Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/10880/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2013 року 15:40 № 826/10880/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Кудіна Г.О.,

від відповідача: Судакевич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталон» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання прийняти податкові повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталон» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «Еталон») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності щодо нескладання та ненаправлення позивачу податкових повідомлень-рішень за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Еталон» та зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві скласти та направити позивачу податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом була проведена перевірка, результати якої оформлені актом №14.06.2013 №70/22.8-15/31815755. Під час перевірки податковим органом були зафіксовані порушення, однак податкові повідомлення - рішення винесені не були. Позивач, вважає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було порушено приписи статті 58, 86 податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Еталон» слід відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Торговий дім «Еталон» (код ЄДРПОУ 31815755) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 24.12.2001 року за №10741200000004379, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.30).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (правонаступником якої є відповідач) з 09.01.2002.

У період з 03 червня 2013 року по 07 червня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі наказу від 31.05.2013 року №748, згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанови СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Лисенка М.Б. від 08.08.2012 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Еталон» (код ЄДРПОУ 31815755) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Континент-М» (код ЄДРПОУ 34715619) за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), який отримано позивачем 18.06.2013 року.

У вказаному акті відповідачем було зафіксовано порушення ТОВ «Торговий дім «Еталон»:

- пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 955 548,00 грн., у т. ч. по періодах: січень 2010 року - 90 280,00 грн.; лютий 2010 року - 164 986,00 грн.; березень 2010 року - 295 504,00 грн.; квітень 2010 року - 220 018,00 грн.; травень 2010 року - 77 034,00 грн.; червень 2010 року - 107 726,00 грн.;

- пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 1 194 434,00 грн., у т.ч. за І квартал 2010 року - 688 462,00 грн., за ІІ квартал 2010 року - 505 972,00 грн.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755, за результатами розгляду яких ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС висновки акту перевірки залишила без змін (лист від 01.07.2013 року №1084/10/22.8-20, а.с.22-29). Відповідь на заперечення до акту перевірки була направлена ТОВ «Торговий дім «Еталон» 01.07.2013 року.

Станом на час розгляду справи податкові повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки відповідачем не приймались та не надсилались.

Позивач зазначив, що така поведінка суб'єкта владних повноважень ставить ТОВ «Торговий дім «Еталон» у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси суб'єкта господарювання, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, наявним в матеріалах справи доказам та поясненням сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У розумінні ст. 2 та 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин , вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року № 1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплене у ст. 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий за хист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яка виявилася в нескладанні та ненаправленні позивачу податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755.

Згідно п.п.86.8. ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами по справі факт не прийняття податкових повідомлень - рішень та відсутність будь-яких коригувань по платнику податку - товариству позивача, на підставі Акту перевірки.

Відтак, порушення своїх прав та інтересів позивач пов'язує саме із зафіксованими в акті перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755 порушеннями податкового законодавства, за результатами виявлення яких не було прийнято відповідні податкові повідомлення -рішення.

Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Отже, за своїм правовим значенням акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, а тому не створює для платника податків будь-яких правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

При цьому суд зазначає, що і Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція стосовно того, що дії ДПІ щодо включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08, в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09.

В свою чергу, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Тобто, лише податкове повідомлення-рішення створює для платника податків юридичні наслідки у формі прав та обов'язків.

Складання акту перевірки за результатами проведеної перевірки не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України - це пасивна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин . Діяння (дія або бездіяльність) може бути визнане протиправним за умови, якщо воно порушує конкретні права чи обов'язки фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

В даному випадку, така бездіяльність як неприйняття податкових повідомлень-рішень на підставі складеного акту перевірки не потягла за собою будь-яких негативних для позивача наслідків, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати право позивача порушеним.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з неприйняттям податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755. Оскаржувана бездіяльність податкового органу жодним чином не вплинула на права та обов'язки позивача. Адже проведення перевірки фактично полягало у аналізі контролюючим органом даних податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням «Торговий дім «Еталон» податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм доказової інформації.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувана позивачем бездіяльність податкового органу не тією бездіяльністю, яка породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що прийняття податкових повідомлень-рішень по більшості податкових періодів, за які встановлено порушення, зафіксовані в акті перевірки, не є можливим у зв'язку з пропущенням строку давності їх прийняття.

Так, відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання . Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.49.18.1-49.18.2 п. 49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вбачається з акту перевірки від 14.06.2013 р. №70/22.8-15/31815755, податковим органом було встановлено заниження суми ПДВ за період з січня 2010 року по червень 2010 року та заниження суми податку на прибуток за І-ІІ квартал 2010 року.

Відповідно до п.86.8 Податкового кодексу України строк прийняття податкового повідомлення-рішення становить три робочих дня, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Враховуючи те, що відповідь на заперечення була надіслана позивачу 01.07.2013 року, а також приймаючи до уваги строки подання податкових декларацій за періоди, що перевірялись, строк давності для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не сплив лише щодо порушень, встановлених у червні 2010 року, а з податку на прибуток - за ІІ квартал 2010 року.

У випадку ж зобов'язання відповідача прийняти податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, строк давності прийняття таких рішень закінчиться на момент набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Виходячи із встановлених судом обставини та наведених приписів законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нескладання та ненаправлення позивачу податкових повідомлень-рішень за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Еталон» (код ЄДРПОУ 31815755) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континент-М» (код ЄДРПОУ 34715619) за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 р. та зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві скласти та направити позивачу податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає, що позивачем не наведено достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що бездіяльність податкового органу породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 16 серпня 2013 року.