Постанова

від 18.06.2013 по справі 0870/5524/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року (14 год. 00 хв.)Справа № 0870/5524/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Литво» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2008 №0002522301/0 та №0002532301/0 та про скасування акта перевірки та рішення Державної податкової адміністрації України від 02.07.2009 №6258/6/25-0115.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2009 у справі №2а-4231/09/0870 у позові відмовлено з тих мотивів, що:

- невиконання позивачем обов'язку із включення до валового доходу суми непогашеної кредиторської заборгованості у тому звітному періоді, в якому було ліквідовано його постачальника, а також із збільшення валового доходу на суму списаної заборгованості за умовами мирової угоди в процедурі банкрутства ТОВ «Литво» у періоді укладення цієї угоди призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток у відповідні звітні періоди;

- відсутність встановленого податковим органом факту завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2006 року за наслідками проведення перевірки за цей період виключає правомірність подальшого зменшення ТОВ «Литво» суми податкового зобов'язання за вказаний звітний період шляхом подання уточнюючого розрахунку;

- рішення, прийняті податковим органом у до юрисдикційній процедурі оскарження податкових повідомлень, не є актами індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2009 у справі №2а-4231/09/0870 ТОВ «Литво» звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі №2а-4231/09/0870 скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008 №0002522301/0, так як несвоєчасне збільшення позивачем валового доходу на суму нестягнутої та списаної кредиторської заборгованості не вплинуло на порядок розрахунків позивача з бюджетом, що, в свою чергу, виключає правомірність донарахування ТОВ «Литво» оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток. В решті позову відмовлено з мотивів подвійного зменшення позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ, що обумовлює законність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним рішенням.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 у справі №К-27434/10 касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задоволено частково. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2008 за №0002522301/0 Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2009 по справі №2а-4231/09/0870 та Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 по справі №2а-4231/09/0870 скасовано, та направлено у цієї частині на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних мотивів:

- сума заниження валового доходу у ІІ кварталі 2007 року щодо кредиторської заборгованості у сумі 1 388 970 грн. 00 коп. перед товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос» було включено позивачем до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року, що не призвело до виникнення у ТОВ «Литво» недоїмки з цього податку, то підстави для донарахування позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні;

- сума податкового зобов'язання в частині збільшення позивачем валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року на суму заборгованості перед кредиторами, списаної за умовами мирової угоди в процедурі банкрутства ТОВ «Литво», яку було затверджено у ІІ кварталі 2008 року ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 у справі №25/81/06-19/103-08 не підлягає донарахуванню, позаяк з огляду на включення позивачем цієї суми заборгованості до валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року недоплати по цьому податку не виникло;

- під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити, зокрема:

а) суму штрафу, що підлягає застосуванню до позивача за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, як це передбачено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», внаслідок включення до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року замість ІІ кварталу 2007 кредиторської заборгованості у сумі 1 388 970 грн. 00 коп. перед ТОВ «Фобос»;

б) на підставі встановлення моменту виникнення у позивача обов'язку з віднесення до валового доходу суму кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» в процедурі банкрутства ТОВ «Литво» визначити суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відповідної суми податку на прибуток, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

07.06.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 по справі №К-27434/10 направлено справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області та Державної податкової служби України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду вказані матеріали передані на новий розгляд судді Авдєєву М.П.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2012 в адміністративній справі №0870/5524/12 призначено розгляд на 27.06.2012. Провадження у справі зупинялось за клопотанням позивача та відповідача для надання додаткових доказів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Проте надав до суду заперечення проти позову, де зазначив, що згідно із податковим повідомленням-рішенням №0002522301/0 від 04.12.2008 донараховано податок на прибуток у сумі 615 854 грн. 00 коп., застосовано штрафні санкції за заниження податку на прибуток на загальну суму 615 854 грн. 00 коп., в тому числі відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІИ на суму 307927 грн. 00 коп., відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону на суму 307 927 грн. 00 коп.

За результатами перевірки встановлено заниження скоригованого валового доходу всього у сумі 356225 грн. 00 коп., у тому числі заниження за II квартал 2007 року в сумі 1388970 грн. 00 коп. та завищення за II квартал 2008 року у сумі 1032745 грн. 00 коп., внаслідок порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97.

Підприємством занижена сума валового доходу у II кварталі 2007 році на суму заборгованості платника податку перед юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 1388970 грн. 00 коп., у II кварталі 2008 році на суму заборгованості платника податку перед юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 356225 грн. 00 коп. та одночасно завищена сума валового доходу у II кварталі 2008 році на суму 1388970 грн. 00 коп., а саме: по бухгалтерському обліку станом на 01.01.2007 обліковувалась кредиторська заборгованість по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1388970 грн. 00 коп. за отриманий товар 26.08.2004 від ТОВ «Фобос» (код ЄДРПОУ 32502610 м. Дніпропетровськ) по накладній №26/8-5: заслонки печей для нагріву заготовки під прокат в кількості 115 шт. по ціні 10065,00 грн./шт. на суму 1157475 грн. 00 коп., ПДВ 231495 грн. 00 коп., загальну суму з ПДВ 1388970 грн. 00 коп.

Згідно із даними ПДС ТОВ «Фобос», код ЄДРПОУ 32502610 м. Дніпропетровськ, ліквідовано за рішенням господарського суду по справі від 30.05.2007 №Б29/23-07.

Мелітопольською ОДПІ направлено запит Державному реєстратору виконавчого комітету Мелітопольської міської Ради №35733/10/23-210 від 11.11.2008 про надання відомості по суб'єкту господарювання ТОВ «ФОБОС», код ЄДРПОУ 32502610 стосовно наступного питання: коли підприємство знято з обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Згідно із отриманою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №814649 серія АВ, №814650 серія АВ, № 14651 серія АВ, №814652 серія АВ, вхідний номер ДПІ 17835/10 від 14.11.2008, по товариству з обмеженою відповідальністю «Фобос» код ЄДРПОУ 3250610, 30.05.2007 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №12241170004033204 зроблено запис реєстраційної дії - Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом 30.05.2007.

Договори, інші первинні документи, які б підтверджували зміну первісного кредитора або наявність його правонаступника, до перевірки не надані та в ході перевірки їх наявність не встановлена.

В бухгалтерському та податковому обліку операції по цивільно-правовим відносинам, які б підтверджували внесення змін до договорів не відображено.

Таким чином, на порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97 підприємством ТОВ «Литво» занижена сума валового доходу у II кварталі 2007 році на суму заборгованості платника податку перед юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп.

Платником ТОВ «Литво» зайво включено зазначену заборгованість до складу валового доходу в II кварталі 2008 році.

Крім того, валові витрати підприємства за II квартал 2007 році підлягають зменшенню на суму оприбутковуваного товару 1157475 грн. 00 коп. (1388970 грн. 00 коп. /1,2), оскільки підприємством ТОВ «Литво» фактично не понесено витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону.

Господарським судом Запорізької області 05.04.2006 було порушено справу №25/81/06 про банкрутство ТОВ «Литво» з метою проведення керівником підприємства процедури санації. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 затверджено реєстр конкурсних кредиторів, загальні майнові вимоги до Боржника (ТОВ «Литво») становили 13166995 грн. 09 коп. В реєстр конкурсних кредиторів включено вимоги наступних кредиторів (в тому числі):

- товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», м. Мелітополь Запорізької області - 6120221 грн. 66 коп.

- товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автокольорлит», м. Мелітополь Запорізької області - 431233 грн. 38 коп.

