Рішення

від 29.08.2013 по справі 623/1367/13-ц

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/1367/13-ц

Номер провадження 2/623/499/2013

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2013 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання - Костенко В.В.

судового розпорядника - Ісаєвої О.В., Максименка Р.С.

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідача - Савіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області, треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області (далі по тексту - ПСП «Дружба») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, в обґрунтування якого зазначив, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ХР № 028890 належить земельна ділянка загальною площею 5,2951 га. із земель приватної власності, яка розташована на території АДРЕСА_1, під кадастровим номером 6322881500:01:000:0042. У березні 2009 року між ним та ПСП «Дружба» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір 11 березня 2009 року зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» за № 040967200003.

Посилаючись на те, що спірний договір набрав чинність з моменту реєстрації і в порушення вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в договорі не зазначені умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим він просить суд визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 236, 638, 792 ЦК України та Закону України «Про оренду землі».

У зв'язку з тим, що тільки у квітні 2013 року йому стало відомо, що укладений між ним та ПСП «Дружба» договір не містить істотної умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, тому просить суд поновити строк звернення до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги і просять суд задовольнити позов повністю.

Відповідач ПСП «Дружба» та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на позов, вважає зазначений позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, просить суд у задоволенні позову відмовити, стверджуючи, що оскаржуваний договір оренди землі від 11.03.2009 року між ОСОБА_3 і ПСП «Дружба» дійсно не містить умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, однак якщо це не стало підставою для відмови в його державній реєстрації це не може бути підставою для визнання його недійсним у судовому порядку. Також посилаються, що позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної давності. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 26, 28-29).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову - відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області (а.с. 17-18).

Представник третьої особи відділу державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області в судове засідання не прибув, надали заяву про розгляд справи без їх участі, надали суду письмові заперечення на позов, при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду, просять суд в частині позову ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації договору оренди землі відмовити (а.с. 41, 42).

Представник третьої особи Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області в судове засідання не прибув, просять про розгляд справи без їх участі, надали суду письмові пояснення із запереченням на позов, просять суд в частині позову ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації договору оренди землі відмовити (а.с. 63-65, 70-72).

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, пояснення представника відповідача Савіна О.С., дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акту Серія ХР №028890, виданого за розпорядженням Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 261 від 30.05.2007 року, належить на праві приватної власності земельна ділянка під кадастровим №6322881500:01:000:0042, загальною площею 5,2951 га, у тому числі ріллі - 5,2951 га, АДРЕСА_1, із земель приватної власності, яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5-6).

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЗК і ЦК, Закону), позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Ци вільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV та ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 березня 2009 року між ОСОБА_3 і ПСП «Дружба» укладено договір оренди землі №356, за умовами якого ОСОБА_3 передав ПСП «Дружба» в оренду (строкове платне користування) належну йому на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6322881500:01:000:0042, загальною площею 5,2951 га, яка розташована АДРЕСА_1, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7-10).

Крім того, 17.03.2009 року між сторонами укладені Акт визначення меж земельної ділянки в натурі та Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 8 оборот).

Зазначений договір оренди землі було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» 11 березня 2009 року за № 040967200003.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК україни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Частиною 2 ст. 125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 цього Закону набирає чинності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», цивільні права і обов'язки у сторін правочину, що підлягає державній реєстрації, виникають з моменту його державної реєстрації, а отже правочин вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На час укладення договору оренди землі, тобто на 11 березня 2009 року, істотною умовою договору оренди землі була умова передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону України №161-ХVI, в редакції Закону України від 16 вересня 2008 року, яка набрала законної сили 14 жовтня 2008 року).

Як вбачається зі змісту договору оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - не зазначені взагалі.

Таким чином, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання недійсним договору оренди землі відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки вказана істотна умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки у договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та ПСП «Дружба» відсутня, право позивача при укладанні спірного договору було порушено.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

08 травня 2013 року ПСП «Дружба» в особі свого представника ОСОБА_5 подало до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.26).

Позивач ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності (а.с. 78).

Оспорюваний договір укладено сторонами 11 березня 2009 року. З позовом до суду про визнання договору недійсним позивач ОСОБА_3 звернувся 08 квітня 2013 року, тобто з пропуском 3-х річного строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, лише 09 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримав від ПСП «Дружба» повідомлення про необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеного між ними та підписання відповідної додаткової угоди у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про оренду землі», а саме додання такої істотної умови як передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (а.с. 34-35).

Крім цього, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі залишено без розгляду (а.с. 54).

Таким чином суд визнає поважними причинами пропущення ОСОБА_3 позовної давності, тому порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відтак, суд погоджується з вимогами позивача щодо підстав задоволення його позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його реєстрації, та повернення земельної ділянки.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд компенсує позивачу понесені судові витрати (а.с. 1).

Керуючись статтями 1, 14, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», статтями 93, 124-126 ЗК України, статтями 203, 210, 215, 216, 261, 267, 638, 792 ЦК України, статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК| України|, суд,

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_3 строк звернення з позовом до суду.

Позовну заяву ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області, треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 від 11 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба».

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 від 11 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба», зареєстрованого у Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 березня 2009 року за № 040967200003.

Зобов'язати приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба» повернути ОСОБА_3, належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,2951 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (64331, Харківська область, Ізюмський район, с. Липчанівка, вул. Миру, буд. 1, код 00707900) на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у сумі 114 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.

Головуючий: суддя -

Повний текст рішення складено 29 серпня 2013 року.