Рішення

від 22.08.2013 по справі 919/912/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року справа № 919/912/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Приватного підприємства „Елпіс-Україна",

ідентифікаційний код 32956789

(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд",

ідентифікаційний код 34523627

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47)

про стягнення 9 275,00 грн,

Представники сторін:

позивач - Макарський В.В. - представник, довіреність № 091 від 19.08.2013;

відповідач - явку повноважного представника не забезпечив.

Обставини справи:

02.08.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Приватне підприємство „Елпіс-Україна" (позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд" (відповідач) про стягнення 9 275,00 грн /арк. с. 3-7/.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд" від Приватного підприємства „Елпіс-Україна" за видатковими накладними № EU-00645 від 30.08.2011 на суму 6 675,00 грн, № EU-00698 від 14.09.2011 на суму 2 600,00 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 22.08.2013 /арк. с. 1-2/.

У засіданні суду 22.08.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач просив стягнути на свою користь понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини нез'явлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 21-22/ та позовній заяві /арк. с. 3-7/.

Не скористався відповідач і своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання письмового відзиву на позов та документів в обґрунтування заперечень проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Елпіс-Україна" за попередньою домовленістю з Товариством з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд" поставило останньому товар на суму 9 275,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № EU-00645 від 30.08.2011 на суму 6 675,00 грн, № EU-00698 від 14.09.2011 на суму 2 600,00 грн /арк. с. 19, 20/.

Вказаний у накладних товар був одержаний відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб на видаткових вкладних, засвідчені круглою печаткою підприємства-відповідача. Крім того, поставка позивачем відповідачеві спірного товару підтверджується наданими Приватним підприємством „Елпіс-Україна" податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та іншими документами податкової звітності /арк. с. 43-51/.

Натомість, за твердженням позивача, відповідач отриманий за накладними товар не оплатив, внаслідок чого у нього перед Приватним підприємством „Елпіс-Україна" утворилась заборгованість в сумі 9 275,00 грн.

03.07.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 170, в якій вимагав від останнього погасити існуючу заборгованість /арк. с. 15/.

Відповідач одержав претензію 12.07.2013, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 16/, але заборгованість не погасив. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Приватного підприємства „Елпіс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд" про стягнення заборгованості за поставлений товар, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установлено судом, позивач поставив відповідачеві товар за накладною № EU-00645 - 30.08.2011, за накладною № EU-00698 - 14.09.2011. Отже, відповідач був зобов'язаний його оплатити за фактом отримання.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт передачі у власність відповідачу товару за накладними № EU-00645 від 30.08.2011 на суму 6 675,00 грн, № EU-00698 від 14.09.2011 на суму 2 600,00 грн, на загальну суму 9 275,00 грн (6675,00 + 2600,00). Натомість, доказів його оплати відповідачем не надано.

За викладених обставин, враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 9 275,00 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі - в розмірі 1 720,50 грн і підлягає стягненню з нього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна Крим Трейд" (ідентифікаційний код 34523627; 99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, буд. 47; відомості про поточні рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства „Елпіс-Україна" (ідентифікаційний код 32956789; 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; п/р 26005052709702 в Печерській філії ПАТ „КБ „ПриватБанк", м. Київ, МФО 300711, або на інші рахунки) заборгованість у розмірі 9 275,00 грн (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2013.

Суддя підпис В.О. Головко