В період здійснення процедури санації Боржник ТОВ «Литво» здійснив часткове погашення зобов'язань четвертої черги, в тому числі перед ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» на суму 325008 грн. 62 коп., перед ТОВ «Товари народного вжитку» 3370221 грн. 64 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06- 19/103-08 затверджена Мирова угода, згідно з якою:

- п.1.3: сума непогашених Боржником зобов'язань перед кредиторами четвертої черги на момент укладення цієї мирової угоди складає 356224 грн. 78 коп. ( в тому числі перед ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» - 106224 грн. 76 коп., перед ТОВ «Товари народного вжитку» - 250000 грн. 02 коп.);

- п.2.2.1: вимоги четвертої черги, а саме, заборгованість Боржника перед кредиторами ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» - 106224 грн. 76 коп., перед ТОВ «Товари народного вжитку»;

- 250000 грн. 02 коп.), а разом на суму 356224 грн. 78 коп. підлягають прощенню (списанню) в повному обсязі;

- п.2.2.2.1: прощення (списання) заборгованості, зазначеної у п.п.2.2.1, проводиться кожним із кредиторів протягом п'яти робочих днів з моменту затвердження господарським судом цієї мирової угоди.

Як зазначено в ухвалі господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08, мирова угода набирає чинності з моменту винесення судом ухвали про її затвердження та є обов'язковою для виконання боржником.

Згідно із ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В період з 06.10.2008 по 14.11.2008, уповноваженими фахівцями Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво», код за ЄДРПОУ 25482075 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складений Акт від 21.11.2008 №1442/23/25482075 про результати виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» код ЄДРПОУ 25482075, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки вказано:

- про порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР від 22.05.1997 (334/94-ВР), що призвело до заниження суми валового доходу у ІІ кварталі 2007 року на суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Фобос» у розмірі 1388970 грн. 00 коп., що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом; (Позивач включив зазначену суму до складу валового доходу з моменту закінчення строку позовної давності у ІІ кварталі 2008 року);

- про порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР від 22.05.1997 (334/94-ВР), що призвело до заниження суми валового доходу у ІІ кварталі 2008 року на суму заборгованості платника податку перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит» на загальну суму 356224 грн. 78 коп., яка була списана відповідно до умов мирової угоди у справі про банкрутство; (Позивач включив зазначену суму до складу валового доходу з дня прийняття рішення Запорізьким апеляційним господарським судом у ІІІ кварталі 2008 року.

З огляду на виявлені порушення в Акті про результати перевірки вчинено записи і про порушення Позивачем п.5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР від 22.05.1997 (334/94-ВР) - у зв'язку зі зміною суми компенсації вартості товарів припинення юридичної особи та списання заборгованості відповідно до мирової угоди, Товариством з обмеженою відповідальністю «Литво» завищено і суму валових витрат.

На підставі Акта перевірки Відповідачем 04.12.2008 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002522301/0 та №0002532301/0.

Згідно із пп.4.2.2 «б» п.4.2, пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР), Товариству з обмеженою відповідальністю «Литво» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 1.231.708 грн. 00 коп. В їх числі 615.854 грн. 00 коп. основного платежу та 615.854 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із пп.4.2.2 «б» п.4.2, на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), відповідно до пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), Товариству з обмеженою відповідальністю «Литво» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100, податок на додану вартість у розмірі 508.368 грн. 50 коп. В їх числі 338.913 грн. 00 коп. основного платежу та 169.456 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п.5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), Державна податкова адміністрація у Запорізькій області Рішенням №4406/7/25020 від 22.04.2009 про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ №0002532301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290.866 грн. 00 коп. за основним платежем та 145.433 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Державна податкова адміністрація України Рішенням №6258/6/25-0115 від 02.07.2009 скарги платника податків залишила без задоволення. Повідомлення-рішення, з урахуванням Рішення №4406/7/25020 від 22.04.2009 про результати розгляду повторної скарги, - без змін.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2008 №0002522301/0, №0002532301/0, визнання протиправним та скасування рішення ДПА від 02.07.2009 №6258/6/25-0115, стали предметом судового позову.

В Акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Литво» а саме:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 615854 грн. 00 коп., у тому числі: за II квартал 2007 року на суму 359317 грн. 00 коп. , за IV квартал 2007 року на суму 256537 грн.;

- підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 338913 грн. 00 коп., в тому числі за березень 2007 року на суму 48047 грн. 00 коп., за травень 2007 року на суму 231495 грн. 00 коп., за травень 2008 року на суму 59371 грн. 00 коп.;

- підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІУ із змінами та доповненнями в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 562 290 грн. 04 коп., в тому числі за: грудень 2006 року - 45 168 грн. 95 коп., січень 2007 року - 49 159 грн. 22 коп., березень 2007 року - 61 797 грн. 18 коп., квітень 2007 року - 86 981 грн. 24 коп., травень 2007 року - 51 540 грн. 97 коп., червень 2007 року - 133 878 грн. 39 коп., липень 2007 року - 84 165 грн. 11 коп., серпень 2007 року - 75 899 грн. 68 коп., вересень 2007 року - 67 695 грн. 53 коп., жовтень 2007 року - 133 848 грн. 18 коп., листопад 2007 року - 69 139 грн. 32 коп., грудень 2007 року - 133 329 грн. 41 коп., січень 2008 року - 107 347 грн. 91 коп., лютий 2008 року - 117 341 грн. 92 коп., березень 2008 року - 4 546 грн. 39 коп., квітень 2008 року - 170 714 грн. 14 коп., травень 2008 року - 4 903 грн. 87 коп., червень 2008 року - 164 832 грн. 63 коп.;

- статті 5, статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991 №1963-ХІІ в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73 грн. 00 коп., у тому числі І квартал 2007 року на суму 55 грн. 00 коп., II квартал 2007 року на суму 18 грн. 00 коп.;

- підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до яких встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3296 грн. 78 коп. із затримкою до 30 календарних днів;

- Перевіркою встановлено порушення статті 2, статті 9 Закону України від 01.06.2000 №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», статті 17 Закону України від 20.05.1999 №687-ХІУ «Про архітектурну діяльність», Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396, а саме: здійснення діяльності без отримання ліцензій.

Також, Позивач в поясненні з приводу обставин, викладених в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 по справі №К-27434/10 зазначає, що застосування пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» щодо нарахування штрафних санкцій внаслідок включення ТОВ «Литво» до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року замість ІІ кварталу 2007 кредиторської заборгованості у сумі 1 388 970 грн. 00 коп. перед ТОВ «Фобос» та внаслідок включення ТОВ «Литво» до валового доходу в ІІІ кварталі 2008 року замість ІІ кварталу 2008 року кредиторської заборгованості у розмірі 356 225,00 гривень є недоречним та протиправним, оскільки:

- по-перше, застосування вказаної вимоги є доречна в тому випадку, коли сума податкового зобов'язання є узгодженою та несплаченою протягом граничних строків, встановлених чинним законодавством України.

- по-друге, сума податкового зобов'язання визначена в податковому повідомленні-рішенні Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 04.12.2008 р. за № 0002522301/0, на даний час є неузгодженою.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін з урахуванням Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 в даній справі, суд не погоджується з висновками Акту про результати перевірки, що стали підставою для визначення Позивачу суми податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2008 №0002522301/0, виходячи з наступних мотивів.

Стосовно заниження суми валового доходу на суму заборгованості у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. та завищення валових витрат у розмірі 1 157 475 грн. 00 коп. у ІІ кварталі 2007 року за договором поставки №26/8 від 26.08.2004, укладеного з ТОВ «Фобос», та застосування штрафних санкції до Позивача у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2004 між ТОВ «Литво» (покупець) та ТОВ «Фобос» (постачальник) було укладено договір поставки за №26/8, предметом якого є поставка товару - заслінки печей для термообробки литва і поковок з жаростійкої сталі в кількості 115 шт. на загальну суму 1 388 970 грн. 00 коп.

Згідно із накладної №26/08-5 від 26.08.2004 ТОВ «Фобос» було відвантажено (поставлено) товар на загальну суму 1 388 970 грн. 00 коп. з ПДВ.

ТОВ «Литво» за поставлений за договором поставки №26/8 від 26.08.2004 товар оплату у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. з ПДВ не було здійснено.

Як встановлено судом, ТОВ «Литво» у ІІ кварталі 2008 році кредиторську заборгованість у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. було віднесено як безнадійну заборгованість до складу валових доходів після закінчення строку позовної давності та відповідно відображена в декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за І півріччя 2008 року.

Відповідно до Акту про результати перевірки, 30.05.2007 було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію ТОВ «Фобос» на підставі рішення господарського суду від 30.05.2007 по справі №Б29/23-07, у зв'язку з чим відповідачем був зроблений висновок про те, що термін позовної давності закінчується з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи. З даним висновком відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Частинами 1 ст.59 та 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації та, відповідно, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор (ліквідаційна комісія) з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Аналогічна вимога наведена в ч.4 ст.60 ГК України, в який зазначено, що одночасно ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Зі змісту наведених норм можливо зробити висновок, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) банкруту зобов'язана з дня свого призначення пред'являти до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту з одночасним повідомлення боржника про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Згідно із ч.1 ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України (ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В ЦК України та Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена норма, яка б визначала, що внесення до державного реєстру запису про припинення державної реєстрації юридичної особи є автоматичною підставою для закінчення терміну позовної давності.

Таким чином, за аналогією ст.261 ЦК України, у зв'язку з припиненням юридичної особи до моменту спливу строку позовної давності, в даному випадку строк позовної давності достроково закінчується з дня, коли боржник (ТОВ «Литво») дізнався або могла дізнатися про ліквідацію юридичної особи - ТОВ «Фобос».

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За інформацією Позивача, наведеною в позовній заяві від 22.07.2009, в апеляційній скарзі № 033/346 від 23.11.2009 та у запереченні № 033/70 від 11.05.2012 на касаційну скаргу Відповідача № 24579/10/10-020 від 08.08.2010, а ні до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, а ні протягом ліквідаційної процедури ТОВ «Фобос» в особі ліквідатора (ліквідаційної комісії) не звертався до Позивача з письмовим повідомленням про ліквідацію товариства та не було виставлено претензій чи звернень до суду про стягнення з ТОВ «Литво» заборгованості за договором поставки № 26/8 від 26.08.2004 у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп.

Дослідивши докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що Позивач не знав про ліквідацію ТОВ «Фобос» 30.05.2007, докази, які свідчать про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд приходить до висновку, що саме після сплину трирічного терміну позовної давності у ІІ кварталі 2008 році сума заборгованості перед ТОВ «Фобос» повинна включатися до складу валового доходу, як безповоротна фінансова допомога або безнадійна заборгованість, а не у ІІ кварталі 2007 року з моменту внесення 30.05.2007 запису до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - ТОВ «Фобос».

Як встановлено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 у даній справі, у разі виникнення обставин, які позбавляють зустрічного виконання зобов'язання з оплати придбаних товарів платника перед контрагентом, то відповідна заборгованість платника перетворюється у безповоротну фінансову допомогу, яка відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до валового доходу як дохід з інших джерел.

Згідно із п.1.25. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною заборгованістю є, серед іншого, заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності та відсутня така ознака безнадійної заборгованості як припинення зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи.

В пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги та сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону, тобто безнадійну заборгованість.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. п.2.2. ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а відтак навіть у разі наявності порушень платником податків податкової дисципліни, які не вплинули на порядок розрахунків з бюджетом, не є підставою для донарахування платникові податкового зобов'язання.

