Рішення

від 21.08.2013 по справі 916/1786/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.Справа № 916/1786/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Святішенко О.А. за довіреністю від 19.06.2013р.

Від відповідача: Міхелькіс О.Я. за довіреністю від 02.01.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський фарфоровий двір" до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення 35 412,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сумський фарфоровий двір" (далі по тексту - ТОВ „Сумський фарфоровий двір") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення суми основного боргу в розмірі 33 115,10 грн., пені в сумі 1 424,64 грн., трьох відсотків річних в сумі 284,93 грн. та неустойки в сумі 1 604,92 грн. При цьому, загальна сума заявленої до стягнення заборгованості була помилково визначена позивачем в сумі 36 429,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.012р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Згідно із заявою від 24.07.2013р. позивачем було виправлено помилку, допущену при складанні позовної заяви щодо визначення розміру заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, ТОВ „Сумський фарфоровий двір" просить суд стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону заборгованість в загальному розмірі 35 412,83 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 32 098,34 грн., пені в сумі 1 424,64 грн., трьох відсотків річних в сумі 284,93 грн. та неустойки в сумі 1 604,92 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на вжитті ним як розпорядником бюджетних коштів третього ступеня всіх можливих заходів щодо належного виконання власних зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим, Військово-медичний клінічний центр Південного регіону наголошує на відсутності його вини у порушенні спірного грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.12.2012р. між Військово-медичним клінічним центром Південного регіону (Замовник) та ТОВ „Сумський фарфоровий двір" (Постачальник) було укладено договір на постачання продукції № 2612/12, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити продукцію, а Замовник прийняти та оплатити продукцію у кількості, у терміни та за цінами згідно викладеної у договорі специфікації. Найменування продукції - тарілки різного асортименту, у загальній кількості 2 774 штук, сукупною вартістю 32 098,34 грн. з урахуванням ПДВ, з тарою та транспортними витратами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями п. 3.7 договору на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р. прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений у день закінчення приймання продукції.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р. позивачем було передано у власність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону товар на загальну суму 32 098,34 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому-передачі від 26.12.2012р., накладною від 26.12.2012р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені відповідними печатками.

Згідно з п. 4.2 договору на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р. розрахунок за продукцію здійснюється після її фактичного отримання Замовником та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених актів приймання та рахунків-фактур, накладних Постачальника протягом 45 банківських днів.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату вартості придбаного товару в сумі 32 098,34 грн. протягом 45 банківських днів з моменту прийняття, чим порушив прийняті на себе за договором на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р. грошові зобов'язання. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у Військово-медичного клінічного центру Південного регіону утворилась заборгованість перед ТОВ „Сумський фарфоровий двір" за вищезазначеним договором в сумі 32 098,34 грн.

При цьому, господарським судом відхиляються заперечення позивача проти позову, в обґрунтування яких покладено факт направлення Військово-медичним клінічним центром Південного регіону платіжного доручення № 214 від 26.12.2012р. до органу державної казначейської служби, яким вказаний платіж проведено не було, оскільки відповідно до положень ст.ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність у боржника грошових коштів для здійснення розрахунків за придбані товари, навіть у випадку фінансування такого боржника за рахунок коштів державного бюджету, не може бути підставою для звільнення цього боржника від відповідальності за допущене порушення власних зобов'язань.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Сумський фарфоровий двір" в частині стягнення з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону заборгованості за придбаний товар в сумі 32 098,34 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 284,93 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних /а.с. 54/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Сумський фарфоровий двір" в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 284,93 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 6.2, 6.5 договору на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р. передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, останнім сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. У разі порушення обов'язків за цим договором, а також у всіх інших випадках, що не були передбачені ним, сторони керуються залежно від виду продукції, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення або Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988р. та нормативно-правовими актами України щодо цього питання.

В свою чергу, відповідно до п. 57 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988р., за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати товарів при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 процентів суми, від оплати якої він відмовився або ухилився.

З посиланням на п. 6.2, 6.5 договору на постачання продукції № 2612/12 від 26.12.2012р., а також на п. 57 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988р., позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 1 424,64 грн. та неустойку в сумі 1 604,92 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми неустойки, нарахованої на підставі п. 57 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988р., який за своєю правовою природою є штрафом, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1 604,92 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, перевіривши розрахунок пені /а.с. 54/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у неврахуванні факту зміни з 10.06.2013р. в сторону зменшення (з 7,5% до 7%) облікової ставки НБУ, значення якої використовується при визначенні розміру пені. Таким чином, самостійно здійснивши перерахунок даного різновиду штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 1 417,60 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Військово-медичного клінічного центру Південного регіону перед ТОВ „Сумський фарфоровий двір" в загальній сумі 35 405,79 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 32 098,34 грн., трьох відсотків річних в сумі 284,93 грн., штрафу в сумі 1 604,92 грн. та пені в сумі 1 417,60 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ „Сумський фарфоровий двір" частково на суму 35 405,79 грн. Таким чином, із Військово-медичного клінічного центру Південного регіону слід стягнути на користь ТОВ „Сумський фарфоровий двір" суму основного боргу в розмірі 32 098,34 грн., три відсотка річних в сумі 284,93 грн., штраф в сумі 1 604,92 грн. та пеню в сумі 1 417,60 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692 - 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692 - 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону /65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 2, код ЄДРПОУ 08199969/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сумський фарфоровий двір" /40000, м. Суми, вул. Харківська, 111, код ЄДРПОУ 36707705/ суму основного боргу в розмірі 32 098 грн. 34 коп. /тридцять дві тисячі дев'яносто вісім грн. 34 коп./, три відсотки річних в сумі 284 грн. 93 коп. /двісті вісімдесят чотири грн. 93 коп./, штраф в сумі 1 604 грн. 92 коп. /одна тисяча шістсот чотири грн. 92 коп./, пеню в сумі 1 417 грн. 60 коп. /одна тисяча чотириста сімнадцять грн. 60 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 15 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 15 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 27.08.2013р.

Суддя С.П. Желєзна