Рішення

від 07.08.2013 по справі 905/1785/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 905/1785/13-г 07.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехресурс»

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ДП «Укррекоресурси» в особі Східного територіального управління розвитку та контролю Державного підрприємства з питань поводження з відходами як з вторинною сировиною Територіального управління «Східекоресурси»

Про стягнення 92 998,00 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Бормотов С.А. - директор (згідно довідки ЄДРПОУ серії АА №549317)

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехресурс» звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ДП «Укррекоресурси» в особі Східного територіального управління розвитку та контролю Державного підрприємства з питань поводження з відходами як з вторинною сировиною Територіального управління «Східекоресурси» про стягнення з останнього 92 754,00 грн. суму прострочених зобовязань, 244,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору про відповідальне зберігання №18/20 від 18.07.2012р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.03.2013 порушено провадження у справі №905/1785/13-г та призначено розгляд справи на 28.03.2013.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.02.2013 справу №905/1785/13-г було направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ, справу №905/1785/13-г було передано судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2013 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.04.2013.

18.04.2013 справу було скеровано до Господарського суду Донецької області, у зв'язку з надходженням запиту.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.04.2013 повернуто Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною ДП «Укррекоресурси» апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.03.2013.

07.05.2013 справу було повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2013 призначено розгляд справи на 10.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013, відповідно до вимог ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №905/1785/13-г було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №905/1785/13-г до свого провадження та призначила до розгляду на 07.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №905/1785/13-г було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №905/1785/13-г до свого провадження.

Представники позивача у судовому засіданні 07.08.2013 року надали пояснення по справі та повністю підтримали вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 07.08.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 14.03.2013 про порушення провадження у справі №905/1785/13-г не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №905/1785/13-г.

В судовому засіданні 07.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року між Державним підприємством з питань поводами з відходами сировиною (далі - Поклажодавець) в особі територіального управління «Східекоресурси» Державного підприємства «Укрекоресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехресурс» (далі - Зберігач) було укладено договір про відповідальне зберігання №18/20 (далі - Договір).

Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання контейнери для збору твердих побутових відходів та їх комплектуючих (далі - Майно) по номенклатурі та в кількості відповідно до Акту прийому - передачі. Майно розташоване по вул. Поліграфічна, 1, м. Донецьк. Майно передається в порядку та на умовах визначених Договором та згідно Акту прийому - передачі (п. 1.1).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

На виконання умов Договору Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання Майно, що підтверджується актом приймання - передачі майна від 26.10.2012 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1,4.2 Договору За зберігання майна Поклажодавець сплачує Зберігачу кошти у розмірі 30 918,00 грн. в місяць з ПВД. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування передбачених у п. 4.1 сум коштів на поточний рахунок Зберігача.

Статтею 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зі слів Позивача, ним належним чином виконувалися у грудні 2012 по умови Договору щодо зберігання Майна Відповідача, крім того у матеріалах справи відсутні будь - які зауваження від Поклажодавця щодо неналежного виконання обов'язків Зберігача. Проте Відповідач не оплатив надані послуги за грудень 2012 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 30 918,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову заперечував про що зазначив у відзиві на позовну заяву, крім того, стосовно заяви про уточнення позовних вимог Відповідач зазначив, що вона є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Зі слів Позивача з метою досудового врегулювання спору він 24.12.2012 звертався до Відповідача з вимогою №029/12-С, щодо оплати заборгованості за грудень 2012 року. Однак, Відповідач залишив зазначений лист без належної відповіді та реагування.

Відповідно до п. 1 ст. 5 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії .

А тому, зважаючи зазначене, Відповідач зобов'язаний був не чекаючи пред'явлення претензії оплатити Позивачу існуючу заборгованість за договором.

Крім того Відповідач був додатково повідомлений про існуючий борг, на доказ чого, Позивачем до матеріалів справи було додано лист №04/01-С від 21.01.2013, який був отриманий представником Відповідача, про що свідчить напис «отримав 22.01.2013р.» та печатка підприємства.

Доводи Відповідача щодо спливу строку дії договору та відсутності у нього зобов'язання щодо оплати послуг після спливу строку його дії спростовуються наступним.

Відповідно до п. 1 ст. 938 Цивільного Кодексу України, Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Поклажодавець в свою чергу зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (п. 1 ст. 948 ЦК України). Зазначене кореспондується також і у п. 3.1.2 Договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Однак, у судових засіданнях та у заяві про уточнення позовних вимог Позивач стверджував про те, що Відповідач після закінчення строку дії договору не забрав майно, що підтверджується актом огляду від 23.01.2013р. підписаний повноважними представниками обох сторін (копія міститься в матеріалах справи).

Тоді як у випадку, якщо Поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (п. 3 ст. 946 ЦК України).

Відповідачем не було надано суду доказів того, що після закінчення строку зберігання він виконавши умови Договору, забрав від Позивача Майно.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату слухання справи у суді Відповідач має заборгованість у розмірі 154 590,00 грн., з яких факт надання послуг Позивачем у грудні 2012 році та фактичне зберігання майна останнього у період з січня по лютий включно 2013, підтверджений Відповідачем, про що свідчить підписаний повноважними представниками сторін акт звірки розрахунків у 2013 році на загальну суму 92 754,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджував, що Позивач своїми діями позбавив можливості Відповідача в добровільному порядку здійснювати сплату грошових коштів за зберігання майна, адже після спливу строку дії договору жодних рахунків на сплату грошових коштів не надходило.

Згідно із п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Так, п. 4.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування передбачених у п. 4.1 сум коштів на поточний рахунок Зберігача.

Отже, враховуючи п. 4.2 Договору сторони за взаємною згодою чітко визначили порядок та строки оплати за Договором.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 13 789,70 грн. - пені, 10 821,30 грн. - штрафу, 1 133,38 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) , з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором (статті 231 ГКУ).

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до постанови Національного банку України №102 від 21.03.2012р. облікова ставка з 23.03.2012 по 09.06.2013 складає 7,7000 %, а звідси подвійна облікова ставка НБУ - 15% річних, а подвійна ставки НБУ в день складає 0,041096%, що ? 0,04%.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені у сумі 15 644,78 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 9 399,07 грн., за вказаний період, за уточненим розрахунком суду.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 133,38 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Стосовно заяв про уточнення позовних вимог , відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача заборгованості про відповідальне зберігання №18/20 від 18.07.2012р. у розмірі 261 146,36 грн., з яких 247 344,00 грн. - основного боргу, 11 497,48 грн. - пені, 2 304,88 грн. - 3% річних, крім того просив стягнути з відповідача 5 110,20 грн. судового збору слід зазначити наступне.

Ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою .

Однак, у доданій до заяви документах відсутні докази того, що позивачем було оплачено недоплачену суму судового збору, а відтак заявлені вимоги до розгляду не приймаються.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводженням з відходами як в вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, п/р №37122002002590 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 20077743), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехресурс» (83035, м. Донецьк, пр. Гринкевича, 5, п/р №260000001000301 в ТОВ КБ «Український фінансовий світ» м. Донецьк, МФО 377777, код ЄДРПОУ 30962366) заборгованість за договором про відповідальне зберігання №18/20 від 18.07.2012р. у розмірі 163 989,07 грн., з яких 154 590,00 грн. - основного боргу, 1 133,38 грн. - 3%річних, 9 399,07 грн. - пені.

3. Стягнути з Державного підприємства з питань поводами з відходами сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, п/р №37122002002590 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 20077743), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехресурс» (83035, м. Донецьк, пр. Гринкевича, 5, п/р №260000001000301 в ТОВ КБ «Український фінансовий світ» м. Донецьк, МФО 377777, код ЄДРПОУ 30962366) 3 282,08 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 12.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна