Рішення

від 23.08.2013 по справі 906/1014/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" серпня 2013 р. Справа № 906/1014/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Махновський Р.А. дов. від 31.12.2013р; Новаківська Т.М., дов. від. 23.08.2013 р. (с/з від 23.08.13);

від відповідача: Яремчук Т.І., дов. № 4 від 16.08.2013 р. (с/з від 19.08.2013 р.).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник" (м.Житомир)

про стягнення 136241,02 грн.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 136241,02грн., з яких 134023,35 грн. - основний борг за поставку товару; 267,91 грн. - інфляційні нарахування, 1949,76 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 19.07.13р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні 05.07.2013р.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.08.2013 р.

В судовому засіданні від 19.08.2013 р. оголошувалась перерва до 23.08.2013 р.

Представниками позивача в судовому засіданні від 23.08.2013 р. подав письмові пояснення та уточнення позовних вимог від 23.08.2013 р. ( а.с. 1а-6 т.2). Зокрема, подано Таблицю, в якій позивач відобразив взаєморозрахунки між ТОВ "БТК-Цент Комплект" та ТОВ "Забудовник" та та порядок зарахування, отриманих від відповідача коштів (а.с. 7-9 т.2).

При дослідженні письмових уточнень судом встановлено, що обгрунтовуючи підстави позову, позивачем конкретизовано видаткові накладні, отриманий товар по яким не оплочений відповідачем. При цьому позивач вказав видаткові накладні (№ РН-0000348 від 29.09.09; № РН00000352 від 02.10.09; № РН-0000887 від 02.10.09), які не були вказані в позовній заяві, тобто фактично частково змінив підставу позову.

Враховуючи, що зміна підстав позову не допускається після початку розгляду справи по суті (розгляд справи по суті розпочато 05.08.2013 р.), вимоги позивача підлягають розгляду на підставах, що вказані у позовній заяві.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях

Представник відповідача в судове засідання від 23.08.2013 р. не з'явився.

В судовому засіданні від 19.08.2013 щодо позовних вимог у сумі, вказаній у позові, представник відповідача заперечила, з підстав вказаних у письмових запереченнях (а.с. 83-85 т.1).

23.08.2013 р. до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення з доданими первинними документами (а.с. 107,110-154 т.1, розрахунок заборгованості (а.с. 156 т.), оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками" за грудень 2012 р. (а.с. 157-168 т.1), а також подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.108 т.1).

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем помилково ціну позову вказано в сумі 136240,92 грн. Однак сума вимог позивача становить 136241,02 грн. Тому ціною позову слід вважати суму 136241,02 грн.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви, відповідач на підставі видаткових накладних:

№ РН-936 від 22.12.2010 р. на суму 97319,04 грн. (а.с. 11 т.1);

№ РН-938 від 23.12.2010 р. на суму 342,00 грн. (а.с. 10 т.1);

№ РН-9969 від 30.12.2010 р. на суму 87159,36 грн. (а.с. 12 т.1);

№ РН-59 від 25.01.2011 р. на суму 1800,00 грн. (а.с. 13 т.1);

№ 2884 від 21.11.2012 р. на суму 525,00 грн. (а.с. 14 т.1);

№ 2883 від 21.11.2012 р. на суму 9131,41 грн. (а.с. 15 т.1);

№ 3092 від 03.12.2012 р. на суму 7534,05 грн. (а.с. 16 т.1);

№ 3093 від 03.12.2012 р. на суму 500,00 грн. (а.с. 17 т.1);

№ 3130 від 06.12.2012 р. на суму 840,20 грн. (а.с. 18 т.1);

№ 3131 від 06.12.2012 р. на суму 246,00 грн. (а.с. 19 т.1);

№ 3146 від 07.12.2012 р. на суму 465,19 грн. (а.с. 20 т.1);

№ 3147 від 07.12.2012 р. на суму 09,00 грн. (а.с. 21 т.1);

№ 3192 від 11.12.2012 р. на суму 690,00 грн. (а.с. 22 т.1);

№ 3193 від 12.12.2012 р. на суму 205,50 грн. (а.с. 23 т.1);

№ 3388 від 26.12.2012 р. на суму 715,62 грн. (а.с. 24 т.1);

№ 3390 від 27.12.2012 р. на суму 2630,37 грн. (а.с. 25 т.1) отримав від позивача будівельні матеріали на загальну суму 210112,74 грн.

Позивач зазначив, що відповідач за отримані товари провів розрахунки частково в сумі 76089,39 грн.

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати отриманих товарів, яке виникло в порядку ст. 692 ЦК України, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 134023,35 грн. (210112,74 грн. - 76089,39 грн.).

В порядку ст. 625 ЦК України відповідачу в зв'язку з несвоєчасно проведеними розрахунками нараховано інфляційні за період з січня по травень 2013 р. в сумі 267,91 грн. та 3% річних за період 28.12.2012 р. по 22.06.2013 р. в сумі 1949,76 грн.

21.06.2013 р. на адресу відповідача направлена претензія про погашення заборгованості та сплату інфляційних та 3% річних, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 33, 34 т.1).

Позивач вважає, що відповідачем борг підтверджено, оскільки станом на 20.05.2013 р. підписано акт звірки розрахунків, згідно якого борг останнього перед позивачем становить 134023,35 грн. (а.с. 48 т.1).

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 19.08.2013 р. Позовні вимоги визнає в сумі 18058,17 грн.

Зокрема, відповідач зазначає, що правовідносини між сторонами побудовані на усних домовленностях, тому сторонами не визначено строків оплати отриманого товару.

Відповідач вважає, що зобов'язання щодо оплати товару в сумі 18058,17 грн. у нього виникло в порядку ст. 530 ЦК України, з 29.06.2013 р., оскільки вимога про сплату боргу позивачем була пред'явлена 21.06.2013 р.

Разом з тим, відповідач зазначає, що у зазначений позивачем період, тобто 2010-2012 рр. поставка товару відбулась на суму 380595,67 грн., що підтвердив реєстром отриманих накладних (а.с. 97 т.1), а не 210112,74 грн., оскільки позивач не включив до розрахунку накладні:

№ 782 від 17.11.2010 р. на суму 907,99 грн.;

№ 868 від 07.12.2010 р. на суму 146976,16 грн.;

№ 887 від 14.12.2010 р. на суму 11137,12 грн.;

№ 904 від 16.12.2010 р. на суму 342,00 грн.;

№ 924 від 17.12.2010 р. на суму 4260,00 грн.;

№ 690 від 19.10.2011 р. на суму 4741,18 грн.;

№ 749 від 27.10.2011 р. на суму 1310,08 грн.;

№ 839 від 19.04.2011 р. на суму 808,40 грн.

До того ж відповідачем за період з 02.12.2010 р. по 19.04.2013 р. здійснено оплату отриманого товару на суму 362537,50 грн. (а.с. 98 т.1), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 86-96 т.1). Таким чином, заборгованість становить 18058,17 грн. (380595,67 грн. - 362537,50 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Судом встановлено, що між сторонами протягом 2009-2013 рр. існували правовідносини купівлі-продажу, згідно яких позивач здійснював відповідачу у спрощений спосіб, шляхом усної домовленості на підставі видаткових накладних, поставку товарів.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позицію відповідача, щодо виникнення у нього обов'язку щодо оплати товару через сім днів після отримання вимоги суд вважає помилковою, оскільки статею 692 ЦК України, яке є спеціальною нормою щодо оплати отриманого товару у правовідносинах купівлі-продажу, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм, відповідач мав проводити розрахунки на наступний день після отримання товару згідно видаткових накладних.

Звернувшись до суду, позивач самостійно визначив видаткові накладні, отриманий товар по яким, не оплочений відповідачем. Тому саме вказані у позовній заяві видаткові накладні можуть бути об'єктом судового дослідження правовідносин купівлі-продажу між сторонами.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог позивача, видаткові накладні, вказані відповідачем, не можуть бути об'єктом дослідження в судовому засіданні.

При цьому об'єктом судового дослідження факту проведених розрахунків є усі платіжні доручення, згідно яких відповідач проводив оплату отриманих товарів.

При дослідженні платіжних доручень судом враховано зміст реквізиту платіжних доручень "Призначення платежу" та порядок зарахування позивачем, отриманих згідно платіжних доручень коштів.

Згідно п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

При дослідженні реквізитів видаткових накладних, які, зокрема, містять посилання на рахунки-фактури, враховуючи здійснені відповідачем оплати та призначення платежу, суд встановив, що відповідач в повному обсязі оплатив товар згідно наступних видаткових накладних:

- № РН-936 від 22.12.2010 р. на суму 97319,04 грн., згідно рахунку-фактури № СФ-000849 від 10.12.10 (а.с. 11 т.1), шляхом часткового зарахування коштів, які були перераховані згідно платіжних доручень № 147 від 15.12.10 в сумі 220000,00 грн. (а.с.87 т.1) та № 182 від 27.12.2010 р. в сумі 65000,00 грн. (а.с.78,88 т.1), призначенням платежу: "За мінвату зг. рах. № СФ-000849 від 10.12.10...";

- № РН-938 від 23.12.2010 р. на суму 342,00 грн., згідно рахунку-фактури № СФ-000981 від 23.12.10 (а.с. 10 т.1), шляхом часткового зарахування коштів, які були перераховані згідно платіжного доручення № 188 від 25.12.10 в сумі 684,00 грн. (а.с.89 т.1) призначенням платежу: "... зг. рах. № СФ-000981 від 23.12.10...";

- № 2883 від 21.11.2012 р. на суму 9131,41 грн., згідно рахунку № ТЦ 00-002987 від 17.10.2012 р. (а.с. 15 т.1);

- № 3092 від 03.12.2012 р. на суму 7534,05 грн., згідно рахунку № ТЦ 00-002987 від 17.10.2012 р. (а.с. 16 т.1);

- № 3130 від 06.12.2012 р. на суму 840,20 грн., згідно рахунку № ТЦ 00-002987 від 17.10.2012 р. (а.с. 18 т.1);

- № 3146 від 07.12.2012 р. на суму 465,19 грн., згідно рахунку № ТЦ 00-002987 від 17.10.2012 р. (а.с. 20 т.1);

- № 3193 від 12.12.2012 р. на суму 205,50 грн., згідно рахунку № ТЦ 00-002987 від 17.10.2012 р. (а.с. 23 т.1), шляхом часткового зарахування коштів, які були перераховані згідно платіжного доручення № 259 від 08.11.12 на суму 51863,84 грн. (а.с.95 т.1) призначенням платежу "... за будматеріали згідно накл. № 2987 від 17.10.2012 р....", що загалом становить суму 115837,39 грн.

При цьому сторонами не подано доказів (пл. доручення, зарахування однорідних вимог тощо), які б вказували про оплату товару, отриманого за видатковими накладними:

№ РН-9969 від 30.12.2010 р. на суму 87159,36 грн. (а.с. 12 т.1);

№ РН-59 від 25.01.2011 р. на суму 1800,00 грн. (а.с. 13 т.1);

№ 2884 від 21.11.2012 р. на суму 525,00 грн. (а.с. 14 т.1);

№ 3093 від 03.12.2012 р. на суму 500,00 грн. (а.с. 17 т.1);

№ 3131 від 06.12.2012 р. на суму 246,00 грн. (а.с. 19 т.1);

№ 3147 від 07.12.2012 р. на суму 09,00 грн. (а.с. 21 т.1);

№ 3192 від 11.12.2012 р. на суму 690,00 грн. (а.с. 22 т.1);

№ 3388 від 26.12.2012 р. на суму 715,62 грн. (а.с. 24 т.1);

№ 3390 від 27.12.2012 р. на суму 2630,37 грн., що загалом становить суму 94275,35 грн.

Встановлені судом обставини підтверджуються даними, які викладені в Таблиці взаєморозрахунків між ТОВ "БТК-Центр Комплект" та ТОВ "Забудовник" (а.с. 7-9 т.2).

Згідно ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Оскільки, всупереч вищевикладеним нормам права, матеріали справи не містять доказів щодо оплати товару за вищевказаними накладними, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, суд вважає обгрунтованими та підставними в сумі 94275,35 грн. В решті вимог щодо стягнення основного боргу, що становить 39748,00 грн. (134023,35 грн. - 94275,35 грн.) суд відмовляє.

Щодо заперечень відповідача щодо позовних вимог в заявленій сумі, та визнання позову лише в сумі 18058,17 грн., то суд вважає їх необгрунтованими, помилковими та не підтвердженими належними доказами. Суд звертає увагу, що відповідач при ведені бухгалтерського обліку, проведені розрахунків з позивачем за отриманий товар, не враховував призначення платежу, а лише відображав операції, пов'язані з розрахунками за придбані товарно-матеріальні цінності, на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", що зокрема, підтверджується письмовими поясненнями відповідача (а.с. 106 т.1).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд вважає її такою, що подана безпідставно, оскільки, виходячи з приписів ст.ст. 267, 692 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 94275,35 грн., яка виникла за накладними №№ РН-9969 від 30.12.2010 р.; РН-59 від 25.01.2011 р.; 2884 від 21.11.2012 р.; 3093 від 03.12.2012 р.; 3131 від 06.12.2012 р.; 3147 від 07.12.2012 р.; 3192 від 11.12.2012 р.; 3388 від 26.12.2012 р.; 3390 від 27.12.2012 р. позивачем не пропущено.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних, які пред'явлені до стягнення в порядку ст. 625 ЦК України, в сумі відповідно 267,91 грн. та 1949,76 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, виходячи з суми обгрунтовано заявленого до стягнення основного боргу, та періоду, визначеного позивачем, інфляційні та 3% річних підлягають задоволенню в сумі 188,46 грн. та 1371,38 грн. відповідно.

В частині стягнення 79,45 грн. інфляційних (267,91 грн. - 188,46 грн.) та 578,38 грн. 3% річних (1949,76 грн. - 1371,38 грн.) суд відмовляє.

З огляду на викладене, позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в сумі 95835,19 грн., з яких: 94275,35 грн. - основний борг; 188,46 грн. - інфляційні нарахування; 1371,38 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 40405,83 грн., з яких: 39748,00 грн. - основний борг; 79,45 грн. інфляційні нарахування; 578,38 грн. -3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник" (10025, м. Житомир, вул. Льонкова, 12, код 13545190)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, код 34973151)

- 94275,35 грн. заборгованості;

- 188,46 грн. - інфляційних нарахувань;

- 1371,38 грн. - 3% річних;

- 1916,70 грн. - судовий збір.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.08.13

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу (рек. із зв. повід.)