Рішення

від 27.08.2013 по справі 910/11105/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 910/11105/13

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши матеріали справи №910/11105/13 у відкритому судовому засіданні

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи / фізичної особи-підприємця Фучило Мар'яна Дмитровича, ідентифікаційний номер: 2630419212, місце проживання: 79069, м. Львів, вул. Н. Літописця, 3-А,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Евада», ідентифікаційний код: 37615411, місцезнаходження: 09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, буд. 218 Е,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

фізична особа-підприємець Фучило Мар'ян Дмитрович (далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Евада» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.) та трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.). Також у позовній заяві від 06.06.2013 року б/н Позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову - наклавши арешт на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на р/р: 2600901343011 у Центральній філії ПАТ «Кредобанк», МФО - 325365, в розмірі позовних вимог.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за контрактом на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 з оплати наданих Позивачем послуг, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.) та трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу №910/11105/13 направлено за підсудністю до господарського суду Київської області, в зв'язку з тим, що місцем знаходження Відповідача є: 09104, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 218 Е.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 року порушено провадження у справі №910/11105/13, розгляд якої призначено на 29.07.2013 року.

23.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов супровідний лист від 18.07.2013 року №18/07 (вх. №15878 від 23.07.2013 року) з доданими документами, у якому Позивач, зокрема, просить слухати справу без його участі.

29.07.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились. Відповідач вимоги ухвали суду від 26.06.2013 року не виконав. Відповідач про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2013 року розгляд справи відкладено на 19.08.2013 року.

19.08.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились. Відповідач вимоги ухвал суду від 26.06.2013 року та від 29.07.2013 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 року розгляд справи відкладено на 27.08.2013 року.

В судове засідання 27.08.2013 року Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач вимоги ухвал суду від 26.06.2013 року, від 29.07.2013 року та від 19.08.2013 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.08.2013 року.

Розглянувши клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладене у позовній заяві від 06.06.2013 року б/н, суд дійшов наступних висновків.

Як вказує Позивач у позовній заяві від 06.06.2013 року б/н, виникає не аби яка необхідність просити суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунок Відповідача в межах суми позову, оскільки Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, і більше того, як стало відомо, Відповідач на даний час розпочинає вчиняти дії на згортання своєї діяльності.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема позовну заяву від 06.06.2013 року б/н та додані до неї документи, судом встановлено, що на підтвердження вимог про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача в розмірі позовних вимог, Позивачем не наведено відповідного обґрунтування та не надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі та не наведено обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного у позовній заяві від 06.06.2013 року б/н.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

15.11.2011 року між фізичною особою-підприємцем Фучило Мар'яном Дмитровичем (Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Евада» (Замовник) укладено контракт на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 (далі за текстом: Контракт).

Згідно п. 1.1. Контракту, замовник доручає, а перевізник приймає для перевезення вантажі з України, країн СНД у країни Європи й зворотному напрямку, згідно заявки на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що замовник перераховує на розрахунковий (валютний) рахунок перевізнику вказану оплату, що приведена в заявці і є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.5. Контракту, підтвердженням факту надання (виконання) послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів. Оплата за кожне перевезення проводиться замовником по вказаних реквізитах перевізника протягом 3 днів після одержання рахунка (фактури) і оформленої товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою про розвантаження вантажу, якщо інше не обумовлено заявкою на кожне конкретне перевезення. При затримці оплати нараховується пеня 0,5% за кожний день затримки. За домовленістю сторін оплата може бути і попередня.

Контрактом у п. 8.1. визначено, що даний контракт набирає сили з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Судом встановлено, що Позивачем згідно заявок від 04.01.2013 року №31, 21.01.2013 року №32, від 01.02.2013 року №33, від 22.02.2013 року №34, від 01.03.2013 року №35 здійснено перевезення вантажу, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (CMR) від 09.01.2013 року №170117, від 24.01.2013 року №170115, від 25.01.2013 року №068631, від 25.01.2013 року №068368, від 26.02.2013 року №150564, від 05.02.2013 року №173933, від 05.03.2013 року №067788, від 25.02.2013 року №150569 з відмітками Відповідача про одержання вантажу.

Поряд з цим судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем підписано акти надання послуг від 11.01.2013 року №16, від 29.01.2013 року №30, від 07.02.2013 року №44, від 28.02.2013 року №56, від 07.03.2013 року №72, згідно яких Позивачем були надані міжнародні транспортні послуги за договором від 15.11.2011 року №0077/1511, загальна вартість яких складає 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.); замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Контрактом з оплати наданих Позивачем послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними (CMR) від 09.01.2013 року №170117, від 24.01.2013 року №170115, від 25.01.2013 року №068631, від 25.01.2013 року №068368, від 26.02.2013 року №150564, від 05.02.2013 року №173933, від 05.03.2013 року №067788, від 25.02.2013 року №150569, у зв'язку з чим, за Відповідачем, наявна заборгованість у розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Контрактом, то на адресу останнього 15.05.2013 року Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено вимогу (про сплату боргу) від 15.05.2013 року №15/05, в якій Позивач вимагав у триденний термін з моменту отримання даної вимоги, погасити заборгованість перед фізичною особою-підприємцем Фучило М.Д. у розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) та надіслати відповідь на вимогу.

Проте, як вказує Позивач, Відповідачем не було погашено заборгованість, а також не було отримано відповідь Відповідача на вимогу (про сплату боргу) від 15.05.2013 року №15/05.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 3.1., 3.5. Контракту, вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 307 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Контрактом з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг за Контрактом згідно товарно-транспортних накладних (CMR) від 09.01.2013 року №170117, від 24.01.2013 року №170115, від 25.01.2013 року №068631, від 25.01.2013 року №068368, від 26.02.2013 року №150564, від 05.02.2013 року №173933, від 05.03.2013 року №067788, від 25.02.2013 року №150569, за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Контракту. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Контрактом згідно товарно-транспортних накладних (CMR) від 09.01.2013 року №170117, від 24.01.2013 року №170115, від 25.01.2013 року №068631, від 25.01.2013 року №068368, від 26.02.2013 року №150564, від 05.02.2013 року №173933, від 05.03.2013 року №067788, від 25.02.2013 року №150569 та актів надання послуг від 11.01.2013 року №16, від 29.01.2013 року №30, від 07.02.2013 року №44, від 28.02.2013 року №56, від 07.03.2013 року №72 у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасну оплату отриманих послуг, пеню, передбачену п. 3.5. Договору, у сумі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Контрактом відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 3.5. Контракту, Позивачем нараховано Відповідачу пеню за несвоєчасну сплату грошових коштів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 11.03.2013 року по 23.05.2013 року у сумі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.).

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені, суд встановив, що сума пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.) визначена Позивачем обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Контрактом, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми трьох процентів річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за контрактом на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.) та трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за контрактом на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.) та трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Фучило Мар'яна Дмитровича про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного у позовній заяві від 06.06.2013 року б/н, - відмовити.

2. Позов фізичної особи-підприємця Фучило Мар'яна Дмитровича до товариства з обмеженою відповідальністю «Евада» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Евада», ідентифікаційний код: 37615411, місцезнаходження: 09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, буд. 218 Е, на користь фізичної особи-підприємця Фучило Мар'яна Дмитровича, ідентифікаційний номер: 2630419212, місце проживання: 79069, м. Львів, вул. Н. Літописця, 3-А, заборгованість за контрактом на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 15.11.2011 року №0077/1511 у вигляді основного боргу в розмірі 90 500,00 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), пені у розмірі 2 752,19 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 19 коп.), трьох процентів річних у розмірі 452,50 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 50 коп.) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 27 серпня 2013 року