Постанова

від 19.08.2013 по справі 805/6171/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2013 р. Справа №805/6171/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Пазій І.В. - довір. від 19.06.2013 року № 205

від відповідача - Гурський Г.Ю. - довір. від 03.06.2013 року № 05-13-11-17/6282, Агджа

Р.М. - довір. від 28.03.2013 року № 05-13-11-17/3332

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державний заклад

«Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці»

до відповідача Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про часткове скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною завою до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування п. 2.5 вимоги від 18.03.2013 року № 26-01-34/400.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, вимога про усунення порушень, виявлених ревізією, яка оскаржується, є необґрунтованою та такою, що прийнята відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Зазначає, що у п. 2.5 вимоги викладений висновок про порушення п. 3.7 Колективного договору між адміністрацією та комітетом профсоюзу ДО «Вузлова лікарня» на 2007-2008 роки, п.п. 18, 19, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження і основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 року № 228, Бюджетного кодексу стосовно нарахування та виплати премій з загального фонду замість коштів спеціального фонду, що призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на суму 81459 грн.

Вказує, на помилковість посилань відповідача на п. 3.7 Колективного договору та на те, що премії за період 2008 - 2009 рік мали бути виплачені зі спеціального фонду, оскільки премії згідно наказів від 17.12.2008 року № 201-П, від 14.06.2009 року № 94-П виплачувались за підсумками роботи за квартал, а не за рік, тому позивач керувався п. 3.6 Колективного договору.

Зазначає, що премії з нагоди святкування дня медичного працівника, згідно наказу від 12.06.2009 року № 92-П виплачені не були, оскільки зазначений наказ скасований наказом від 13.06.2013 року № 92/1- П у зв'язку з відсутністю фінансування.

Вказує на неправомірність посилань відповідача на те, що під час проведення перевірки позивач не надав ревізорам наказ № 92/1-П, оскільки з копії журналу реєстрації кореспонденції вбачається, що на час проведення ревізії цей наказ був зареєстрований в хронологічному порядку та під час проведення перевірки для огляду надавались усі існуючі накази.

31.05.2013 року позивач надав заяву про збільшення суми позовних вимог, в якій просив визнати протиправним та скасувати п. 2.4 та п. 2.5 вимоги від 18.03.2013 року № 26-01-34/400.

06.08.2013 року позивач надав клопотання про збільшення позовних вимог та просив визнати неправомірним висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства, викладений Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області у п. 2.4 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень від 18.03.2013 року № 26-01-34/4000, та скасувати пункти 2.4 та 2.5 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області щодо усунення виявлених ревізією порушень від 18.03.2013 року № 26-01-34/4000.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що вимога, яка оскаржкється, прийнята правомірно, в межах повноважень та по факту встановлених порушень позивачем під час виплати премій працівникам в період 2007 - 2008 роки норм п 3.7 Колективного договору, п.п. 18, 19, 23 Порядку № 228 та ст. 13 Бюджетного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували з підстав, викладених в запереченнях, просили в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Державний заклад «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 01112304), юридична адреса: 87553, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новоросійська, б. 28 (а.с. 12).

Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Державного закладу «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» за період з 01.02.2008 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складений акт від 27.02.2013 року № 05-860/010.

Під час проведення ревізії встановлені порушення ДЗ «Вузлова лікарня станція Маріуполь», зокрема:

- п. 3.7 Колективного договору між адміністрацією та комітетом профсоюзу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» на 2007-2008 рр., затвердженого Приморською районною адміністрацією управління праці та соціального захисту населення від 19.04.2007 року №08/857,

- п.п. 18,19,23 Порядку складання, розгляду, затвердження і основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228,

- п.3 ст. 13 Бюджетного кодексу України.

Висновок про зазначені порушення зроблений у зв'язку з тим, що ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» проведене нарахування та виплата премій з загального фонду замість коштів спеціального фонду при наявності залишку на кінець звітного періоду - 2008 рік - 137075 грн. 44 коп., 2009 рік - 45124 грн. 65 коп., що призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на загальну суму 81459 грн.

18.03.2013 року Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області винесена вимога № 26-01-34/400 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», якою визначено, зокрема:

- п. 2.4: в порушення п.З.7 Колективного договору між адміністрацією та комітетом профсоюзу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» на 2007-2008 рр., затвердженого Приморською районною адміністрацією управління праці та соціального захисту населення від 19.04.2007 року № 08/857, п.п. 18,19,23 «Порядку складання, розгляду, затвердження і основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 та вимог п.3 ст. 13 Бюджетного кодексу України проведене нарахування та виплата премій з загального фонду замість (як зазначено у п. 3.7 Колективного договору) з коштів спеціального фонду при наявності залишку на кінець звітного періоду - 2008 рік - 137075 грн. 44 коп., 2009 рік - 45124 грн. 65 коп., що призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на загальну суму 81459 грн.

- п. 2.5: внаслідок зазначеного, покрито видатки спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду при проведенні нарахувань на заробітну плату та перерахувань внесків до державних цільових фондів на суму 29651 грн. 08 коп.

