Постанова

від 27.08.2013 по справі 810/4353/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року 810/4353/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Капустюк А.А. (за довіреністю)

від відповідача: Башта М.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби Скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продгарантія ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 20 лютого 2013 року форми "С" № 000013302 та № 0000142302, податкової вимоги форми "Ю" від 4 липня 2013 року № 371-19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Продгарантія ЛТД» вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та абзацу 2 пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України. Також представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Продгарантія ЛТД» відповідачем було допущено численні помилки та не було надано можливості позивачу надати документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено, що позивачем не було надано торговий патент для перевірки, а реалізація товарів здійснювалась без обліку їх у встановленому законом порядку відповідно до пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продгарантія ЛТД» (ідентифікаційний код 38182702) 26 березня 2012 року зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, про що зроблено запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13391020000007863 (а.с. 34).

Відповідно до матеріалів справи, 16 січня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі статті 75, підпункту 80.2.4. пункту 80.2 статті 80, статті 81 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 10 січня 2013 року № 1 та направлення від 10 січня 2013 №0025 (а.с.60) проведено фактичну перевірку складу-магазину ТОВ «Продгарантія ЛТД», що знаходиться за адресою вул.Васильківська, буд. 20, с. Забір'я, Київська область. Результати перевірки оформлено актом фактичної перевірки від 16 січня 2013 року №00013/101322/38182702 (а.с.15-16).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Продгарантія ЛТД» вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме реалізація не облікованого у встановленому законом порядку товару на загальну вартість 41329,68 грн., окрім того позивачем для перевірки не надавались товарно-транспорті накладні, документи, що свідчать про рух товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації та зберігання роздруковані з іншого програмного забезпечення. Інспекторам також не було надано до перевірки торговий патент, чим було порушено порядок використання торгового патенту, передбачений абзацом 2 пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України №2755 VI від 2 грудня 2010 року.

На підставі висновків акту перевірки, 20 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142302, яким до ТОВ «Продгарантія ЛТД» за порушення вимог абзацу 2 пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у розмірі 1769,40 грн.(а.с.12) та податкове повідомлення-рішення № 0000132302, яким до ТОВ «Продгарантія ЛТД» за порушення вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафну санкцію у розмірі 82659,36 грн. (а.с.11).

Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПС у Київській області та Міністерства доходів і зборів України оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Продгарантія ЛТД» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 266/95-ВР від 06.07.1995р.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у випадку здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (підпункт 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України).

У силу вимог пункту 80.7 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 85.2. Податкового кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з ст.86.5 Податкового кодексу України Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 Податкового Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі,яка здійснювала розрахункові операції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, копія наказу та направлення на проведення фактичної перевірки складу-магазину ТОВ «Продгарантія ЛТД» було вручено 16 січня 2013 року бухгалтеру підприємства Шаповал С.А. особисто під підпис (а.с. 60). Шаповал С.А. також була присутня під час проведення інспекторами перевірки та надала письмові пояснення до Акту від 16 січня 2013року, які були долучені до нього як додаток (а.с 64). Акт перевірки бухгалтер підписувати відмовилась, про що посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі було складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки №1 від 16 січня 2013 року. (а.с.63)

Отже перевірку було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а доказів, які б підтверджували факт порушення інспекторами ДПІ порядку проведення фактичних перевірок, передбаченого Податковим кодексом України позивачем надано не було.

Щодо твердження позивача про помилковість висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про порушення ТОВ «Продгаранія ЛТД» вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Приписами статті 6 №265/95-ВР встановлено, що Облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Як вбачається із пояснень бухгалтера ТОВ «Продгарантія ЛТД» Шаповал С.А., які викладені у додатку до Акту перевірки (а.с. 64), всі документи, які б свідчили про облік товарних запасів, у тому числі товарно-транспортні накладні, знаходяться у центральному офісі підприємства у м. Києві. Облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання не ведеться.

Відповідно додатку до Акту фактичної перевірки від 16 січня 2013 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі була складена Відомість щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 16 січня 2013 року. Згаданою відомістю встановлено не обліковані у встановленому пунктом 12 статті 3, статі 6 Закону №265/95-ВР товари на загальну суму 41329,68 грн. Відомість була підписана інспекторами ДПІ у Києво-Святошинському районі та бухгалтером ТОВ «Продгарантія ЛТД» Шаповал С.А.(а.с. 66).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податкове повідомлення рішення №0000142302 від 20 лютого 2013 року було прийнято законно, і підстав для його скасування немає.

Судом також встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1769,40 грн. визначених податковим повідомленням-рішенням №0000132302 від 20 лютого 2013 року було здійснено у відповідності з податковим законодавством з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, при здійсненні торговельної діяльності у пунктах продажу товарів зобов'язані отримати у встановленому законом порядку торговий патент.

Для провадження передбачених Податковим кодексом видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту

Згідно з підпункту 267.4.3 пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України зазначає, що оригінал торгового патенту повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до статті 125 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

Твердження представника позивача про те, що він був позбавлений можливості надати торговий патент до перевірки спростовується тим фактом, що торговий патент Серія ТПВ №339856 на провадження торгової діяльності був виданий Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області 26 лютого 2013 року та дійсний з 1 березня 2013 року.(а.с.49). Таким чином на момент фактичної перевірки скаладу-магазину ТОВ «Продгарантія ЛТД», що проводилась 16 січня 2031 року торговельна діяльність здійснювалась з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Продгарантія ЛТД» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2013 року.