Рішення

від 28.08.2013 по справі 759/7976/13-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/7976/13-ц

пр. № 2/759/4014/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державного підприємства «Державний медичний центр сертифікації»

Міністерства охорони здоров*я України,

3-тя особа: ОСОБА_2

про зобов*язання провести процедуру звільнення згідно діючого законодавства,

поставити печатку в трудову книжку, надати наказ для ознайомлення,

стягнення заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку, середнього

заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України та просила зобов*язати відповідача привести процедуру її звільнення від 29.03.2013р. за ст.38 КЗпП України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: проставити печатку ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України в її трудовій книжці під записом №17 від 29.03.2013р. про її звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України згідно наказу №8-к від 29.03.2013р.; надати їй для ознайомлення (під підпис) наказ №8-к від 29.03.2013р. про її звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України та видати його копію; стягнути з відповідача 1 952 грн. невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2013р. по 13.03.2013р., 10 363 грн. 92 коп. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення судового рішення, виходячи із середньої заробітної плати в день 370 грн. 14 коп., а також стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона працювала в ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України з 18.04.2012р. на посаді бухгалтера за сумісництвом, а з 24.05.2012р. як за основним місцем роботи і з 25.05.2012р. була переведена на посаду головного бухгалтера. 13.03.2013. нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з 29.03.2013р., яка була зареєстрована відповідачем за №112. З 14.03.2013р. вона перебувала на лікарняному і 29.03.2013р. у зв*язку із хворобою вийти на роботу не змогла та направила відповідачу телеграму про продовження її лікування. Під час перебування на лікарняному вона отримала повідомлення про те, що на її ім*я надійшла поштова кореспонденція, яку вона може отримати в поштовому відділенні. 18.04.2013р. вона з*явилась на роботу для отримання трудової книжки, наказу про звільнення і повного розрахунку. При цьому між нею і заступником директора ОСОБА_3 виник конфлікт, у зв*язку із чим викликались працівники міліції, за допомогою яких вона отримала трудову книжку, але на записі про її звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України не було проставлено печатки ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України, наказу про її звільнення на її вимогу не надали, а також не провели з нею повного розрахунку при звільненні. Відсутність належного оформлення її трудової книжки потягла за собою не можливість прийняття її на іншу роботу, а тому вважала, що за весь час від звільнення до постановлення рішення суду відповідач у зв*язку із цим повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того вважала, що неправомірними діями відповідача їй спричинені тривалі і глибокі моральні страждання та переживання, які потягли погіршення здоров*я та необхідності медичного лікування. Спричинену їй моральну шкоду оцінила в 10 000 грн. та просила стягнути її з відповідача. Позовні вимоги просила задовольнити на підставі ст.ст. 232, 233, 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на порушення відповідачем її трудових прав і спричинення моральної шкоди.

Представник відповідача і третя особа в судове засідання не з*явились, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями (а.с. 21, 22, 32), листами третьої особи і представника відповідача, на підставі яких двічі оголошувались по справі перерви (а.с. 14, 24 - листи, а.с. 40 - розписка), в судовому засіданні 19.08.2013р. по справі було оголошено перерву за клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 37 - лист-клопотання), 27.08.2013р. представник відповідача ознайомилася з матеріалами справи та повторно отримала копію позову з додатками (а.с. 43 - заява і розписки), але в судове засідання 28.08.2013р. на 14.00 годин не з*явилась, будучи повідомленою належним чином, доказів про поважність причин неявки суду не надала.

За таких обставин справи та враховуючи скорочені процесуальні строки розгляду трудових спорів, суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно частини 4 ст.169 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи та у відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки і її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено з пояснень позивачки, вона працювала в ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України з 18.04.2012р. на посаді бухгалтера за сумісництвом, а з 24.05.2012р. як за основним місцем роботи і з 25.05.2012р. була переведена на посаду головного бухгалтера.

Доказів в спростування таких пояснень позивачки суду не надано.

13.03.2013. ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з 29.03.2013р., яка була зареєстрована відповідачем за №112 (а.с. 5 - копія заяви).

З 14.03.2013р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному і 29.03.2013р. у зв*язку із хворобою вийти на роботу не змогла та направила відповідачу телеграму про продовження її лікування (а.с. 6 - копія повідомлення і чеку).

Під час перебування позивачки на лікарняному, на її адресу відповідачем було направлено лист про її звільнення з 29.03.2013р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням та запропоновано з*явитися на підприємство для отримання трудової книжки і розрахунку (а.с. 7 - копія листа і розрахунку належних до виплати позивачці сум).

18.04.2013р. ОСОБА_1 отримала трудову книжку, але на записі №17 про її звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України не було проставлено печатки ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України (а.с. 4 - копія витягу з трудової книжки позивачки).

Також, відповідач не надав позивачці на її вимогу наказу про її звільнення.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов*язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

У відповідності до пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (нова редакція наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001р.), у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивачки міститься запис №17 про її звільнення за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №8-к від 29.03.2013р., який в порушення частини 1 ст.47 КЗпП України і пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (нова редакція наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001р.), не містить печатки ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України, а тому позовні вимоги в частині зобов*язання відповідача проставити печатку на записі в трудовій книжці позивачки про її звільнення є обґрунтованими і такими, що піддягають задоволенню.

В частині 2 ст.47 КЗпП України зазначено, що у разі звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу він зобов*язаний також в день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається за вимогою працівника.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що ставила перед відповідачем вимогу надати їй копію наказу про її звільнення, але копія цього документу їй надана не була.

Доказів в спростування таких пояснень позивачки суду не надано.

Враховуючи те, що відповідач не надав на її вимогу позивачці копію наказу про звільнення, позовні вимоги і в частині зобов*язання відповідача надати позивачці копію наказу про її звільнення підлягають задоволенню.

Що стосується даної позовної вимоги в частині зобов*язання надати позивачці для ознайомлення під її підпис наказ про звільнення, то такого обов*язку для власника або уповноваженого ним органу трудове законодавство не передбачає, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, належних йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення…

Відповідно до довідки ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України (а.с. 7 зворот), ОСОБА_1 за період з 01.03.2013р. по 13.03.2013р. нарахована заробітна плата в сумі 1 952 грн. і компенсація за невикористані 28 днів відпустки в сумі 9 520 грн. 56 коп., а всього: 11 472 грн. 56 коп., з яких утримано єдиного внеску в сумі 413 грн. 01 коп. і внеску до Пенсійного фонду України в сумі 1 658 грн. 93 коп., у зв*язку із чим до виплати позивачці становить сума - 9 400 грн. 62 коп., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на підставі частини 1 ст.116 КЗпП України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Оскільки сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 1 952 грн. і компенсація за невикористану відпустку в розмірі 10 363 грн. 92 коп., про стягнення яких заявлено позивачкою, не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв*язку із чим у суду відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку саме в таких розмірах, як просить позивачка.

Відповідно до частини 4 ст.235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В коментованій ст.235 КЗпП України вказано про те, якщо неправильне формулювання звільнення перешкодило працевлаштуванню працівника, суд одночасно з вирішенням питання про зміну формулювання звільнення приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В спірному випадку затримка видачі трудової книжки позивачці не мала місце, оскільки ОСОБА_1 отримала її в день звільнення, і доказів про те, що відсутність печатки на записі про звільнення позивачки стало для неї підставою для не можливості влаштуватися на іншу роботу, крім її особистих пояснень, належними і допустимими доказами не підтверджено.

У відповідності до частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтовані в спірному випадку на матеріальному законі та є недоведеними.

Згідно частини 1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв*язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації його життя.

В даному спорі порушення трудових прав позивачки є доведеним та встановленим і порушення цих законних прав позивачки потягло для неї ряд моральних страждань і переживань, погіршення стану здоров*я, застосування додаткових зусиль для організації її життя, що в сукупності свідчить про спричинення їй моральної шкоди, визначаючи розмір відшкодування якої судом враховуються характер, тривалість і глибина моральних страждань та переживань позивачки, ступінь вини відповідача, можливість відновлення нормальних життєвих зв*язків позивачки, виходячи із загальних засад розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про часткове доведення позовних вимог і необхідність їх часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 47, 116, 221, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (нова редакція наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001р.), ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов*язати Державне підприємство «Державний медичний центр сертифікації» Міністерства охорони здоров*я України (02660, м.Київ, пров.Червоногвардійський, 2-А) поставити печатку Державного підприємства «Державний медичний центр сертифікації» Міністерства охорони здоров*я України в трудовій книжці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на записі №17 про звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №8-к від 29.03.2013р. та надати їй копію наказу №8-к від 29.03.2013р. про звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Державного підприємства «Державний медичний центр сертифікації» Міністерства охорони здоров*я України (02660, м.Київ, пров.Червоногвардійський, 2-А, код ЄДРПОУ 36392039) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1, - 9 400 (дев*ять тисяч чотириста) грн. 62 коп. нарахованої заробітної плати за період з 01.03.2013р. по 13.03.2013р. і компенсації за невикористані 28 днів відпустки з врахування відрахованих з цих коштів єдиного пенсійного внеску та податку з доходів фізичних осіб і 2 000 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачкою до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: