Ухвала

від 12.08.2013 по справі 121/735/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 121/735/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В. № провадження: 22-ц/190/4034/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

12 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берещанської І.І. Суддів:Берзіньш В.С., Руснак А.П. При секретарі:Таранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради та комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» про розірвання договорів, застосування наслідків розірвання договорів у спосіб відшкодування матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди та стягнення штрафних санкцій,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради та комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» в якому просить:

- розірвати договір про співпрацю № 02/200 8СИ, укладений позивачем з Ялтинською міською радою та її виконавчим комітетом в особі міського голови 27 червня 2008 року;

- розірвати договір про нове будівництво автодороги № 4, укладений позивачем з комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка», Ялтинською міською радою та Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 21 липня 2008 року;

- стягнути з Ялтинської міської ради та її виконавчого комітету солідарно вартість демонтованих торгівельних павільйонів у розмірі 4 543 907,88 грн. (реальні збитки);

- стягнути з Ялтинської міської ради та її виконавчого комітету солідарно штрафні санкції, передбачені договором № 02/2008СИ, у розмірі 4 543 907,88 грн.;

- стягнути з Ялтинської міської ради та її виконавчого комітету солідарно грошові кошти у розмірі 343 792 246,00 грн. на відшкодування майнової шкоди (упущена вигода).

Позовні вимоги мотивовані, тим що, за змістом договору про співпрацю, укладеного між ним та Ялтинською міською радою, її виконавчим комітетом 27 червня 2008 року, він взяв на себе обов'язок погодити демонтування торгівельних павільйонів літ. А та літ. Б, які були розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали йому на праві власності, а Ялтинська міська рада та її виконавчий комітет зобов'язалися на найближчому пленарному засіданні міської ради прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зі зміни цільового призначення належних ОСОБА_6 земельних ділянок, розташованих за адресою м. Ялта, вул. Полікурівська, в районі південно-східної межі території кіностудії, а також ухвалити рішення, необхідні для здійснення на зазначених ділянках будівництва багатоповерхового житлового будинку з наступним прийняттям його до експлуатації. ОСОБА_6 також зобов'язався взяти участь у будівництві автодороги до будинку, спорудження якого передбачалося договором. Оскільки торгівельні павільйони, які належали йому на праві власності, були демонтовані працівниками комунальних служб міста за розпорядженням посадових осіб виконавчого комітету Ялтинської міської ради, а міська рада та її виконавчий комітет частину взятих на себе обов'язків реалізували несвоєчасно (що призвело до втрати ОСОБА_6 інтересу), іншу частину - не реалізували взагалі, це на думку ОСОБА_6, є підставою для розірвання договорів та відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради та комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» про розірвання договорів, застосування наслідків розірвання договорів у спосіб відшкодування матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди та стягнення штрафних санкцій відмовлено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2012 року скасовано рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2011 року та рішення Апеляційного суду АР Крим від 28 липня 2011 року, справа передана на новий розгляд суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції, всупереч нормам процесуального права, під час розгляду справи вийшли за межі заявлених позовних вимог про розірвання договорів, не надавши їм належної правової оцінки, натомість зазначивши в мотивувальних частинах рішень про нікчемність цього договору. Крім того, суди не розглянули в повному обсязі позовні вимоги та не визначилися з правовою природою договору про співробітництво від 27.06.2008 року. Також судами належним чином не встановлено наявність підстав та умов цивільно-правової відповідальності за завдану ОСОБА_6 майнову шкоду та не було перевірено можливості застосування норм ст.ст. 610, 611 ЦК України, які передбачають відповідальність за шкоду, завдану порушенням договірного зобов'язання та ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, які передбачають відповідальність за не договірну шкоду. Крім того, суди не визначилися із суб'єктом відшкодування заподіяної шкоди та законодавчими підставами для її відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованним у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з неповним з'ясуванням обставин, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом проігноровані висновки та мотиви ухвал Верховного суду України від 01.12.2010 року та Вищого Спеціалізованого суду України від 02.11.2011 року. Вважає, що рішення повинно бути скасовано, оскільки судом першої інстанції залишено поза межами повного та всебічного з'ясування обставини укладення договорів, висновки експертних установ щодо реальних збитків ОСОБА_6 та причинний зв'язок завданих збитків з діями відповідачів, а крім того суд не звернув увагу на письмові докази від відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що оскільки сторони погодили усі істотні умови договору та формалізували домовленості у письмовій формі, тому договір №02/2008СИ є укладеним. Крім того, місцевий суд прийшов до висновку, що сторонами було укладено один із видів договору про спільну діяльність це договір простого товариства. Розірвання договору з тих підстав, на які послався позивач не містять ознак істотного порушення договору, до того ж позивачем не мотивовано та не надано правових документів на користь необхідності задоволення позову в цій частині. Відмовляючи у задоволені позову в частині вимог про стягнення упущеної вигоди судом зазначено, що право на відшкодування шкоди не передбачено ні спеціальною нормою закону, ні договором, крім того позивачем не доведено факту реальності неодержаних ним доходів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 був власником торгівельних павільйонів літ. А та літ. Б загальною площею 37,1 кв.м., які були розташовані по АДРЕСА_1 (т. №2 а.с.19-25).

До складу павільйону літ. А входила аптека (приміщення 1-1) площею 8,6 кв.м. Павільйон літ. Б складався з приміщень 1-1 площею 19,6 кв.м., 1-2 площею 5,0 кв.м., 1-3 площею 1,3 кв.м. та 1-4 площею 2,6 кв.м., що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 07.05.2009 року.

27 червня 2008 року між Ялтинською міською радою та її виконавчим комітетом в особі Ялтинського міського голови ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_6 з другого боку був укладений договір про співпрацю №02/2008/СИ, предметом та метою якого є взаємна співпраця сторін, спрямована на створення умов для своєчасного завершення реконструкції бульвару Пушкінський, вулиці Гоголя та русла річки Водоспадна у місті Ялта, взаємні зобов'язання сторін у процесі підготовки, нового будівництва та прийняття в експлуатацію багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку орієнтованою площею 22200 кв.м., орієнтованою площею забудови 1850 кв.м., орієнтованою етажністю п'ять-сім поверхів, а також пайова участь ОСОБА_6 у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ялти (т. №2 а.с. 1-16).

18 липня 2008 року Ялтинський міський голова ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підписали додаткову угоду №1, суть якої зводилася до уточнення деяких технічних положень ( в частині орієнтованого місця розташування дороги та площі однієї з земельних ділянок) (т. №2 а.с. 46-47).

Умовами договору №02/2008/СИ на міську раду було покладено обов'язок з ухвалення на найближчому пленарному засіданні рішення щодо зміни цільового призначення належних ОСОБА_6 земельних ділянок, розташованих по вул. Полікурівська в м. Ялта, в районі південно-східної межи територіальної кіностудії.

На реалізацію договору №02/2008/СИ в частині розвитку інфраструктури 21 липня 2008 року ОСОБА_6 та комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка», Ялтинська міська рада та Виконавчий комітет Ялтинської міської ради уклали договір №4 про нове будівництво автодороги (т. №2 а.с. 51-56).

За змістом п.4.1 договору №02/2008/СИ від 27 червня 2008 року у випадку невиконання (неналежного виконання) міською радою або її виконавчим комітетом своїх обов'язків за договором, якщо таке порушення призвело до втрати інтересу чи доцільності, або істотного удорожчання чи значного збільшення строків або неможливості подальшого виконання ОСОБА_6 дій з досягнення предмету та мети договору, міська рада та її виконавчий комітет мають відшкодувати позивачу усі документально підтверджені витрати, здійснені на реалізацію договору, ринкову вартість демонтованих торгівельних павільйонів та сплатити йому штраф у розмірі 100% від таких витрат та вартості павільйонів.

Позивач ОСОБА_6 у строк, передбачений п. 2.1.1 договору №02/2008/СИ забезпечив звільнення торгівельних павільйонів літ. А та літ. Б, розташованих по АДРЕСА_1 від обтяжень шляхом дострокового виконання кредитних зобов'язань, припинення договорів іпотеки, поруки, страхування та оренди, про що листом від 03 липня 2008 року повідомив Ялтинському міському голові (т. №3 а.с. 181).

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10 липня 2008 року №1463 постановлено демонтувати торгівельні павільйоні літ. А та літ. Б загальною площею 37,1 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 (т. №4 а.с.7).

Листом відділу з регулювання земельних відносин Ялтинської міської ради від 06 серпня 2008 року № 3471/08 ОСОБА_6 повідомлено, що оскільки на пленарному засіданні, яке відбулося 30 липня 2008 року, земельні питання не розглядалися, рішення щодо зміни цільового призначення належних йому земельних ділянок буде ухвалено у вересні (т. № 4 а.с.9).

Рішенням 21-сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання від 30 вересня 2008 року № 458 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою зі зімни цільового призначення трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 0111900000:01:004:0046, 0111900000:01:004:0047, 0111900000:01:004:0042. Крім того, на нього покладено обов'язок із замовлення проекту землеустрою ( т. №4 а.с. 12-13).

ОСОБА_6 дій з направлення на адресу міської ради проекту землеустрою не виконав та 18 серпня 2009 року відчужив земельні ділянки у спосіб укладання трьох договорів купівлі-продажу посвідчених приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровими №№ 2732, 2735, 2738 (т. №6 а.с.183-191).

З висновку експертного дослідження, складеного ТОВ «Альтернатива-Експерт» 03 серпня 2009 року слідує, що сума прямих збитків ОСОБА_6, заподіяних зносом торгівельних павільйонів склала 2698468,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв цей висновок експертного дослідження, оскільки він проводився поза межами судового розгляду справи і з таким висновком погоджується колегія суддів судової палати.

Відповідно до п.43 ч.1 ст. 26 та п. 16 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова укладає від імені ради та її виконавчого комітету договори, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження. При цьому затвердження договору відбувається на пленарному засіданні ради.

П.7.1 договору №02/2008/СИ передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх обов'язків. П.2.2.2 на міську раду покладено обов'язок забезпечити затвердження цього договору на найближчому пленарному засіданні з наданням копії такого рішення ОСОБА_6 Однак, умова щодо затвердження міською радою у встановлений законом спосіб реалізована не була.

Відповідно до положень ч.1 ст. 638, ч.ч.1,2 ст. 639, ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Згідно із ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами.

З урахуванням наведеного, Ялтинський міський голова мав передбачені законом повноваження на укладання договору №02/2008/СИ, а наступне прийняття (чи неприйняття) міською радою рішення про його затвердження (за умови його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками) не є тією підставою, з якою закон пов'язує момент набрання договором чинності.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що договір №02/2008/СИ від 27 червня 2008 року, підписаний Ялтинським міським головою ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідно вважати укладеним.

На підставі ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно із ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Зі змісту п.1.1 договору №02/2008/СИ вбачається, що його предметом є взаємні співпраця сторін, яка спрямована на створення умов для своєчасного завершення реконструкції певного району міста, взаємні зобов'язання сторін у процесі будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку, а також пайова участь ОСОБА_6 у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами було укладено один із видів договору про спільну діяльність, це договір простого товариства.

Крім того, договір простого товариства як організаційний договір переважно (у більшій мірі) спрямований на регламентацію майбутніх відносин сторін, та як правило, носить довгостроковий або безстроковий характер та впорядковує відносини суб'єктів не на рівні одиничного зобов'язання, а на рівні їх певної сукупності.

Відповідно до положень ст.ст. 1133-1140 Цивільного кодексу України для договорів простого товариства суттєвими є умови про взаємні права та обов'язки учасників спільної діяльності, обов'язки кожного з них, розмір та порядок передання учасниками грошових та майнових внесків у спільну діяльність, питання координації спільних дій учасників або ведення спільних справ, умови про правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, порядок його використання та покриття витрат на його утримання, участь сторін договору у результатах спільних дій, строк дії договору та умови його припинення.

Крім того, ч.1 ст. 1141 Цивільного кодексу України передбачає, що договір простого товариства припиняється у разі: визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності; оголошення учасника банкрутом; смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - учасника договору; відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників; спливу строку договору простого товариства; виділу частки учасника на вимогу його кредитора; досягнення мети за договором або настання обставин, коли досягнення мети стало неможливим.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладені договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно визначив та врахував, що відтермінування строку надання згоди на зміну цільового призначення земель з об'єктивних причин не містить ознак істотного порушення договору. Крім того, ухилення ОСОБА_6 від завершення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок позбавило виконавчий комітет Ялтинської міської ради можливості вирішити питання щодо надання йому дозволу на будівництво багатоквартирного будинку. Також судом вірно враховано, що факт продажу ОСОБА_6 земельних ділянок після виконання міською радою свого обов'язку з надання дозволу на зміну їх цільового призначення, свідчить про односторонню втрату з боку нього зацікавленості у реалізації зобов'язань за договором.

Твердження ОСОБА_6 щодо протиправного демонтування торгівельних павільйонів працівниками комунальних служб міста до ухвалення рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10 липня 2008 року №1463 (тобто поза межами договірних відносин) не мають правового значення для вирішення справи щодо застосування правових наслідків порушення умов договору, оскільки в такому випадку право власності на знищене нерухоме майно підлягає захисту за правилами глави 29 Цивільного Кодексу України (що визначає позадоговірні способи судового захисту речового права), в тому числі - за правилами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України , яка наділяє власника правом відшкодування завданої йому шкоди.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування упущеної вигоди слід погодитися з висновком суду першої інстанції, оскільки відшкодування шкоди у договірних відносинах є можливим виключно за умови, що така міра відповідальності передбачена спеціальною нормою закону або певним договором.

Проте, ні норми закону, які встановлюють правові наслідки порушеного зобов'язання за договором про спільну діяльність, ні договір №02/2008/СИ від 27 червня 2008 року не містять припису, який би надав сторонам можливість порушувати питання щодо стягнення упущеної вигоди.

Оскільки в даному випадку право на відшкодування шкоди не передбачено ні спеціальною нормою закону, ні договором, тому на підставі викладеного судом першої інстанції правильно зроблено висновок про відмову у задоволені позову і в цій частині.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, які зводяться до того, що судом першої інстанції не виконані вимоги ухвал судів вищої інстанції, залишено поза межами повного та всебічного з'ясування обставини укладення договорів, висновки експертних установ щодо реальних збитків ОСОБА_6 та причинний зв'язок завданих збитків з діями відповідачів, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального права і з дотриманням процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: