Рішення

від 29.08.2013 по справі 914/2770/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 р. Справа № 914/2770/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське науково-виробниче підприємство «Сомиг ЛТД», м.Львів

про: стягнення 1 642,46 грн.

Представники :

Від позивача: Кіндрат Б.Я. - ю/к (Довіреність б/н від 20.06.2013р.).

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське науково-виробниче підприємство «Сомиг ЛТД», м. Львів про стягнення 1 642,46 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.08.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду від 01.08.2013 р. та від 22.08.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 29.08.2013 р. представник позивача представив суду Акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2013 р. по справі № 914/2770/13, відповідно до якого сума основного боргу ТзОВ «Сомиг ЛТД» перед позивачем становить 220,46 грн. , сума 3 % річних - 47,83 грн. , сума інфляційних втрат 0,75 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.10.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір № 533/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Згідно п. 10.1. Договору термін його дії визначено до 01.10.2012 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. Договору). Як встановлено судом дію Договору було пролонговано.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань позивачем у 2011-2013 р. надавались відповідачу послуги опалення приміщення на вул. Кавалерідзе, 19 у м. Львові, про що свідчать підписані сторонами Акти про включення системи теплопостачання від 14.10.2011 р. та від 13.10.2012 р.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

У позовній заяві позивач зазначає, що договірних зобов'язаннь щодо оплати теплової енергії відповідач належно не виконав і за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2013 р. сума боргу відповідача за спожиту теплову енергію становить 1 592,06 грн.

Проте, як вбачається із наданого представником позивачав Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2013 р. ще до моменту звернення позивача із даним позовом до суду, а саме 20.06.2013 р., відповідачем на погашення вищевказаної заборгованості було сплачено 379,61 грн. Після порушення провадження у справі відповідач сплатив ще 991,99 грн. (695,32 грн. - 19.07.2013 р. та 296,67 грн. - 19.08.2013 р.)

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи документів, станом на 29.08.2013 р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 220,46 грн.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії позивачем на підставі п. 7.2.3. Договору нараховано відповідачу 1,82 грн. пені. Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 0,75 грн. інфляційних втрат та 47,83 грн. 3 % річних.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 533/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р., на виконання умов якого в опалювальних сезонах 2011/2012 р.р. та 2012/2013 р.р. відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

Факт постачання теплової енергії підтверджується представленими суду Актами про включення системи теплопостачання від 14.10.2011 р. та від 13.10.2012 р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії відповідач належно не виконав і за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2013 р. допустив заборгованість перед позивачем в сумі 1 592,06 грн. , яку і заявлено позивачем до стягнення з відповідача згідно прохальної частини позовної заяви.

Однак, в судовому засіданні 29.08.2013 р. представник позивача вказав, що вказана у позовній заяві сума основного боргу відповідачем частково сплачена і представив суду сформований ЛМКП «Львівтеплоенерго» Акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2013 р. по справі № 914/2770/13.

Із вищезазначеного Акту суду стало відомо, що частину заявленої до стягнення суми основного боргу, а саме 379,61 грн. відповідач сплатив ще до моменту звернення позивача до суду із даним позовом - 20.06.2013 р., тоді як позов подано 12.07.2013 р. Отже позовні вимоги в частині стягнення 379,61 грн. основного боргу є безпідставними і в їх задоволенні належить відмовити.

Після порушення провадження у справі відповідачем на погашення заборгованості перед позивачем було сплачено ще 991,99 грн. (695,32 грн. - 19.07.2013 р. та 296,67 грн. - 19.08.2013 р.), а тому на сьогоднішній день спір між сторонами щодо стягнення 991,99 грн. основного боргу відсутній, що згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі.

В частині стягнення 220,46 грн. основного боргу позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пункт 7.2.3. Договору передбачає, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1,82 грн. пені, 0,75 грн. інфляційних втрат та 47,83 грн. 3 % річних.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське науково-виробниче підприємство «Сомиг ЛТД» (79066, м. Львів, вул. Батуринська, 7/8. Ідентифікаційний код 06959075) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Ідентифікаційний код 05506460) 220,46 грн. основного боргу; 1,82 грн. пені, 0,75 грн. інфляційних втрат, 47,83 грн. 3 % річних, всього - 270,86 грн. ; 1 322,85 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 379,61 грн. основного боргу в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 991,99 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.08.2013 р.

Суддя Ділай У.І.