Постанова

від 07.08.2013 по справі 826/9217/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року 15:50 № 826/9217/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Березенка В.В., відповідача - Уголькова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0007882220, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» (далі - ТОВ «Енерго Промбуд Плюс», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0007882220.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» є неправомірними, оскільки останнім надано податковому органу всі документи на його письмовий запит.

Окрім цього, позивач зазначає, що в порушення порядку проведення перевірки, відповідачем єдиною підставою для її проведення зазначено акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента - ТОВ «Сомніум».

Позивач також в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сомніум», оскільки на момент здійснення господарських операцій останній був зареєстрований як юридична особа, діяльність якої припинена не була, господарські операції між ними оформленні договорами та відповідно підтвердженні складеними за результатами їх виконання первинними документами.

Позивач вважає хибним висновок відповідача щодо безтоварності фінансово-господарських операцій ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» з ТОВ «Сомніум», оскільки податковим органом не надано будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у останнього фізичних, технічних можливостей здійснення електромонтажних та розвантажувально-навантажених робіт або доказів про недостовірність відомостей у первинних документах.

А тому, враховуючи викладене вище, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 20 листопада 2012 року № 503/1-22-20-36484029, є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на акт від 24.10.2012 р. № 737/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сомніум» (код за ЄДРПОУ 32042633) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.», яким встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фонді, складських приміщень, транспортних засобів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» (код ЄДРПОУ 37859740) згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 370634 зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 01 червня 2009 року (номер запису № 1 068 102 0000 024430). Місцезнаходження ТОВ «Енерго Промбуд Плюс»: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-А.

ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 червня 2009 року за № 154592 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва від 07 липня 2009 року № 100234292 про реєстрацію платника податку на додану вартість (серія НБ№ 263297) ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 364840226508).

До видів діяльності ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28 серпня 2012 року серії АБ № 613990 відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.9 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ДПІ у Голосіївському у районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 14.11.2012 р. № 2410 та повідомлення від 15.11.2012 р. № 265/10/22-2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» (код ЄДРПОУ 37859740) з питань своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сомніум» (код за ЄДРПОУ 32042633) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.22012 р., за результатами якої складено акт від 20 листопада 2012 року № 503/1/22-2036484029.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198 3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 127 516, 66 грн. за серпень 2011 року.

03 грудня 2012 року позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС заперечення на акт перевірки від 20 листопада 2012 року № 503/1/22-2036484029, за результатами розгляду якого податковий орган своїм рішенням висновки, викладені в акті перевірки, залишив без змін, а заперечення без задоволення.

17 травня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007882220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198 3. п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159 395, 77 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 127 516, 60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 31 879, 17 грн.

Незгода з діями податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та винесеним за його результатами податковим повідомленням-рішенням обумовило звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Енерго Промбуд Плюс», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до пп. 20.1. 4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд зазначає, що підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до пункт 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 № 355, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213 (далі - Методичні рекомендації № 213).

Отже, дані норми надають податковому органу право на проведення документальної невиїзної перевірки платника податків за умови складення відповідного наказу керівником органу державної податкової служби про проведення такої перевірки, та надіслання даного наказу на адресу платника податків разом з повідомленням про дату початку та місце її проведення, при цьому строків направлення такого наказу (до початку чи під час проведення перевірки) приписи Податкового кодексу України не містять.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Розділу 1 Методичних рекомендацій № 213 передбачено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

При цьому, суд також вважає за необхідне відмітити, що аналіз норм діючого законодавства, зокрема Податкового кодексу України і Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 14 квітня 2011 року № 213 дають підстави вважати, що відсутність в наказі про проведення перевірки посилань на відповідні норми ПК України, які містять підстави для її проведення, не тягне за собою недійсність такого наказу та заборону проведення перевірки за умови фактичної наявності таких підстав.

А тому, посилання позивача на зазначення в наказі на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Сомніум» як єдину підставу для проведення його перевірки та відсутності підстав, передбачених ПК України, спростовується вищезазначеним.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача проведена на підставі наказу 14.11.2012 р. № 2410, який разом з повідомленням від 15.11.2012 р. № 265/10/22-2011 направлено позивачу 15.11.2012 р. рекомендованим листом, за наслідками якої складено акт та оскаржуються податкове повідомлення-рішення.

Отже, її проведення відповідачем здійснювалося на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не заявлялося вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 14.11.2012 р. № 2410, а його доводи та надані письмові докази (лист від 06.11.2012 р. №18/11-12) не можуть бути враховані при наданні оцінки правомірності дій відповідача, оскільки стосуються їх взаємовідносин до видання відповідного наказу.

Окрім цього, в силу ч. 1 ст.2, п. 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями контролюючого органу, вимоги про визнання протиправними дій податкового органу у ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, формування висновків в акті перевірки від 20 листопада 2012 року № 503/1-22-20-36484029 про нереальність здійснення господарської діяльності, завищення суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, тобто вимога про визнання протиправними дій органу податкової служби щодо проведення перевірки є неналежним способом захисту ТОВ «Енерго Промбуд Плюс».

Належним способом у даному випадку, на думку суду, може бути визнання протиправним та скасування наказу від 14.11.2012 р. № 2410 або податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0007882220.

Таким чином, за вказаних вище обставин, позовна вимога про визнання неправомірними дій органу податкової служби щодо проведення перевірки ТОВ «Енерго Промбуд Плюс», до задоволення не підлягає.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0007882220, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 04 травня 2012 року між ТОВ «Сомніум» (Виконавець) та ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» (Замовник) укладено договір №0405/1, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконувати розвантажувально-навантажувальні роботи на складі Замовника, а саме: з розвантаження вагонів з металопрокатом, що приходять на адресу Замовника, з розвантаження автомобілів з металопрокатом, що приходять на адресу Замовника, по навантаженню в автомобілі металопрокату, що відпускаються Замовником або за доручення Замовника третім особам. Крім того, відповідно до вказаного договору, Виконавець за додаткову винагороду виконує роботи по Технічному обслуговуванню майданчиків і товару як то: приведення металопрокату в товарний стан, перепланування схеми зберігання товару, очищення складу від непридатного товару і.т.д.

Окрім цього, 23 травня 2012 року між ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» (Замовник) та ТОВ «Сомніум» (Підрядник) укладено договір № 2305/1, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об'єкті Замовника, вартість яких визначається в актах, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, банківські виписки по особовому рахунку між ТОВ «Енерго Промбуд Плюс».

Позивачем суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних за результатами виконання вказаних вище договорів включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 127 516, 66 грн.

З наданих вище первинних документів вбачається, що вони від імені ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» підписані директором ОСОБА_3 та від імені ТОВ «Сомніум» директором -ОСОБА_4

Однак, вказані документи судом не беруться до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених угод між позивачем та ТОВ «Сомніум» надано письмовий доказ - акт від 24.10.2012 року № 737/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сомніум» (код за ЄДРПОУ 32042633) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року».

Відповідно до вказаного акту, податковим органом встановлено, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. на підставі аналізу бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено наявність податкових зобов'язань ТОВ «Сомніум» за рахунок ТОВ «Агроінвест», ТОВ «Світанок Плюс», ТОВ «Едвайс-Мотус», ТОВ «Енерго Промбуд Плюс».

Водночас, згідно податної до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року на підставі аналізу бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Сомніум» по операціям з придбання товарів, послуг по постачальникам, за рахунок ТОВ «Арніка Автотема», ТОВ «Автолюкс-Сервіс ЛТД», ТОВ «Нерудбудторг».

Податковим органом при проведенні аналізу наявної податкової інформації та її документального підтвердження, а також згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.10.2012 р. № 2158/07-1/51/2 встановлено факти щодо проведення розрахунків з підприємствами з ознаками «фіктивності», що свідчить про відсутність нереального здійснення постачання товарів (робіт, послуг) та здійснення безтоварних операцій.

На підставі вищевказаного, податковим органом за результатами проведення зустрічної звірки зроблено висновок, відповідно до якого встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність у ТОВ «Сомніум» обхідних умов для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до вказаного вище акту ТОВ «Сомніум» має стан 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження».

Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Сомніум») судом вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_4, який підписував договори від 04.05.2012 року № 0405/1 та від 23 травня 2012 року № 2305/1 та складені на їх виконання первинні документи. Останній до суду не прибув, що підтверджує вищевказані висновки податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «Сомніум» у вказаний період господарської діяльності.

Втім, представником позивача у судове засідання надано нотаріально посвідчену копію заяви ОСОБА_5, який згідно наказу № 2-к від 06.11.2012 року «Про призначення на посаду» числиться директором ТОВ «Сомніум».

У вказаній заяві, ОСОБА_5 зазначив, що податкові накладні видані ТОВ «Сомніум» підписані директором ОСОБА_4 особисто, однак на момент підписання вказаної заяви місцезнаходження останнього невідоме. ОСОБА_5 також зазначив ТОВ «Сомніум» є сумлінним платником податків, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сомніум» не отримував та про його складання дізнався від ТОВ «Енерго Промбуд Плюс».

Однак, вказана заява не береться судом до уваги, оскільки ОСОБА_5 не виконував обов'язки директора контрагента позивача у 2011 році, в його штаті не перебував.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставленого товару.

А тому, враховуючи викладене вище, надані позивачем докази, що підтверджують, на його думку, правомірність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сомніум», суд вважає неналежними, оскільки за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таким чином, вказане вище ставить під сумнів надання ТОВ «Сомніум» послуг ТОВ «Енерго Промбуд Плюс» за умовами вищевказаних договорів.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0007882220 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Промбуд Плюс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.08.2013 р.