Постанова

від 11.07.2006 по справі 6/202а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/202а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "11" липня 2006 р.                                                  Справа № 6/202а

11 липня 2006р. 14 год. 25 хв., м. Чернігів                                           справа №6/202а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                           Блохіної Ж.В.

при секретарі                            Сороці Я.Є.,

за участю представників :

позивача                                    Безулика Н.П.,   директора,

                                                   Дерев'янко Н.М. (довіреність №9 від 16.05.2006р.),

відповідача                               Гвоздьової І.В.   (довіреність №6564/10/10-010

                                                                                 від 06.03.2006р.),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов     Відкритого  акціонерного товариства Чернігівської пересувної

                                                   механізованої колони “Мясомолтехпром”,

                                                   м. Чернігів, вул. Дніпровська,20

до  відповідача                        Державної податкової інспекції у м. Чернігові

                                                   м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 28

про                                             визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

                                                                    Встановив:     

Відкритим акціонерним товариством Чернігівською пересувною механізованою колоною “Мясомолтехпром” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0018091530/3, №0018081530/3 та №0018101530/3 про застосування штрафу відповідно в сумах 603,56 грн., 5750,60 грн., 226,18 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У судовому засіданні 06.07.2006р. представник позивача подав дві заяви про  часткову відмову від позову в частині позовних вимог  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0018091530/3  в частині застосування штрафу у сумі 426,60 грн. та  в частині позовних вимог  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р.  №0018101530/3 про застосування штрафу в сумі 226,18 грн. Просить закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.07.2006р. закрито провадження у справі  в частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0018091530/3  в частині застосування штрафу у сумі 426,60 грн. та  в частині позовних вимог  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р.  №0018101530/3 про застосування штрафу в сумі 226,18 грн.

       Представник відповідача проти адміністративного позову заперечує.

Представники позивача підтримали позовні вимоги і просять визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0018091530/3 в частині застосування штрафу в сумі 176,96 грн. та №0018081530/3 про застосування штрафу в сумі 5750,60 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представники позивача пояснили, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є незаконними і прийняті з порушенням чинного законодавства України, оскільки ДПІ у м. Чернігові застосувала до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з земельного податку без врахування ч.2 ст.18 Закону України “Про плату за землю”, якою передбачено, що перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику податку допускається не більше як за два попередніх роки. Представники позивача вважають, що за таких обставин відповідач не міг застосувати штраф у 2005 році за несвоєчасну сплату податку на протязі 2003 року, оскільки сплинув дворічний термін.

Представник відповідача не визнає позовних вимог і просить відмовити в  позові в звязку з тим, що податкові повідомлення-рішення є законними і прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України. Представник відповідача зазначає, що до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з земельного податку, строки сплати якого передбачені Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, на думку представника відповідача, строки сплати податкових зобов'язань, передбачені Законами України про державний бюджет на відповідний рік, співпадають зі строками, передбаченими Законом №2181, а тому податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку на підставі підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

        Вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0018091530/5 від 11.05.2006р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 603,56 грн. за затримку на 65,73,84,53 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 3017,84 грн.;

2) №0018081530/3 від 11.05.2006р., яким до  позивача застосовано штраф у розмірі 50% у  сумі 5750,60 грн. за затримку на 100, 249, 215, 187,198, 168, 182, 153, 184, 159, 179, 150, 157, 204, 174, 142, 144, 144, 115 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 11501,20 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Так, ДПІ у м. Чернігові проведено перевірку  своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку Відкритого  акціонерного товариства Чернігівської пересувної механізованої колони “Мясомолтехпром”, за результатами якої складено акт від 15.12.2005р. №1495/15-326.

З акту перевірки від 15.12.2005р.  вбачається наступне:

1) штраф в сумі 5750,60 грн. (50%) застосовано за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з земельного податку в сумі 11501,20 грн. згідно  розрахунку №1308 від 31.01.2003р. Датами граничного терміну сплати узгодженого податкового зобовязання вказано 03.03.2003р., 31.03.2003р., 30.04.2003р., 30.05.2003р., 01.07.2003р., 30.07.2003р. 01.09.2003р., 30.09.2001р., 30.10.2003р., 01.12.2003р., 30.12.2003р., датами фактичної сплати вказано 12.06.2003р.,05.12.2003р., 16.12.2003р., 30.12.2003р., 30.01.2004р., 27.02.2004р., 05.03.2004р., 21.04.2004р., 23.04.2004р; встановлена кількість днів затримки: 100, 249, 215, 187,198, 168, 182, 153, 184, 159, 179, 150, 157, 204, 174, 142, 144, 144, 115 календарних днів. Загальна сума штрафу склала 5750,60 грн., яка увійшла у податкове повідомлення-рішення №0018081530/3;

3) штраф в сумі 176,96 грн. (20%) застосовано за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з земельного податку в сумі 864,84 грн. згідно розрахунків №1308 від 31.01.2003р. та №1349 від 31.01.2004р. Датою граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання 864,84 грн. вказано 03.03.2003р. та 31.03.2003р., а датами фактичної сплати 07.05.2003р. та 12.06.2003р., кількість днів затримки  склала 65 днів та 73 дні. Сума штрафу 176,96 грн. увійшла у податкове повідомлення-рішення №0018091530/3, яким застосовано штраф на суму 603,56 грн..

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено в преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 20.12.2000р. (далі –Закон №2181) він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів  (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Згідно пункту 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до  п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно   визначене   платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Строки сплати земельного податку у 2003 році були передбачені Законом України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”  від 26.12.2002р. №380-ІV.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, при сплаті земельного податку платник цього податку повинен дотримуватись строків, передбачених Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, а не абзацом першим підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, що узгоджується з приписами пункту 1.2 ст. 1 Закону №2181.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник  податків  не  сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

             при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

             при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

             при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з даної норми, штраф сплачується за порушення граничних  строків сплати, визначених  п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5  Закону №2181, при цьому штраф сплачується при погашенні податкового боргу.

На підставі даної норми Закону податкова інспекція застосувала до позивача відповідні суми штрафів, направивши позивачу податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору.

Враховуючи, що строк сплати земельного податку у 2003 році був передбачений  Законом України “Про державний бюджет України на 2003 рік” і  саме протягом цього строку позивач повинен був сплатити узгоджене податкове зобовязання з земельного податку, а не у строки, визначені п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, то  навіть  при  сплаті  земельного податку з порушенням строку його сплати підприємство не зобовязано сплачувати штраф, передбачений п.п.17.1.7 ст.17 Закону №2181, оскільки не порушувало і не могло порушити строків сплати, визначених п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №2181.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави  застосовувати до позивача штраф, передбачений п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону №2181.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкова інспекція, застосовуючи до позивача штраф на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, діяла з порушенням приписів вищевказаного законодавства.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездільності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, недобросовісно, а тому такі рішення  мають бути визнані нечинними.

         Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:    

1.    Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. № 0018091530/3 в частині застосування штрафу в сумі 176,96 грн. та  повністю нечинним податкове повідомлення-рішення №0018081530/3 про застосування штрафу в сумі 5750,60 грн., прийняті на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Чернігівської пересувної механізованої колони “Мясомолтехпром” (м. Чернігів, вул. Дніпровська,20, р/р 26005001120001 в Чернігівській філії “Укрінбанк”, Інд. код 00451205) 3,40 грн. судового збору.

4.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

6. Постанова в повному обсязі виготовлена 13.07.2006р.

Суддя                                                                                                       Ж.В. Блохіна