Постанова

від 27.08.2013 по справі 910/5511/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа№ 910/5511/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Сапронов О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року (Головуючий суддя: Марченко О.В., судді Куркотова Є.Б., Привалов А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс ЮР"

про визнання додаткового договору від 05.01.2011 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс ЮР" (далі - відповідач ) про визнання додаткового договору від 05.01.2011 року недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/ 5511/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 18.07.2013 року, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 15.08.2013 року.

14 серпня 2013 року, від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14 серпня 2013 року, від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року відкладено розгляд справи до 27.08.2013 року.

27 серпня 2013 року, від представника позивача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 27.08.2013 року з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що клопотання про відкладення розгляду справи не містить даних про необхідність надання додаткових доказів та враховуючи, що матеріали справи містять докази, надані сторонами, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника позивача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс ЮР" (виконавець) укладено договір доручення про надання юридичних послуг № 4 (далі - Договір). Відповідно до Договору відповідач зобов'язався надати позивачу юридичні послуги, а саме представництво інтересів позивача в судах всіх інстанцій та спеціалізації на території України, а також в органах Державної виконавчої служби, перед юридичними або фізичними особами, пов'язане з відшкодуванням різного роду майнових вимог Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" до третіх осіб в якості позивача, (крім вимог в порядку регресу), та представництво інтересів Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача (вимога) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. Договору відповідач зобов'язався надати послуги, передбачені в п. 1.1. Договору в обсягах та порядку, передбачених договором. Позивач зобов'язався оплатити послуги, передбачені в п. 1.1. договору в порядку та на умовах визначених даним договором (п. 1.3. договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за кожною вимогою по якій є позитивне рішення суду на користь позивача чи позивачем отримані кошти за вимогою, позивач надає відповідачеві акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються по кожній вимозі окремо, дата та номер рішення суду або сума стягнення коштів, боржник або позивач та розмір винагороди, яку позивач зобов'язаний сплатити відповідачеві. Даний акт позивач зобов'язаний надати відповідачеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за ним.

У пункті 4.3. договору сторони визначили, що винагорода виконавця за представництво інтересів ПАТ "ХДІ страхування" за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача складає: 10 % від суми позову за отримання позитивного рішення суду першої інстанції на користь замовника; 10 % від суми позову за отримання позитивного рішення суду апеляційної інстанції на користь замовника; 10 % від суми позову за отримання позитивного рішення суду касаційної інстанції на користь замовника; 10 % від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень суду на користь замовника сумарно в розмірі 30 %; 20 % від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень суду на користь замовника сумарно в розмірі 20%; 30 % від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень суду на користь замовника сумарно в розмірі 10%; 40 % від суми отриманих коштів замовником за позовом або претензією, якщо раніше не сплачувалась винагорода за даним позовом чи претензією.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2011 року між сторонами укладено додатковий договір про внесення змін до Договору (далі - Додатковий договір),

Відповідно до умов Додаткового договору сторони внесли зміни в п. 4.3. Договору у наступній редакції: «4.3. винагорода відповідача за представництво інтересів позивача за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача складає: у разі залишення позову без розгляду - 40 % від суми позову до замовника; у разі відхилення позовних вимог до замовника - 40 % від суми позову до замовника; у разі, якщо позивач по позову відмовився від вимог до замовника - 40 % від суми позову до замовника; у разі часткового задоволення судом позову до замовника - 40 % від суми вимог до замовника, які були не задоволені судом з загальної суми позову до замовника; у разі зменшення позивачем позовних вимог до замовника -40 % від суми, на яку були зменшені позовні вимоги до замовника, з загальної суми позову до замовника. Винагорода відповідача, передбачена пунктом 4.3. договору, сплачується замовником у разі набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем підписано акти виконаних робіт від 23.05.2011 року № 3, від 21.12.2011 року № 4, від 15.01.2012 року № 5, від 30.01.2012 року № 6, від 06.07.2011 року № 11.

Твердження апелянта, що Додатковий договір є недійсним, оскільки на його укладання відсутня згода Наглядової ради позивача колегією суддів визнано безпідставним, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов Додаткового договору винагорода відповідача становить 40% від вимог, що пред'являються позивачем. Тобто, сторонами в договорі не визначено конкретної суми, яка виплачується позивачем в якості винагороди, а тому твердження апелянта що укладений між сторонами правочин є значним, та перевищує розмір статутного фонду, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Беручи до уваги, що акти виконаних робіт підписано представниками сторін без зауважень, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо схвалення правочину, в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Отже, факт волевиявлення сторін на укладення договору та їх згоди з його умовами виражається у підписанні ними вказаного договору та скріпленні їх печатками (за наявності).

На підставі вищевикладеного, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено факт укладення оспорюваного Додаткового договору та його подальше виконання сторонами, що свідчить про вчинення правочину, направленого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, за наявності вільного волевиявлення його учасників.

Відтак, беручи до уваги вчинення сторонами дій, направлених на виконання Додаткового договору (подальше його схвалення), посилання апелянта на наявність обмежень повноважень директора відповідача щодо можливості укладання останнього, колегією суддів визнано необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні правові підстави для визнання Додаткового договору недійсним.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/5511/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/5511/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.08.2013 року.