Рішення

від 20.08.2013 по справі 910/13857/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 910/13857/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення суми боргу,

за участю представників:

позивача: Кондюріна Я.О. (дов. б/н б/д, дійсна до 31.12.2013);

відповідача: Корчук І.І. (дов. № 472/03-УРБ-12 від 03.10.2012).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області з господарського суду м. Києва за встановленою підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення суми боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2803 від 16.11.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2013.

Ухвалою від 13.08.2013 розгляд справи було відкладено на 20.08.2013.

В судовому засіданні 20.08.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України , який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

16.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект компані» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (покупець) було укладено договір поставки № 2803. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Пунктами 2.5., 2.6. договору встановлено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та п.п. 4.2. цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п.п. 4.2. цього договору протягом 7 днів з дня поставки. Оплата за товар здійснюється протягом 90 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 41126,86 грн. Вказаний факт підтверджується видатковими накладними, що погоджені відповідачем, рахунками на оплату, податковими накладними за період грудень 2011 - січень 2013 (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином відповідно до вимог договору.

Відповідачем не надавалось суду жодних заперечень щодо факту отримання товару, скарг на якість, комплектність товару тощо. Відтак, суд встановив, що у відповідача виник обов'язок сплатити вартість товару у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки № 2803 від 16.11.2011.

Сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 2803 від 16.11.2011 станом на 31.05.2013 складала 26126,86 грн (копія акту міститься в матеріалах справи).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 20/4 від 11.06.2013, в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість (копії доказів надсилання містяться в матеріалах справи). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 26126,86 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 728,95 грн - трьох відсотків річних, 4461,05 неустойки.

В задоволенні даної вимоги суд відмовляє, з підстав того, що позивачем не надано документів, які могли б підтвердити дати фактичних оплат відповідачем товару за договором поставки № 2803 від 16.11.2011, а відтак суд не може встановити дійсний період нарахування штрафних санкцій.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс-проект компані» (код ЄДРПОУ 37716490) 26126,86 грн боргу, а також 1720,50 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз