Постанова

від 13.08.2013 по справі 805/11028/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р. Справа №805/11028/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:15

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області

до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Амвросіївському районі про стягнення суми витрат на виплату пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 березня 2013 року по 01 липня 2013 року у сумі 1 172,24 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Пасюкова І.Г. - за дов. від 12 серпня 2013 року

від відповідача: Лемешової Н.М. - за дов. від 12 серпня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Управління пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Амвросіївському районі про стягнення суми витрат на виплату пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 березня 2013 року по 01 липня 2013 року у сумі 1 172,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Згідно зі ст. 21 Закону № 1105 на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На підставі наведеного позивачем направлено відповідачу акт звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та втратою годувальника, за період з 01 березня 2013 року по 01 липня 2013 року включно, однак відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені позивачем пенсії на загальну суму 1 172,24 грн., в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути зазначену суму заборгованості в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, про що надав письмові пояснення, в яких вказав, що позивачем не взято до уваги ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., де вказано, що усі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. В той час як ст. 15 Закону № 1105 передбачено, що Фонд - це некомерційна, самоврядна організація, тобто, не є органом держави і не відповідає за зобов'язаннями держави.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі направлено акт звірки розрахунків, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2013р. по 01.07.2013р. (арк. справи 7 - 8).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не визнані та не відшкодовані органу Пенсійного фонду витрати на виплату пенсій особам, які одержували пенсію по інвалідності та втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 березня 2013 року по 01 липня 2013 року на загальну суму 1 172,24 грн. за сумою витрат по особових справах потерпілих, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме, акти про нещасний випадок на виробництві у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (арк. справи 14 - 19):

- акт від 11 грудня 1985 року про нещасний випадок на виробництві, виданий у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 11 грудня 1985 року на підприємстві «Райсільгосптехніка» (М-Курган, Ростовська область) стосовно ОСОБА_4. Пенсія фізичною особою отримується згідно з довідкою МСЕК № 144057 (арк. справи 14 - 15);

- акт від 09 листопада 1988 року про нещасний випадок на виробництві, виданий у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 05 листопада 1988 року на підприємстві «Завод коробок швидкостей виробничого об'єднання «ГАЗ» (м. Горький). Пенсія фізичною особою отримується згідно з довідкою МСЕК № 054308 (арк. справи 16 - 17);

- акт від 03 жовтня 1981 року про нещасний випадок на виробництві, виданий у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 02 жовтня 1981 року на підприємстві «Матвєєво-Сарганське СМУ Ростоблколхозстрой» (м. Матвєєв-Сарган). Пенсія фізичною особою отримується згідно з довідкою ВТЕК № 027055 (арк. справи 18 - 19).

Сума заборгованості підтверджується позивачем списками осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якщо трудове каліцтво або професійне захворювання отримане за межами України за період з 01.03.2013р. по 01.07.2013р. (арк. справи 9 - 13).

Пунктом 10 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року, були визнані такими, що втратили чинність з 01 січня 2011 року: статті 1 - 6, пункт 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ (далі - Закон № 2272).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 статті 7 Закону № 2272 було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (далі - Закон № 1105), а саме статтю 2 доповнено частиною другою такого змісту: "Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону".

Ця норма на даний час є діючою. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Абзацами 2, 3 пункту 3 розділу ХІ Прикінцеві положення Закону № 1105 встановлено, що:

- відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги;

- уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків (норма приведена в редакції, яка діяла до внесення змін, внесених підпунктом 2 пункту 44 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008).

Отже, за змістом наведених норм обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Доводи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими. Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту статті 2 Угоди випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору в цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Управлінню пенсійного фонду, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача особових справ осіб, які отримали каліцтво за межами України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцеві положення Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Як вже зазначалося ч. 2 ст. 24 Закону № 1105 передбачено що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Тобто, позивач був зобов'язаний здійснювати спірні виплати, у зв'язку з чим здобув право вимагати їх відшкодування відповідачем. Обов'язок останнього не залежить у цьому випадку від наявності у нього особових справи потерпілих, оскільки це не передбачене нормами права, що встановлюють такий обов'язок.

Таким чином, понесені позивачем витрати на виплату пенсій, які призначені у зв'язку отриманням ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 трудового каліцтва або професійних захворювань на виробництві на території колишніх республік СРСР підлягають відшкодуванню, відповідно позовні вимоги на загальну суму 1 172,24 грн. з урахуванням витрат на її доставку є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Амвросіївському районі про стягнення суми витрат на виплату пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 березня 2013 року по 01 липня 2013 року у сумі 1 172,24 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Амвросіївському районі (ЄДРПОУ 25987332) на користь Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області (ЄДРПОУ 20397330) суму боргу у розмірі 1 172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 серпня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 16 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.