та беручи до уваги подані позивачем докази щодо сплати адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 650 грн. 00коп. є обгрунтованим та таким, що відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат та усталеній практиці розміру таких витрат.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат пов'язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 837, 887, 889 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216,230, 231 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 78, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня», Львівська область, м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62 (ідентифікаційний код 01984228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», м.Львів, вул.Антоновича, 128 (ідентифікаційний код 32800226) 6652грн. 38коп. основного боргу, 406грн. 80коп. 3% річних, 665грн. 23коп. штрафу 650грн. 00грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 1720грн. 50 грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.08.2013р.

Суддя Гоменюк З.П.