У зв'язку з вищезазначеним прийняти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань в сумі 111110 грн. 08 коп.(а.с. 7-11).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17.12.2008 року ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» прийнятий наказ № 201-П «Про преміювання співробітників бюджетного підрозділу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» за підсумками рoботи за IV квартал 2008 року», згідно якого нарахування сум премій здійснювалось з фонду економії заробітної плати лікарні (а.с. 162).

14.06.2009 року ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» прийнятий наказ № 94-П «Про преміювання співробітників бюджетного підрозділу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» за підсумками рoботи за II квартал 2009 року», згідно якого нарахування сум премій здійснювалось з фонду економії заробітної плати лікарні (а.с. 158-161).

12.06.2009 року ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» прийнятий наказ № 92-П «Про нагородження до дня медичного працівника», згідно Положення про одноразове преміювання за виконання особливо важливих виробничих завдань та заохочення не пов'язане з виробничою діяльністю працівників Донецької залізниці (а.с. 205).

Згідно наказу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» від 13.06.2009 року № 92/1-П у зв'язку з відсутністю фінансування наказ від 12.06.2009 року № 92-П скасований (а.с. 208)

Згідно журналу реєстрації наказів ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» наказ № 92-П зареєстрований 12.06.2009 року, наказ № 92/1-П зареєстрований 13.06.2009 року (а.с. 209).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати неправомірним висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства, викладений у п. 2.4 вимоги, та скасувати пункти 2.4 та 2.5 вимоги.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус Державної фінансової інспекції, її функції та правові основи діяльності встановлені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Згідно п. 7 ст. 10 цього Закону Органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пп. 15 п. 6 Положення «Про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого Указом Президента України від 2304.2011 року № 499/2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Таким чином, відповідач у справі орган державної виконавчої влади, який уповноважений здійснювати державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів і у правовідносинах з державними підприємствами реалізує владні функції.

Тобто, здійснюючи перевірку позивача та направляючи йому вимогу про усунення порушень, встановлених під час перевірки, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Крім того, суд зазначає, що вимоги про усунення порушень, прийняті органом фінансового контролю, є обов'язковими до виконання, несуть для суб'єктів певні негативні наслідки, тому можуть бути оскаржені до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.

Суд вважає неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем норм чинного законодавства, викладені в п. 2.4 вимоги, яке призвело до покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулює Бюджетний кодекс України.

Згідно ч. 1 ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Бюджетного кодексу України складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 13 Бюджетного кодексу України складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, преміювання співробітників позивача згідно наказів від 17.12.2008 року № 201-П та від 14.06.2009 року № 94-П здійснювалось з фонду економії заробітної плати, тобто з загального фонду.

Як вбачається з п. 3.7 Колективного договору між адміністрацією ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» та комітетом профсоюзу виплата винагороди за підсумками роботи за рік, за умови виконання прийнятих на себе зобов'язань, здійснювати за рахунок коштів дороги за поданням Медичної служби Донецької ЗД (а.с. 97).

Як вбачається з вищевказаних наказів позивача про преміювання, премії працівникам виплачувались за підсумками роботи за квартал.

Враховуючи наведене та те, що преміювання згідно наказів № 94-П та 201-П здійснювалось за квартал, а не за рік, суд вважає неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем п. 3.7 Колективного договору щодо нарахування та виплати премій з загального фонду замість коштів спеціального фонду.

Згідно п. 18 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

Відповідно до п. 19 Порядку № 228 спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Згідно п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправомірність нарахування та виплати премії з загального фонду замість спеціального згідно наказу № 92-П, оскільки як зазначалось раніше, згідно наказу ДЗ «Вузлова лікарня станції Маріуполь Донецької залізниці» від 13.06.2009 року № 92/1-П у зв'язку з відсутністю фінансування наказ від 12.06.2009 року № 92-П скасований, тобто, премії взагалі виплачені не були.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, викладених у п. 2.4 вимоги в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву в частині визнання неправомірним висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства, викладений в п. 2.4 вимоги, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про скасування п. 2.4 та п. 2.5 вимоги суд враховує, що, оскільки висновки, викладені в п. 2.4 вимоги визнані неправомірними, п. 2.5 тісно пов'язаний з попереднім пунктом вимоги, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держаного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст. 2, ст. 7-15, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Державного закладу «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним висновку та скасування пунктів 2.4, 2.5 вимоги про усунення порушень від 18.03.2013 року № 26-01-34/400 - задовольнити повністю.

Висновок про порушення Державним закладом «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» норм чинного законодавства, викладений Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області у п. 2.4 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень від 18.03.2013 року № 26-01-34/4000 - визнати неправомірним.

Пункти 2.4 та 2.5 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області щодо усунення Державним закладом «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» виявлених ревізією порушень від 18.03.2013 року № 26-01-34/4000 - скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного закладу «Вузлова лікарня станція Маріуполь Донецької залізниці» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 34 грн. 41 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 19.08.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 23.08.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.