Рішення

від 20.08.2013 по справі 914/2674/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2674/13

За позовом : Приватного підприємства "Зіго Торгплюс", м.Городок

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кооператори", м.Львів

про стягнення 62 180грн. 13коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Столярський М.С.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Зіго Торгплюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кооператори" про стягнення 62 180грн. 13коп.

Ухвалою суду від 12.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.07.2013р. Ухвалою суду від 30.07.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено на 20.08.2013р.

В судовому засіданні 20.08.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задоволити. На виконання вимог ухвал суду від 12.07.2013р. про порушення провадження у справі та від 30.07.2013р. про відкладення розгляду справи клопотанням б/н від 15.08.2013р. (зареєстроване канцелярією суду 15.08.2013р.за №33295/13) долучив до матеріалів справи витребувані докази, зокрема виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо перебування позивача в ЄДР станом на час розгляду спору, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо перебування відповідача в ЄДР станом на час розгляду спору та копію кредитного договору №BL11543 від 30.07.2010р.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 59 з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу, вказану позивачем в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2013р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кооператори» є: 79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 59. Інші адреси відповідача ні позивачу, ні суду не відомі. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (п.15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14.08.2007 № 01-8/675).

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.

30.07.2010р. між ПАТ «Універсал Банк» (банк) та ТзОВ «Кооператори» (позичальник) було укладено кредитний договір №BL11543, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 160 000грн. 00коп., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п.1.1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01.07.2015р.

25.09.2012р. між Приватним підприємством «Зіго Торгплюс» (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кооператори» (позичальник, відповідач) було укладено усний договір позики на суму 93680грн. 13коп. у зв'язку з відсутністю у відповідача коштів для своєчасного погашення кредиту за договором №BL11543 від 30.07.2010р.

Платіжним дорученням №288 від 25.09.2012р. ПП «Зіго Торгплюс» перерахувало на банківський рахунок ТзОВ «Кооператори» кошти в розмірі 93 680грн. 13коп. Призначенням платежу зазначено «на кредит по угоді №BL11543 від 30.07.2010р.» Факт отримання коштів відповідачем підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні про проведення платежу 26.09.2012р.

Як стверджує в позовній заяві позивач, відповідач умови договору позики належним чином не виконав, повернув частину коштів в сумі 31 500грн. 00коп.

З метою погашення наявної заборгованості, 13.05.2013р. ПП «Зіго Торгплюс» направило ТзОВ «Кооператори» вимогу б/н від 13.05.2013р. про повернення суми позики в розмірі 62 180грн. 13коп. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги шляхом перерахування суми позики на розрахунковий рахунок позивача.

На підтвердження факту одержання відповідачем вказаної вимоги, позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії поштової квитанції №2101 від 13.05.2013р., відповіді Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №05-22-1279 від 15.06.2013р. про вручення 16.05.2013р. рекомендованого листа особі, уповноваженій на одержання пошти та копію аркуша книги обліку поштової кореспонденції з відміткою представника ТзОВ «Кооператори» про одержання поштового відправлення.

Відповідач вимоги одержаної претензії не виконав та наявну заборгованість не оплатив, внаслідок чого, за твердженням позивача, сума позики в розмірі 62 180грн. 13коп. залишилася неповерненою відповідачем станом на час звернення з позовною заявою до суду.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. (ст.203 ЦК України).

Згідно зі ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За умовами ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, законодавством передбачена обов'язкова письмова форма для договору позики, якщо позикодавцем є юридична особа. Разом з тим, за загальним правилом ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки закон прямо не пов'язує недійсність договору позики з недодержанням сторонами письмової форми правочину при його укладенні, враховуючи поведінку сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача та часткове повернення відповідачем суми позики), характер спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що факт існування між сторонами господарського зобов'язання є доведеним, а договір позики - укладеним з моменту перерахування суми позики на рахунок відповідача.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 1049 ЦК України передбачає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст.530 ЦК України).

Відповідно до норм ст.1049 ЦК України, які є спеціальними стосовно норм ст.530 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, боржник мав можливість повернути суму позики протягом тридцяти днів від дня пред'явлення вимоги, а не в семиденний строк, як того вимагав позикодавець, проте в порушення свого обов'язку, протягом законодавчо встановленого строку позичальник не повернув залишок грошових коштів.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення суми позики в розмірі 62180грн. 13коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж передбачено Законом України "Про судовий збір", а саме сплачено 1 873грн. 60коп. замість 1 720грн. 50коп., зайво сплачена сума в розмірі 153грн. 10коп. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 11, 202, 203, 205, 206, 207, 218, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 629, 639, 1046, 1047, 1049, 530 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кооператори», м.Львів, вул.С.Бандери, 59 (ідентифікаційний код 35620807) на користь Приватного підприємства «Зіго Торгплюс», Львівська область, м.Городок, вул.Івасюка, 2Г (ідентифікаційний код 37791976) 62 180грн. 13коп. суми позики та 1 720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачеві ухвалу на повернення судового збору в розмірі 153грн. 10коп., зайво сплаченого за квитанцією №ПН2642 від 28.01.2013р.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.08.2013р.

Суддя Гоменюк З.П.