Як було встановлено Вищим адміністративним судом України у даній справі «оскільки суму заниження валового доходу у ІІ кварталі 2007 року було включено позивачем до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року, що не призвело до виникнення у ТОВ «Литво» недоїмки з цього податку, то підстави для донарахування позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні.»

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем а ні в ІІ кварталі 2007 року а ні ІІ кварталі 2008 року не було порушено вимоги п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим не призвело до завищення валових витрат у розмірі 1 157 475 грн. 00 коп. у ІІ кварталі 2007 році.

Таким чином, ТОВ «Литво» у відповідності до вимог п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із закінченням строку позовної давності було правомірно віднесено до складу валового доходу у ІІ кварталі 2008 року кредиторську заборгованість у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. за договором поставки №26/8 від 26.08.2004, укладеного з ТОВ «Фобос» у зв'язку із закінченням строку позовної давності, то підстави для донарахування Позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні.

Приписами п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

При цьому, абз.2 п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить пряму норму про те, що цей пункт (п.5.10) не регулює правила визначення та чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Враховуючи те, що спір по даній справі стосується як раз моменту віднесення суми кредиторської заборгованості Позивача, що виникла з договору поставки №26/8 від 26.08.2004 перед ТОВ «Фобос» у розмірі 1 157 475 грн. 00 коп. без ПДВ, а всього з ПДВ 1 388 970 грн. 00 коп. до складу валового доходу Позивача, то взагалі не може йти мова про порушення Позивачем п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказаний пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання безнадійної заборгованості та не підлягає застосуванню у даному спорі.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту наведених норм можливо зробити висновок, що до платника податків застосуються штрафні санкції у разі, якщо він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених чинним законодавством України.

Згідно із вимогами ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» суми податкового зобов'язання платників податків вважаються узгодженими з наступних підстав:

- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації;

- податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп.5.2.2 цього пункту:

- у разі звернення платника податків до контролюючого органу із скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. У зв'язку з чим, податкове зобов'язання платника податків вважається узгодженим в день закінчення процедури адміністративного оскарження, а саме:

а) останнім днем строку, передбаченого пп.5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу (протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується), у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

б) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

в) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

- у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним будь-яке рішення контролюючого органу податкове зобов'язання платника податків вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Зі змісту наведених норм можливо зробити висновок, що існують три підстави, коли сума податкового зобов'язання платника податків вважаються узгодженими, а саме:

- з дня подання платником податків податкової декларації, в якою самостійно визначено податкове зобов'язання,

- з дня закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу,

- з дати набрання чинності остаточного рішення щодо оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, винесеного відповідним судом.

Отже, вимоги пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» застосовуються до платників податку у тому випадку, якщо сума податкового зобов'язання є узгодженою та несплаченою протягом граничних строків, встановлених чинним законодавством України.

Як встановлено судом, в декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за І півріччя 2008 року з урахуванням Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І півріччя 2008 року, який було подано ТОВ «Литво» 03.10.2008, ТОВ «Литво» була відображена сума у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп., як валовий дохід від врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованість у зв'язку із закінченням строку позовної давності, та зазначено, що сума податкового зобов'язання звітного періоду, при розрахунку якого виявлена помилка, у розмірі 1 600 грн. 00 коп. є переплатою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума податкових зобов'язань, яку ТОВ «Литво» було самостійно визначено у декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за І півріччя 2008 року з урахуванням Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І півріччя 2008 року є узгодженою та яка була переплачена на 1 600 грн. 00 коп.

Крім цього, у зв'язку з даним судовим оскарженням сума податкового зобов'язання, яка визначена в податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0, є неузгодженою.

За таких обставин є безпідставним застосування штрафних санкції внаслідок включення ТОВ «Литво» до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року замість ІІ кварталу 2007 року кредиторської заборгованості у сумі 1 388 970 грн. 00 коп. перед ТОВ «Фобос» у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Стосовно заниження суми валового доходу на суму заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп. та завищення суми валових витрат у розмірі 296 854 грн. 00 коп. у ІІ кварталі 2008 року, яка була визначена ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 прощеною (списаною) в повному обсязі на підставі укладеної між Позивачем та кредиторами мирової угоди, та застосування штрафних санкції до Позивача у відповідності пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 про банкрутство Позивача була затверджена мирова угода між Позивачем, ТОВ «Товари народного вжитку» та ТОВ «Торговий дім «Автокольорит» на загальну суму заборгованості Позивача у розмірі 356 225 грн. 00 коп., у т.ч. 250 000 грн. 02 коп. заборгованість перед ТОВ «Товари народного вжитку» та 106 224 грн. 76 коп. заборгованість перед ТОВ «Торговий дім «Автокольорит», було визнано прощеною (списаною).

Відповідачем була подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 про затвердження мирової угоди.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення та ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-0.

В декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за ІІІ кварталі 2008 році, Позивачем у ІІІ кварталі 2008 році була включена сума кредиторської заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп. до складу валового доходу, у зв'язку із її спрощенням (списанням) на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 з урахуванням Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008 по вказаній справі.

Приписами ч.2 ст.37 та ч.5 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг та, відповідно, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарського-процесуальним кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч.1 ст.106 ГПК України).

Згідно із ч.10 ст.21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Частиною 2 ст.106 Господарсько-процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

В ч.3 ст.85 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

З огляду на приписи ч.1 та 2 ст.105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову та, відповідно, постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Зі змісту наведених норм можливо зробити висновок, що у Господарському процесуальному кодексі України відсутня пряма норма, яка б регулювала момент набуття чинності ухвали про затвердження мирової угоди, а тому за аналогією закону вона може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десятиденного строку з дня її прийняття та/або у разі подачі апеляційної скарги - вона набуває чинності після розгляду справи апеляційної інстанцією, тобто з дня прийняття апеляційним господарським судом постанови.

Зважаючи на те, що Постанова Запорізького апеляційного господарського суду по справі №25/81/06-19/103-08 була винесена 05.08.2008, а тому за аналогією закону ухвала господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 про затвердження мирової угоди набула чинності 05.08.2008, тобто у ІІІ кварталі 2008 року.

Згідно із абз.6 п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з пп.12.1.1 цього пункту, яка визнається безнадійною внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

При цьому, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної судом у податковому періоді, на який припадає перша з подій, зокрема, 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини).

Відповідно до пп.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, фахівці Відповідача в Акті про результати перевірки дійшли помилкового висновку про заниження Позивачем суми валового доходу у ІІ кварталі 2008 року на суму прощеної (списаної) заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп., оскільки Позивач мав включити і включив суму прощеної (списаної) заборгованості до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року, з дня прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом по справі №25/81/06-19/103-08.

В будь-якому випадку, сума заборгованості платника податку, яка була списана відповідно до умов мирової угоди, навіть якщо й занижена Позивачем у ІІ кварталі 2008 року, так само і завищена у ІІІ кварталі 2008 року, та не може мати наслідком визначення суми податкового зобов'язання за результатами перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем у ІІІ кварталі 2008 року було дотримано вимоги п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим підставі для донарахування Позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні.

Крім цього, приписами п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

В абзаці 2 п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить пряму норму про те, що цей пункт (п.5.10) не регулює правила визначення та чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Згідно із абз.6 п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, яка визнається безнадійною внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Зі змісту наведеного можливо зробити висновок, що п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не регулює правила визнання суми заборгованості, попередньо віднесеної платником податку до складу валових витрат, яка визнається безнадійною внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної в процесі банкрутства, оскільки податкові зобов'язання як покупця, так і продавця не змінюються.

Більш того, підтвердженням даного є те, що в декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за ІІІ квартал 2008 року в коді рядка 05 відсутні будь-які суми щодо коригування валових витрат, у т.ч. зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг), врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем взагалі вимога п.5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не порушувалась, оскільки дана норма не розповсюджується на коригування суми заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп. (без ПДВ 296 854 грн. 00 коп.), яка попередньо була віднесена до складу валових витрат, визнана безнадійною внаслідок її прощення (списання) згідно з умовами мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 з урахуванням Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008.

Як раніше було встановлено судом, до платника податків застосуються штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі, якщо він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених чинним законодавством України.

А також було встановлено, що існують три підстави, коли сума податкового зобов'язання платника податків вважаються узгодженими, а саме:

- з дня подання платником податків податкової декларації, в якою самостійно визначено податкове зобов'язання,

- з дня закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу,

- з дати набрання чинності остаточного рішення щодо оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, винесеного відповідним судом.

Згідно із декларацією з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за ІІІ квартал 2008 року Позивачем сума у розмірі 2 032 848 грн. 00 коп. була включена до складу валового доходу, як врегулювання сумнівної (безнадійно) заборгованості, у т.ч. суму у розмірі 356 225 грн. 00 коп., яка була спрощена (списана) на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 по справі №25/81/06-19/103-08 з урахуванням Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008 по вказаній справі, та податкові зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємства становить 0 грн. 00 коп.

Як раніше було встановлено судом, Позивач у відповідності до вимог п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно включив суму прощеної (списаної) заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп., відповідно до умов мирової угоди до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року, з дня прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом по справі №25/81/06-19/103-08.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума податкових зобов'язань, яку ТОВ «Литво» було самостійно визначено у декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Литво» за ІІІ квартал 2008 рік є узгодженою та сума податку на прибуток підприємства становила 0,00 грн., а тому застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату суми податку на прибуток у відповідності до підпункту 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Крім цього, враховуючи те, що сума податкового зобов'язання, яка визначена в податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0 є неузгодженою, оскільки на даний час розглядається справа у суді щодо оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, а тому суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» внаслідок несвоєчасної сплати суми податку на прибуток є також безпідставним, оскільки, сума податкового зобов'язання визначена в податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0 на даний час є неузгодженою.

Стосовно штрафних санкцій визначених у відповідності до вимог пп.17.1.3. і 17.1.6. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» в податкову повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0.

Як вбачається із матеріалів справи, в податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0 для визначення суми штрафних (фінансових) санкцій Відповідачем було застосовано норми, передбачені пп.17.1.3. і 17.1.6. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно із пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно із пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як раніше було встановлено судом, що Позивачем у відповідності до вимог п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно було віднесено кредиторська заборгованість у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. за договором поставки №26/8 від 26.08.2004, укладеного з ТОВ «Фобос», до складу валового доходу у ІІ кварталі 2008 року у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а відтак підстави для донарахування Позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні.

Крім цього, судом також було встановлено, що Позивач правомірно включив суму прощеної (списаної) заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп., відповідно до умов мирової угоди до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року, з дня прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом по справі №25/81/06-19/103-08, отже підстави для донарахування Позивачеві відповідної суми податку на прибуток відсутні.

Зі змісту наведеного можливо зробити висновок, що включення Позивачем до складу валового доходу сум кредиторських заборгованостей у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. у ІІ кварталі 2008 році та у розмірі 356 225 грн. 00 коп. у ІІІ кварталі 2008 році не призвело до заниження або завищення податкового зобов'язання, а тому визначена сума штрафних санкції в податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 04.12.2008 за №0002522301/0 на підставі пп.17.1.3. і 17.1.6 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду висновки, викладені в Акті про результати перевірки, не доводять правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0002522301/0 від 04.12.2008 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Литво» підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002522301/0 від 04.12.2008.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 17, 41, 69, 70, 71, 79, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0002522301/0 від 04.12.2008.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (код ЄДРПОУ 25482075) судовий збір у розмірі 3 (три гривні) 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв