ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 У Х В А Л А про повернення позовної заяви без розгляду 29.08.2013р. № 905/6070/13 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ – 13490997) до приватного підприємства «Газель» (86106, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Депутатська, будинок № 212-А; код ЄДРПОУ – 32087585) про стягнення 21 216,73 гривень, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства «Газель» 21 216,73 гривень страхового відшкодування в порядку регресу. Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56 та пункту 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України. На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову. Отримання відповідачем позовної заяви з доданими до неї документами є обов'язковою передумовою розгляду справи судом. В свою чергу до позовної заяви № 2312-17/1 від 16.08.2013 в якості доказів відправлення копії останньої та доданих до неї документів на адресу відповідача надано фіскальний чек № 1217 від 21 серпня 2013 року та опис вкладення в цінний лист. Доданий до позовної заяви опис вкладення в цінний лист від 21 серпня 2013 року не може вважатись належним доказом направлення заявником позову відповідачу саме позовної заяви № 2312-17/1 від 16.08.2013, з якою заявник позову звернувся до господарського суду, оскільки у вказаному описі вкладення в цінний лист зазначено, що відповідачу направлено іншу позовну заяву № 2312-7/1 від 16.08.2013. Наявний фіскальний чек № 1217 від 21 серпня 2013 року, з якого вбачається здійснення заявником позову операції з поштового пересилання кореспонденції не може свідчити про виконання вимог статті 56 ГПК України, що, в свою чергу не є належним доказом направлення позовної заяви відповідачу. За таких обставин, господарський суд вважає, що опис вкладення, наданий заявником позову, не є належним доказом виконання вимог статей 56, 57 ГПК України щодо відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви. Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права – шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву (у випадку їх наявності), з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову. При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору. За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору. Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з вирішенням спору. Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу. Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції. Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі. Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви. Таким чином, позовна заява подана без додержання вимоги статті 56, пункту 2 частини першої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду. Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України. Згідно приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір. Сплачений платіжним дорученням № 2063 від 08 серпня 2013 року судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень підлягає поверненню, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір». На підставі викладеного, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», керуючись пунктом 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд – У Х В А Л И В : Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду. Повернути приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ – 13490997) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 720,50 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 2063 від 08.08.2013. Додаток на адресу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позовна заява з доданими до неї документами всього на 36-ти аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 2063 від 08.08.2013, конверт. Суддя С.М. Фурсова
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2013 |
Оприлюднено | 30.08.2013 |
Номер документу | 33197208 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
С.М. Фурсова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні