Постанова

від 21.08.2013 по справі 823/1258/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа № 823/1258/13-а

м. Черкаси

15 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

при секретарі Шпілько І.П.,

за участю: представника позивача Упира П.І. - за довіреністю, представника відповідача Білоуса В.Ю. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «Охоронна компанія «Пересвіт», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0005462301 та № 0005472301 від 21.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Ні інформація досудового слідства, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт безтоварності операцій. Позивач, в свою чергу, не може нести відповідальність ні за несплату контрагентами податків, ні за можливу недостовірність наведених у ЄДРПОУ відомостей про них.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.10.2012 року по 01.11.2012 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з постачальниками: товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» (код 37100940) у січні 2011 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм» (код 37448988) у травні, червні 2011 року, за результатами якої складено акт № 298/22-11/33903633 від 08.11.2012 року.

Перевіркою встановлено: порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 53. ст. 5 та п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 129148 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 42192 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 86956 грн.; а також пп. 7.2.3 п т.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 16897 від 03.04.1887 року та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на загальну суму 109368 грн., в т.ч.: за січень 2011 року на суму 33754 грн., за травень 2011 року на суму 49036 грн. та за червень 2011 року на суму 26578 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005462301 від 21.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 129148 грн. за основним платежем та в 1 грн. за штрафними санкціями, а також прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005472301 від 21.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109368 грн. за основним платежем та в розмірі 1 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 238518 грн., нараховані приватному підприємству «Охоронна компанія «Пересвіт» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» (код 37100940, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100285209) та товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм» (код 37448988, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100315828). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

- товариство з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» - договір про надання рекламних послуг № 0111 від 01.01.2010 р., специфікація робіт по договору № 0111 від 01.01.2010 року (замовлення 2026), специфікація робіт по договору № 0111 від 01.01.2010 року (замовлення 2044), акт № 4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура № СФ-000004 від 17.01.2011 року, податкова накладна № 6 від 17.01.2011 року, банківська виписка від 08.02.2011 року, банківська виписка від 28.02.2011 року, банківська виписка від 03.03.2011 року, акт № 12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура № СФ-000006 від 31.01.2011 року, податкова накладна № 14 від 31.01.2011 року, виписка за особовим рахунком за 24.02.2011 року, виписка за особовим рахунком за 01.03.2011 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 20.02.2011 року;

- товариство з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм» - договір про надання рекламних послуг № 17 від 05.05.2011 р., акт № 66 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 20.05.2011 року, виписка за особовим рахунком за 20.06.2011 року, виписка за особовим рахунком за 23.06.2011 року, банківська виписка від 21.06.2011 року, податкова накладна № 66 від 20.05.2011 року, акт № 96 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 26.05.2011 року, виписка за особовим рахунком за 08.06.2011 року, банківська виписка від 19.06.2011 року, податкова накладна № 96 від 26.05.2011 року, акт № 134 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 31.05.2011 року, банківська виписка від 07.06.2011 року, податкова накладна № 134 від 31.05.2011 року, акт № 155 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.06.2011 року, рахунок-фактура від 22.06.2011 року, податкова накладна № 164 від 24.06.2011 року, банківська виписка від 19.07.2011 року, банківська виписка від 30.06.2011 року, виписка за особовим рахунком за 04.07.2011 року, виписка за особовим рахунком за 20.07.2011 року, акт № 252 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року,рахунок-фактура від 30.06.2011 року, податкова накладна № 242 від 30.06.2011 року, банківська виписка від 20.07.2011 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 19.06.2011 року.

З аналізу досліджених під час судового розгляду вказаних документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Охоронна компанія «Пересвіт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» (код 37100940), а також з товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм», що обумовлені господарською діяльністю позивача - надання послуг з охорони власності та громадян.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище зазначеними контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Так, відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Вказана правова позиція підтверджується судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України.

Пункт 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02) передбачає, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Приписами ч. 2 ст. 8 КАС України обумовлено, що суди при вирішенні адміністративних справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0005462301 та № 0005472301 від 21.11.2012 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 28.08.2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко