Постанова

від 23.08.2013 по справі 812/7167/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2013 року Справа № 812/7167/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

представників сторін:

від позивача - Алексєєв О.О. (керівник),

від відповідача - Добрицька М.О. (довіреність від 13.06.2013 б/н),

від третьої особи - Беженарь І.А. (довіреність від 28.12.2012 № 03/5-684),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємства «Луганськвугілля» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство «Луганськвугілля» про зобов'язання відповідача зняти арешт з безпідставно перерахованих грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що платіжним дорученням від 08 серпня 2013 року № 658 товариством з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» помилково були перераховані грошові кошти в сумі 110223,43 грн. на розрахунковий рахунок № 2600012100762 в ПАТ «Укркомунбанк», який належить державному підприємству «Луганськвугілля», та на який накладено арешт за постановою державного виконавця відповідача, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з проханням зняти арешт з помилково перерахованих коштів позивача. Але відповідач відмовив, посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеному у позові, та пояснив, що третя особа - державне підприємство «Луганськвугілля» своїм листом підтвердило про надходження коштів у сумі 110223,43 грн., але у позивача перед державним підприємством «Луганськвугілля» немає невиконаних грошових зобов'язань, тому позивач вважає, що має право на повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на статті 52, 57 та 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача зазначив, що платіжним дорученням від 08 серпня 2013 року № 658 товариством з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» помилково були перераховані грошові кошти в сумі 110223,43 грн. на розрахунковий рахунок № 2600012100762 в ПАТ «Укркомунбанк», який належить державному підприємству «Луганськвугілля».

13 серпня 2013 року на адресу державного підприємства «Луганськвугілля» надійшла вимога товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» про повернення помилково перерахованих грошових коштів, але у зв'язку із накладенням Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції арешту на рахунок № № 2600012100762 в ПАТ «Укркомунбанк» повернути їх підприємство не має можливості.

Також повідомив, що позивача перед державним підприємством «Луганськвугілля» немає невиконаних грошових зобов'язань, а кошти в сумі 110223,43 грн. перераховані помилково.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина третя статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що платіжним дорученням від 08 серпня 2013 року № 658 товариством з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» помилково були перераховані грошові кошти в сумі 110223,43 грн. на розрахунковий рахунок № 2600012100762 в ПАТ «Укркомунбанк», який належить державному підприємству «Луганськвугілля» (а.с. 7).

Відповідно до постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 11 січня 2012 року № 8-88 на розрахунковий рахунок державного підприємства «Луганськвугілля» № 2600012100762 відкритий в ПАТ «Укркомунбанк» накладено арешт (а.с. 50).

Згідно вимоги від 08 серпня 2013 року № 13-35 товариство з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» просило державне підприємство «Луганськвугілля» повернути помилково перераховані кошти в сумі 110223,43 грн. (а.с. 8).

Листом від 12 серпня 2013 року № 03/120816/7-01 державне підприємство «Луганськвугілля» повідомило товариство з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» про те, що рахунок державного підприємства «Луганськвугілля» № 2600012100762 відкритий в ПАТ «Укркомунбанк» арештовано Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, а тому у підприємства відсутні можливість повернути помилково сплачені кошти (а.с. 9).

14 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» звернулось до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з листом № 13-36 про зняття арешту з коштів, які належать позивачу (а.с. 43).

Згідно відповіді від 23 серпня 2013 року № 9636/0849 Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відмовив позивачу з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» та запропонував звернутися до суду (а.с. 48-49).

Вирішуючи дану справу суд виходить з такого.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Листом від 12 серпня 2013 року № 03/120816/7-01 державне підприємство «Луганськвугілля» повідомило товариство з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» про те, що рахунок державного підприємства «Луганськвугілля» № 2600012100762 відкритий в ПАТ «Укркомунбанк» арештовано Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, а тому у підприємства відсутні можливість повернути помилково сплачені кошти.

Крім того, обставини щодо відсутності перед державним підприємством «Луганськвугілля» невиконаних грошових зобов'язань зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області», та помилкового перерахування коштів в сумі 110223,43 грн. підтверджені представником державного підприємства «Луганськвугілля» в судовому засіданні.

У зв'язку з відсутністю інших доказів, які б підтверджували належність вказаних грошових коштів іншим особам, судом встановлено, що кошти в сумі 110223,43 грн. перераховані позивачем на рахунок державного підприємства «Луганськвугілля» помилково.

З огляду на це, суд вважає, що внаслідок звільнення коштів з-під арешту не порушуються права стягувача, оскільки мова йде не про кошти боржника, а кошти третіх осіб. В свою чергу, державна виконавча служба здійснює стягнення коштів з боржників, а в цьому випадку, арештовані кошти не є коштами сторони виконавчого провадження. Таким чином, позивач, на думку суду, має право на повернення помилково перерахованих на рахунок коштів.

Згідно з частиною 7 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 та статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємства «Луганськвугілля» про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції зняти арешт з коштів які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» у сумі 110223,43 грн. (сто десять тисяч двісті двадцять три гривні сорок три копійки), які знаходяться на рахунку державного підприємства «Луганськвугілля» № 2600012100762 в ПАТ «Укркомунбанк» м. Луганськ.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підприємств Ростовської області в Луганській області» (місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. 16-а лінія, буд. 40, ідентифікаційний номер 34870049) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 серпня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб