Рішення

від 27.08.2013 по справі 922/2644/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/2644/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Гранькор", м. Харків до В/Ч А 0501, смт. Чугуїв 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чугуївське управління Державної казначейської служби України Харківської області, м. Чугуїв про стягнення 20 038,69грн. за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О., дов. б/н від 19.06.13р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19 686,76грн., збитки від інфляції в розмірі 59,06грн., 3% річних в розмірі 292,87грн. за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу № 13/12 від 13.12.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

27.08.13р. позивач надав заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення нарахованих збитків від інфляції в сумі 59,06грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19 686,76грн., 3% річних в розмірі 292,87грн., судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Приписи частини 4 даної статті не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадках, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що часткова відмова позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 59,06грн. підлягає припиненню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 27.12.12р. фінансове зобов'язання разом з платіжним дорученням було обліковане в Чугуївському управлінні Державної казначейської служби України Харківської області, однак кошти на виконання укладеної угоди, з причин, невідомих відповідачу, держказначейством на рахунки позивача перераховані не були.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранькор" (позивач) та військовою частиною А 0501 (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 13/12 (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати належний йому товар у власність відповідача, а відповідач забезпечити приймання та оплату товару у кількості, терміни і за цінами згідно з специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір, є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами договору (п.2.1) товар постачається згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Обсяг і асортимент поставки можуть змінюватися за попередньою письмовою взаємною згодою сторін, що оформляється протоколом, який є невід'ємною частиною договору. Відвантаження товару проводиться на складі військової частини А 0501, поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок позивача.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 19 686,76грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН-25/12 від 25.12.12р., оформленою належним чином та наявною у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару), та факт встановлення договірних відносин.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2 договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за товар після його фактичного отримання на підставі належним чином оформлених актів приймання та рахунків-фактур позивача.

Таким чином, строк виконання зобов'язань з оплати за отриманий товар наступив після фактичного прийняття відповідачем товару, доказом чого є видаткова накладна та акт приймання № 95 від 25.12.12р.

Позивач 26.02.13р. на адресу відповідача направив претензію № 26/02 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 19 686,76грн., яка була визнана відповідачем в повному обсязі, однак зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість на вищевказану суму, яка до теперішнього часу є несплаченою.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.13р., підписаним та скріпленим печатками представників обох сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 19 686,76грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в розмірі 292,87грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що його установа є бюджетною, у зв'язку з чим відповідач не має можливості здійснювати виплати без надходження цільових коштів, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. В разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товару, а не приймати його.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 629, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 0501, код ЄДРПОУ 24976272 (63505, м. Чугуїв, Харківська область, військова частина А 0501, р/р 35217033000339 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор", код ЄДРПОУ 38280856 (юридична адреса: 61052, м.Харків, вул. Полтавський шлях,60, адреса для листування 61052, м. Харків, пров.Лопанський, 4 к.10, р/р 26009138856980 в філії Слобожанське РУ "АТ "Фінанси і кредит", МФО 350697) - 19 686,76грн. основного боргу, 292,87грн. 3% річних, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 59,06грн.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.